Вирок № 58776455, 05.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/2286/15-к Суддя 1 інстанції Бондарєва О. І.

Номер провадження 11-кп/774/486/К/16 Суддя-доповідач Яценко Т. Л.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Яценко Т.Л.

суддів Пістун А.О., Мажари С.Б.

секретар Кузьміна Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014040230000406 від 24.05.2014р., на вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Ново-Григорівка Казанківського району Миколаївської області, громадянина України, українця, освіта середня, удівця, пенсіонера, раніше не судимого, адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Троцик С.В.

захисник обвинуваченого ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А :

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.04.2016р. відносно ОСОБА_2 через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і ухвалення в цій частині свого вироку, яким просить призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. В іншій частині вирок залишити без змін.

Вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим в скоєні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, з призначенням покарання у виді штрафу на користь держави, у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 3 400 (три тисячі чотириста) гривень, без позбавлення прав управління транспортними засобами.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 у відшкодування збитків, завданих злочином: витрати на проїзд до лікарні в сумі 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 34 коп.; витрати на правову допомогу - 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн.; моральної шкоди - 10 000 (десять тисяч) грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України, посилається на ті обставини, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, недостатньо враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, а також той факт, що ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення на пішохідному переході, що є зоною підвищеної уваги для водія. Зазначає, що суд безпідставно не застосував до обвинуваченого передбачене санкцією ст.286 ч.1 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, достатньо не врахувавши вік обвинуваченого ОСОБА_2 (75 років) та фізіологічні зміни в організмі обвинуваченого з цих підстав.

За вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 року встановлено, що ОСОБА_2 24.05.2014 року, близько об 11.30 год., керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ 21013", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався у Центрально-Міському районі, міста Кривого Рогу, по сухому асфальтному покриттю проїжджій частині дороги вулиці Лермонтова, з боку проспекту Карала Маркса, у напрямку проспекту Миру.

Рухаючись по зазначеній проїжджій частині автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого в районі електроопори №62, позначеному дорожнім знаком 5.35.1 і слабо нанесеною дорожньою розміткою 1.14.1. Правил дорожнього руху України, перед яким у правій смузі почали зупинятися транспортні засоби надаючи перевагу у русі пішоходу.

У цей же час, попереду автомобіля "ВАЗ 21013", проїзну частину дороги вулиці Лермонтова, з справа наліво по ходу руху автомобіля, по зазначеному нерегульованому пішохідному переході, перетинала пішохід ОСОБА_4, яка рухалася в темпі похідного кроку, не змінюючи темп та напрямок свого руху.

Водій ОСОБА_2, наближаючись по другій смузі руху до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зупинялися транспортні засоби, і на якому перебувала пішохід ОСОБА_4, виявив неуважність до дорожньої обстановки, маючи технічною можливістю запобігти наїзду на пішохода, вчасно не зменшив швидкість руху, та не зупинив керований їм автомобіль «ВАЗ 21013», щоб надати дорогу пішоходу, чим грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 2.3 б), 2.3 д), 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

«2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування ним у дорозі»;

… д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п.18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульо-ваного пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;.

- п.18.4. «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;

Внаслідок недотримання зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання події, в районі електроопори №62, по вулиці Лермонтова, у Центрально-Міському районі, міста Кривого Рогу, водій ОСОБА_2 допустив наїзд керованого їм автомобіля "ВАЗ 21013", реєстраційний номер НОМЕР_1, на пішохода ОСОБА_4, яка рухалася по зазначеному нерегульованому пішохідному переходу в темпі похідного кроку, не змінюючи напрямок та темп свого руху.

В результаті дорожньо-транспортного пригоди пішохід ОСОБА_4 була травмована. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №640 від 07.04.2015 року потерпілій ОСОБА_4 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: синці обличчя, садна обличчя, правої верхньої кінцівки, правого тазостегнового та гомілкового суглобів, розлога з формована гематома правого стегна, розрив передньої та хрестоподібних зв'язок правого колінного суглоба, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознаками тривалості розладу здоров'я (більше 21 доби).

Між порушенням водієм ОСОБА_2 Правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, та настанням наслідків, - заподіянням потерпілій ОСОБА_4 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, є прямий причинний зв'язок.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив колегію суддів задовольнити її в повному обсязі, за наслідками розгляду ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України покарання у виді штрафу у сумі, кратній 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. В іншій частині вирок залишити без змін.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат ОСОБА_3, в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора та просили вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2016 року залишити без змін, як законний та обґрунтований, просили не призначати ОСОБА_2 більш суворе покарання та не позбавляти прав керування транспортними засобами.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, прослухавши технічний запис судового засідання в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, порівнявши їх з матеріалами, що знаходяться у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню в частині призначеного покарання обвинуваченому з ухваленням нового вироку в цій частині.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, є обґрунтованим сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, яким судом дано належну оцінку і детально викладено у вироку.

Оскільки зазначені вище обставини в апеляційній скарзі не оскаржуються, то відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, не підлягають перегляду в апеляційному порядку.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора про призначення м'якого покарання обвинуваченому ОСОБА_2, то вони є обґрунтованими.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, його особу, який уперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання (том 1 а.кп.56), є особою похилого віку, частково відшкодував заподіяні збитки, думку потерпілої про призначення покарання на розсуд суду, щире каяття та сприяння розкриттю злочину, які відповідно до ст.66 КК України, визнані судом, як обставини, що пом'якшують покарання, та прийшов до висновку призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу на користь держави у мінімальному розмірі, встановленому санкцією статті, що передбачає відповідальність за скоєний ним злочини, без застосування додаткового виду покарання

Санкцією ч.1 ст.286 КК України, крім основного покарання, передбачено і додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Однак, виходячи з зазначених вимог закону, колегія суддів вважає, що суд, приймаючи рішення про призначення покарання обвинуваченому, вказаних вимог закону України не дотримався, недостатньо врахував, що потерпілу обвинувачений збив саме на пішохідному переході, що є зоною підвищеної уваги для водія, чим порушив саме Правила дорожнього руху України, та що призвело до спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Ці обставини дають підстави вважати, що доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного не призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченому санкцією ст.286 ч.1 КК України, є обґрунтованими, а тому, вирок в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового вироку.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, колегія суддів, оцінила надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, враховуючи положення ст.ст.50, 65 КК України, а також всі обставини справи, ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, характеристику особи винного, який щиро розкаявся у вчиненому та сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання (том 1 а.кп.56), раніше не судимий (а.кп.45, 46 т.1), на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.кп.48, 50 т.1), є особою похилого віку, частково відшкодував заподіяні збитки, а також його матеріальний стан як пенсіонера.

В якості обставин, які пом'якшують покарання згідно зі ст.66 КК України, колегія суддів визнає щиросердне розкаяння в скоєному та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, колегією суддів не встановлено.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно обрати покарання в межах санкції ст.286 ч.1 КК України у виді штрафу в мінімальному розмірі, з позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407 п.3 ч.1, 414, 420, 421 ч.1 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 року в частині призначення покарання ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, скасувати.

Призначити ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 3400 (три тисячі чотириста) гривень, з позбавлення прав управління транспортними засобами на один рік.

В решті вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 року відносно ОСОБА_2, залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяця з моменту проголошення вироку.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Т.Л. Яценко А.О. Пістун С.Б. Мажара