Ухвала суду № 58813390, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Київ К/800/42628/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача не з'явився,

відповідача Михайлюк-Філімонової Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 рокуу справі826/3856/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Арсенал - Центр») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06 жовтня 2014 року №0007061504 та №0007071504.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2014 року позов задоволено.

За результатами перегляду зазначеного судового рішення, Київським апеляційним адміністративним судом 14 вересня 2015 року винесено постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду та апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2015 року залишити в силі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2013 рік.

За результатами перевірки 17 вересня 2014 року складено акт №4234/26-58-15-04-30-31202310, згідно з висновками якого, позивачем занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 300618,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 42060,00 грн.

На підставі акта перевірки 06 жовтня 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0007061504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 375773,00 грн., з яких 300618,00 грн. за основним платежем та 75155,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0007071504, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у розмірі 42060,00 грн.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що камеральна перевірка позивача фактично проводилась відповідачем у період дії мораторію на її проведення, встановленого Законом України «Про Держаний бюджет України на 2014 рік», як наслідок, протиправні дії не можуть мати правомірних наслідків.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погодився та зазначив, що обмеження на проведення перевірок, закріплено у Законі України «Про Держаний бюджет України на 2014 рік», не поширюється на органи державної фіскальної служби. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Визначальним питанням для вирішення справи є правильне застосування пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Саме, посилаючись на положення названого пункту, податковий орган дійшов висновку про безпідставне врахування у 2013 року 75% суми збитків, які утворились у 2011 році.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України закріплено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення;

у 2012 - 2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах;

звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;

звітних (податкових) періодів 2014 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2013 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2014 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;

звітних (податкових) періодів 2015 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2014 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах до повного погашення такого від'ємного значення.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів приходить до висновку, що від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011 рік підлягає розподілу по 25% суми такого від'ємного значення між 2012 - 2015 роками.

Тим часом, позивачем при визначенні суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2011 рік, яка підлягає врахуванню у 2013 році, враховано не 25%, а 75%, що і призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2013 рік на 42060,00 грн. та заниження об'єкта оподаткування на 1685511,00 грн., що становить 50% від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2011 рік, як наслідок заниження податку на прибуток на 300618,00 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що мораторій на проведення перевірок, закріплений у статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», не поширюється на органи Державної фіскальної служби.

За таких обставин, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі №826/3856/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна