Ухвала суду № 58763791, 15.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 755/2480/15-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6208/2016Головуючий у суді першої інстанції: Ластовка Н.Д.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі:Юрченко А.С.,

за участю: представника позивача - Семеняки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5 на заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 26 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 26 листопада 2015 року задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок погашення заборгованості ТОВ «Боско» за кредитним договором №010/14/226 від 27 листопада 2007 року та ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрфарм» за кредитним договором 010/14/218 від 19 листопада 2007 року перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 4 087 854 грн. 33 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 3 448 221, 11 грн., заборгованості за відсотками 620 250, 02 грн., пені за порушення строків виплати відсотків 19 382, 70 грн., а саме:

- заборгованість ТОВ «Боско» за Кредитним договором № 010/14/226 від 27 листопада 2007 року становить 1 607 860,01 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 354 221, 11 грн. заборгованості по нарахованим, але не сплаченим відсоткам у розмірі - 253 638, 90 грн.

- заборгованість ТОВ «ВО «Укрфарм» за Кредитним договором № 010/14/218 від 19 листопада 2007 року становить 2 479 994, 32 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 094 000 грн., заборгованості по нарахованим, але не сплаченим відсоткам у розмірі 366 611,62 грн., пені за порушення сплати відсотків у розмірі 19 382,70 грн.

Звернуто стягнення на майно передане в іпотеку відповідно до Договору іпотеки №010/14/03/311 від 14 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим номером 7557, а саме: нежилі приміщення складаються з приміщення № 9, № 8, № 7, № 6, № 5, № 5-а, № 4 1 поверху (в літ. А), загальною площею - 183,20 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу № 545, посвідченого Товарною біржею «Українська біржа десятинна» 23 березня 2000 року за реєстровим № 0720ю-545.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» зі встановленням початкової ціни для подальшої реалізації предмету іпотеки в сумі 3 509 106 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача - Семеняка В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_5, представники третіх осіб - ТОВ «Боско», ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрфарм» в судове засідання не з'явилися двічі, про день та час розгляду справи повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.32-33), причини своєї неявки суду не повідомили. Крім того, в судове засідання не з'явилася представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4, за клопотанням якої розгляд справи, призначений на 27 квітня 2016 року, було відкладено на 15 червня 2016 року. 31 травня 2016 року ОСОБА_4 ознайомилася з матеріалами справи, про що в матеріалах справи є розписка (т.3 а.с.28), що дає підстави суду вважати її повідомленою про розгляд справи, незважаючи на не отримання останньою судового повідомлення та повернення його до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що 16 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ТОВ «Боско», ТОВ «Ніка Холдінг Інвест», ТОВ «ВО «Укрфарм», ТОВ «Альфафарм», ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» і ТОВ «Віто-Фарм» ( із змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою №010/14/209/7 від 10 листопада 2009 року) було укладено Генеральну кредитну угоду №010/14/209.

За умовами укладеної угоди, банк зобов'язався надати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в Генеральній кредитній угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках, що є його невід»ємними частинами. Загальний розмір основної (позичкової) заборгованості позичальника по кредитам в рамках ГКУ не повинен перевищувати суми, еквівалентної 42500000,00 грн.

Термін користування кредитними коштами встановлений сторонами - до 15 листопада 2012 року. Суми кредитів, строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки, об'єкти кредитування, сторони визначили в кредитних договорах, що були укладені в рамках Генеральної угоди.

З урахуванням додаткових угод до Генеральної кредитної угоди № 010/14/209, а саме № 010/14/04/056 від 5 лютого 2008 року, № 010/14/04/165 від 18 квітня 2008 року, №010/14/209/90/1 від 10 листопада 2008 року, № 010/14/209/347 від 10 лютого 2009 року, №010/14/209/674 від 30 червня 2009 року, № 010/14/209/6 від 1 жовтня 2009 року, №010/14/209/7 від 10 листопада 2009 року, № 010/14/209/8 від 10 лютого 2010 року, №010/14/209/9 від 10 березня 2010 року, № 010/14/209/10 від 4 червня 2010 року, №010/14/209/11 від 19 жовтня 2010 року, № 010/14/209/12 від 25 листопада 2010 року, №010/14/209/13 від 27 липня 2011 року, № 010/14/209/14 від 21 листопада 2011 року, загальний розмір позичальників за укладеними в рамках цієї угоди договорами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 4770000,00 грн.

27 листопада 2007 року в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Боско» укладено кредитний договір № 010/14/226 із змінами та доповненнями, внесених додатковою угодою № 010/14/226/93/1 від 10 листопада 2008 року; додатковою угодою №010/14/226/348 від 10 лютого 2009 року; додатковою угодою №010/14/226/3 від 1 жовтня 2009 року; додатковою угодою « 010/14/226/4 від 10 листопада 2009 року; додатковою угодою № 010/14/226/5 від 10 березня 2010 року; додатковою угодою № 010/14/226/6 від 4 червня 2010 року; додатковою угодою № 010/14/226/7 від 19 жовтня 2010 року; додатковою угодою № 010/14/226/8 від 25 листопада 2010 року; додатковою угодою № 010/14/226/9 від 27 липня 2011 року; додатковою угодою №010/14/226/10 від 21 листопада 2011 року, згідно якого ТОВ «Боско» було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 1859933,65 грн. для фінансування поточної діяльності та на рефінансування кредитної заборгованості позичальника, зі сплатою 18,0 % річних та кінцевим терміном погашення кредиту від 19 жовтня 2012 року (згідно додаткових угод № 010/14/226/8 від 25 листопада 2010 року, № 010/14/226/9 від 27 липня 2011 року).

Крім того, в рамках вказаної Генеральної кредитної угоди між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Виробниче об»єднання «Укрфарм» 19 листопада 2007 року укладено кредитний договір № 010/14/218 із змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 010/14/218/92/1 від 10 листопада 2008 року; додатковою угодою № 010/14/218/350 від 10 лютого 2009 року; додатковою угодою № 010/14/218/5 від 10 березня 2010 року; додатковою угодою № 010/14/218/6 від 4 червня 2010 року; додатковою угодою №010/14/218/7 від 19 жовтня 2010 року; додатковою угодою № 010/14/218/8 від 25 листопада 2010 року; додатковою угодою № 010/14/218/9 від 27 липня 2011 року; додатковою угодою № 010/14/218/10 від 21 листопада 2011 року, згідно якого ТОВ «ВО «Украфарм» було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 2100000 грн. для поповнення оборотних коштів, зі сплатою 18,0 % річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 19 жовтня 2012 року ( згідно додаткових угод № 010/14/218/8 від 25 листопада 2010 року, №010/14/218/9 від 27 липня 2011 року).

Рішенням Господарського суду м.Києва від 25 листопада 2013 року , залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 22 квітня 2014 року, задоволено позовні вимоги ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» до ТОВ «Боско» та солідарних боржників - ТОВ «Ніка Холдінг Інвест», ТОВ «Альфафарм», ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» про стягнення заборгованості станом на 19 червня 2012 року на загальну суму 1607860,01 грн., з яких: 1354221,11 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 253638,90 грн. - заборгованість по нарахованим, але не сплаченим відсоткам.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2012 року, частково зміненої постановою Вищого господарського суду України від 13 лютого 2013 року, задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ВО «Укрфарм» та солідарних боржників - ТОВ «НікаХолдінг Інвест», ТОВ «Боско», ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК», ТОВ «Альфафарм» про стягнення заборгованості станом на 21 червня 2012 року на загальну суму 2479994,32 грн.

На забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №010/14/209 від 16 листопада 2007 року між АТ «РайффайзенБанк Аваль» та ОСОБА_9 укладено договір іпотеки № 010/14/03/311 від 14 грудня 2007 року із змінами та доповненнями, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., реєстраційний номер 7557.

Згідно з п.1.1 договору іпотеки зі змінами та доповненнями, цей договір забезпечує повне виконання грошових зобов'язань третіх осіб, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з Генеральної кредитної угоди № 010/14/209 від 16 листопада 2007 року, укладеної між іпотекодержателем, іпотекодавцем та третіми особами, а також з будь-яких додаткових угод та змін до неї, та всіх укладених в її рамках договорів, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов'язань третіх осіб, громадянин ОСОБА_5 на умовах, передбачених цим договором, передає в заставу (іпотеку) нежилі приміщення 1 поверху (в літ.А), розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що складає 25/100 частин від нежитлових приміщень площею 726,1 кв.м. (або 2/100 частини від домоволодіння). Вказані нежилі приміщення складаються з приміщення №9, №8, №7, №6,№5, № 5-а, 4 першого поверху (в літ.А). Загальна площа - 183,20 кв.м. Нежилі приміщення належать іпотекодавцю на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу № 545, посвідченого Товарною біржею «Українська біржа десятинна» 23 березня 2000 року за реєстровим № 0720ю-45, Відповідно до договору про внесення змін №010/14/03/311/235 від 22 грудня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3988 до договору іпотеки № 010/14/03/311 від 14 грудня 2007 року заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 3509106 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з порушенням зобов'язання зі сторони третіх осіб як позичальників, та відповідача як іпотекодавця, дає право банку вимагати повернення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених обставинах і відповідає вимогам матеріального права.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст..ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною 6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст..33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

ТОВ «Боско» та ТОВ «Виробниче об»єднання «Укрфарм» порушено договірні зобов'язання за кредитним договорами № 010/14/226 від 27 листопада 2007 року та №010/14/218 від 19 листопада 2007 року в частині своєчасної сплати кредитів та процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.2.10 договору іпотеки, у разі порушення будь-яким з позичальників умов генеральної кредитної угоди або іпотекодавцем умов цього договору або у випадках, передбачених ст..12 Закону України «Про іпотеку», іпотеко держатель, тобто банк, надсилає іпотекодавцю та позичальникам письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

На виконання вимог Закону України « Про іпотеку» та умов договору іпотеки, АТ «Райффайзен Банк Аваль» 29 серпня 2012 року направив відповідачу та третім особам письмову вимогу про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов'язання за кредитними договорами та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку непогашення заборгованості.

Вимога задоволена не була.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не враховано, що правовідносини між банком та відповідачем припинені, оскільки рішенням Печерського районного суду м.Києва від 24 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2015, визнано договір поруки від 21 жовтня 2010 року припиненим, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та безпідставні, з огляду на таке.

Предметом розгляду у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки, що переданий іпотекодавцем - ОСОБА_5 за договором іпотеки № 010/14/03/311 від 14 грудня 2007 року.

Водночас, предметом розгляду у справі, рішення у якій ухвалено Печерським районним судом м.Києва 24 липня 2015 року, був договір поруки № 12/14/1041 від 21 жовтня 2010 року.

Суб'єктами іпотечних правовідносин Закон «Про іпотеку» визначає іпотекодавця та іпотекодержателя. Відповідно до визначень, що містяться в ст.1 Закону, іпотекодержателем є кредитор за основним зобов'язанням. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

Згідно зі ст.546 ЦК України порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов'язань. Поручитель і майновий поручитель є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як порука, а майновий поручитель є суб'єктом іншого виду забезпечення виконання - зобов'язання - застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов'язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 гл.49 ЦК України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення параграфу 3 глави 49 ЦК .

Відтак, оскільки іпотека та порука є різними видами забезпечення, відсутні підстави вважати, що з припиненням поруки припиняється і іпотека.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

З огляду на викладене, передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції по даній справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 26 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: