Постанова № 58814855, 05.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа№ 910/33146/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Коршун Н.М.

Алданової С.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Меняйлік О.О. - дов. б/н від 01.07.2016 року

від відповідача Слюзар Т.І. - дов. № 06/40 від 31.12.2015 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

Олсідс Блек Сі»

на рішення господарського суду міста Києва

від 15.03.2016 року (суддя Привалова А.І.)

у справі № 910/33146/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Південь-2»

(далі - ТОВ «Агро Південь-2»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Олсідс Блек Сі» (далі - ТОВ «Олсідс Блек Сі»)

про стягнення 131 935, 37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі № 910/33146/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Олсідз Блек Сі» на користь ТОВ «Агро Південь-2» 117 187 грн. 70 коп. - основного боргу, 11 612 грн. 17 коп. - пені, 3% річних у сумі 791 грн. 74 коп., 1928 грн. 64 коп. - інфляційних втрат та 1972 грн. 80 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що рішення суду суперечить нормам чинного законодавства, адже постановлено з порушенням матеріального та процесуального права, при цьому судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідностей висновків суду обставинам справи та потягло за собою неправильне вирішення спору.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/33146/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., судді : Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 17.05.2016 року.

05.05.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

17.05.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли доповнення представника відповідача до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 17.05.2016 року було оголошено перерву на 21.06.2016 року для підготовки судового рішення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року продовжено розгляд справи № 910/33146/15 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року задоволено клопотання представника ТОВ «Агро Південь-2» про участь в судовому засіданні у справі № 910/33146/15 в режимі відеоконференції.

В зв'язку з перебування судді Зубець Л.П. у відпустці, 21.06.2016 року, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 910/33146/15 та призначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді: Коршун Н.М., Алданова С.О.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Олсідс Блек Сі» на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі № 91033146/15 до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи відкладено на 05.07.2016 року у зв'язку з неможливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судове засідання 05.07.2016 року з'явились представники сторін. Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити за наведених в скарзі підстав, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України справи в апеляційній інстанції переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням передбачених у цьому розділі особливостей. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

В процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 101 ГПК України).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Агро Південь-2» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Олсідз Блек Сі» про стягнення 131 935,37 грн. В обґрунтування своїх вимог позивача посилався на порушення відповідачем умов укладеного між ними Договору на поставку сільськогосподарської продукції № 06/0165 від 28.09.2015 року (далі - Договір, Договір поставки), зокрема, зобов»язань відповідача у визначений строк розрахуватись з позивачем за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 117 187,70 грн., за прострочення оплати якого позивачем нараховано пеню в сумі 11 612,17 грн., 3% річних в розмірі 791,74 грн. та 2343,75 грн. інфляційних втрат тощо.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Так, на час розгляду спору в господарському суді, відповідачем не заперечено факту отримання товару за представленою видатковою накладною та не надано доказів своєчасної оплати за отриманий товар, відтак, позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 117 187,70 грн. підлягає задоволенню. Крім цього, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 791,74 грн. згідно з розрахунком позивача, який є арифметично вірним, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню згідно уточненого розрахунку суду в сумі 1928,64 грн. тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, цивільні права та обов'язки на підставі ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Як встановлено матеріалами справи, між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався продати та передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2015 року (товар), а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар.

Умовами розділу 2 Договору визначено показники якості товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору, кількість товару становить 15 000 метричних тонн +/-10% за вибором покупця.

Сторони погодили (п. 3.2. Договору), що ціна однієї метричної тонни товару, що поставляється згідно за Договором, складає 6916, 67 грн., ПДВ - 1383,33 грн., разом з ПДВ - 8300,00 грн.

За умовами п. 3.3 Договору загальна вартість товару, що постачається, складає 103 750,05 грн., РДВ - 20 750,01 грн., разом з ПДВ - 124 500,06 грн., +/- 10% з урахуванням п.3.1 Договору.

Строк поставки товару по 30.09.2015 року включно (п. 4.2 Договору).

Сторони дійшли згоди, що остаточна якість товару визначається на складі покупця незалежною акредитованою лабораторією - ТОВ «НофаЛаб Інтернешнл Лабораторіс Україна»( п. 4.3 Договору).

Згідно п. 4.5 Договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами відповідного акту перерахунку ціни, який є одночасно актом приймання-передачі товару. Акт перерахунку ціни має містити дані про кількість та якість товару, визначені на складі покупця.

Відповідно до п. 4.6 Договору право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 117 187, 70 грн., що підтверджується видатковою накладною № 16 від 28.09.2015 року, яка підписана уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Крім цього, в матеріалах справи наявна довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 267 від 28.09.2015 року, яка підтверджує факт отримання відповідачем товару.

Згідно п. 5.1 Договору, оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

1) 80% вартості товару - протягом 3 банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче:

- поставка товару;

- визначення якості й залікової ваги товару;

- пред'явлення рахунку-фактури;

- передача покупцю документів, зазначених в п.6.1 даного договору.

2) 20% вартості товару - протягом 3-х банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче:

- реєстрація податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- перевірки покупцем реєстрації податкової накладної на товару в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання покупцем від контролюючих органів підтвердження фактичної реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних.

28.09.2015 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 16 від 28.09.2015 року на оплату товару на суму 117 187, 70 грн., що підтверджується посиланням на нього у видатковій накладній № 16 від 28.09.2015 року, яка підписана уповноваженим представником відповідача.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, в матеріалах справи наявні копії документів, які були передані позивачем відповідачу за умовами п. 6.1 Договору й є підставою для здійснення відповідачем оплати вартості товару.

В свою чергу, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, не здійснив оплати отриманого товару в сумі 117 187,70 грн., тому позивач 03.11.2015 року звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 137 від 03.11.2015 року про сплату боргу, яка отримана відповідачем нарочно й залишена без задоволення та відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Господарські зобов'язання на підставі ч. 1 ст. 174 ГК України можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець на підставі ст. 692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( аналогічно ст. 193 ГК України). Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Акт перерахунку № ОБС 001317 від 28.09.2015 року, підписаний повноважними представниками позивача та відповідача, а також протокол випробування № SS_2015_1174 від 28.09.2015 року, який складено на замовлення відповідача та долучено до матеріалів справи, спростовує заперечення відповідача щодо неотримання таких документів, як то передбачено умовами п. п. 5.1 та 6.1 Договору.

Відповідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від Договору та повернення позивачу товару на суму 117 187,70 грн., отриманого відповідачем за Договором.

За умовами п. 2.3 Договору покупець може розглянути можливість приймання товару, якісні показники якого не відповідають вимогам п.п. 2.1 та 2.2 Договору. При цьому постачальник зобов'язується компенсувати витрати покупця на доробку товару до норм якості, зазначених у п.п. 2.1 та 2.2 даного договору, за рахунок зменшення ціни на підставі відповідного акту перерахунку ціни. Покупець не приймає товар з показниками якості гіршими, ніж зазначені в пп. 2.1.1.

Товар (ч. 1 ст. 675 ЦК України), який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

В зв»язку з цим твердження відповідача про письмове повідомлення позивача про неналежну якість товару за відсутності належних та допустимих доказів звернення до позивача з вимогою про заміну товару або з повідомленням про відмову від договору, а також з проханням про укладення додаткової угоди про зменшення ціни товару, не заслуговують на увагу.

Крім цього, п.6.3 Договору сторони передбачили строк для повідомлення відповідачем позивача щодо кількості та/або якості товару, що складає 90 днів з дати поставки

В зв'язку з цим видаються правомірними висновки суду першої інстанції про те, що не можуть бути прийнятими до уваги надані відповідачем листи, оскільки вони містять посилання на договір № 06/1188, а не той, що є предметом спору у даній справі. Крім цього, місцевим судом законно відхилено посилання відповідача на експертний висновок № ОЭ-8/465 від 10.12.2015 року як на підтвердження неналежної якості товару, оскільки цей висновок не містить жодних підтверджень та приміток, що поставлений за Договором товар є неякісним.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Відповідно до умов п. 7.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Всупереч приписам ч. 2 ст. 193 ГК України, згідно яких кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, відповідач не подав суду належних та допустимих доказів на спростування того, що він мав намір виконати або виконав хоча б частину своїх зобов'язань за Договором.

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 117 187, 70 грн. боргу є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

З огляду на те, що виконаний позивачем розрахунок пені, трьох процентів річних є вірним, а в розрахунку інфляційних втрат допущено помилку, апеляційний господарський суд вважає, що здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат суд першої інстанції законно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 612,17 грн. пені, 791,74 грн. 3% річних та 1928,64 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідс Блек Сі» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі № 910/33146/15 - без змін.

Матеріали справи № 910/33146/15 повернути за належністю до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Н.М. Коршун

С.О. Алданова