Ухвала суду № 58758727, 04.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 р. Справа № 876/3677/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника відповідача: Антонюка І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

09.03.2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000384200 від 30.10.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати оскільки ними своєчасно та в повному обсязі сплачено податок на додану вартість за червень 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в постанові суд першої інстанції просто формально послався на всі відомості, які містяться в процесуальних документах, і які по суті виключили одна одну, і так чітко не висловив власну думку та єдиний обґрунтований висновок. Щодо висновку суду про несвоєчасну сплату позивачем грошового зобов'язання з ПДВ, самостійно визначеного ним в декларації за червень 2015 р., зроблений з порушенням норм матеріального права, без врахування наявних в справі доказів, не відповідає обставинам справи та спростовується матеріалами справи. помилково суд першої інстанції послався на норми Порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого постановою КМУ України №569 від 16.10.2014 р. у тій редакції, яка була чинна на момент розгляду справи, а не на момент виникнення спірних правовідносин. Залишив поза увагою і не дав жодної оцінки того факту, що станом на 31.07.2015 р. недоїмки із сплати позивачем ПДВ була відсутня. Судом першої інстанції не досліджено усі наявні у справі докази, та не надав їм належну правову оцінку, неповно з'ясував усі обставини справи, що мають значення для справи, тим самим порушив норми матеріального права, що в кінцевому підсумку призвело до неправильного вирішення справи.

У ході апеляційного розгляду представник відповідача Антонюк І.Б. надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при проведенні камеральної перевірки правомірно встановив затримку сплати самостійно визначеної узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2015р. в період з 31.07.2015р. по 06.08.2015р. на 7 календарних днів, і відповідно порушення норми п.57.1 ст.57 ПК України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» (надалі ПАТ «Миколаївцемент»), код ЄДРПОУ 00293025, розташоване за адресою 81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, буд. 1, зареєстроване 08.04.1997 року та 21.04.1992 року взято на облік платників податків за № 02-206.

Відповідно до пп. 20.1.1 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (надалі ПК Україна) 27.10.2015р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (надалі СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС) проведена камеральна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період червень 2015р.

За результатами перевірки складено Акт №9/28-06-42/00293025 від 27.10.2015р. (надалі Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено затримку сплати самостійно визначеної узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2015р. у період з 31.07.2015р. по 06.08.2015р. на 7 календарних днів, чим порушено п.57.1 ст.57 ПК України.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2015р. №0000384200, яким позивача зобов'язано сплатити штраф за платежем податок на прибуток на додану вартість у розмірі 12055,72 грн.

ПАТ «Миколаївцемент», не погодившись із вказаним податковим повідомлення-рішенням, 13.11.2015р. оскаржило його в адміністративному порядку відповідно до ст. 56 ПК кодексу України до Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих податків.

За результатами розгляду скарги від 13.11.2015р., Міжрегіональним головним управління ДФС Центральним офісом з обслуговування великих податків прийнято рішення від 15.01.2016р. №1113/10/28-10-10-4-33, яким податкове повідомлення-рішення, прийняте СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС від 30.10.2015р. №0000384200 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

ПАТ «Миколаївцемент», не погодившись із вказаним рішенням, 29.10.2016р. оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби.

За результатами розгляду скарги, Державною фіскальною службою прийнято рішення від 17.02.2016р. №3455/6/99-99-10-01-02-25, яким податкове повідомлення-рішення, прийняте СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС від 30.10.2015р. №0000384200 та рішення прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що 20.07.2015р. позивач подав податкову декларацію №9153084819 з податку на додану вартість за червень 2015р. із задекларованою сумою, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового періоду) з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду становить 3495627,00грн.

Граничний термін сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за червень 2015р. спливав 30.07.15р.

07.08.2015р. позивачем сплачено до бюджету узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2015р. у розмірі 120558,00 грн., згідно з платіжним дорученням №23474 від 07.08.2015р.

Як вбачається з Акта перевірки, позивач протягом граничних строків несвоєчасно сплатив суму самостійно визначеного або узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2015р. в період з 31.07.2015р. по 06.08.2015р., а саме із затримкою 7 календарних днів. Таким чином, позивачем порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпунктів 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (далі ПК України) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, який, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 ПК України, становить сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій з їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений вказаним Кодексом строк.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені вказаним Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

В п. 31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п.57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним кодексом для подання податкової декларації.

Облік податку на додану вартість здійснюється у відповідності до вимог наказу Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 «Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів»), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (надалі - Порядок обліку).

Згідно з Порядком обліку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків відкриваються інтегровані картки платників. Форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. Нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням). Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником. Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

В позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем положень п.21 «Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (надалі Порядок електронного адміністрування ПДВ).

Відповідно до п.21 Порядку електронного адміністрування ПДВ, якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися за відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих в Реєстрі, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих в податковій звітності з податку у цьому звітному періоді.

Судом встановлено, що позивач в порядку, визначеному п. 21 Порядку електронного адміністрування ПДВ, не подав контролюючому органу у складі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015р. заяву про перерахування коштів на поточний рахунок платника податку.

Наведені в позовній заяві положення Порядку електронного адміністрування ПДВ щодо обов'язку ДФС перерахування до бюджету та/або на поточний рахунок платника, сум узгоджених податкових зобов'язань міститься в п.20 вказаного порядку. Проте, вказаний пункт Порядку електронного адміністрування ПДВ стосується сільськогосподарських підприємств.

Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що він належить до сільськогосподарських підприємств.

З огляду на це, безпідставними є доводи позивача щодо обов'язку по сплаті його податкових зобов'язань зі спеціальних рахунків органами Державної казначейської служби України відповідно до даних, що надаються органами Державної фіскальної служби.

Відносно доводів позивача про неправомірність винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що позивачем згідно з платіжним дорученням від 07.08.2015р. сплачено пеню відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14.11.2013 року №0000134010/7392, суд зазначає наступне.

СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС складено Акт позапланової перевірки від 30.10.2013р. №169/40-10/00293025 та винесено податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013р. №0000134010/7392 з по податку на додану вартість на суму 3178068,75грн. (в т.ч. основний платіж 2409932,00грн.). Позивачем 10.04.2015р. подано заяву про намір досягнення податкового компромісу по ППР від 14.11.2013р. №0000134010/7392, оскільки податкові зобов'язання з ПДВ, що визначені в ППР, були неузгоджені та знаходились в процесі судового оскарження в Львівському апеляційному адміністративному суді.

В результаті розгляду вказаної заяви ПАТ «Миколаївцемент» від 10.04.2015р. СДПІ прийнято рішення від 24.04.2015р. №5856/66/28-06-42/1090 про застосування податкового компромісу по податкових зобов'язаннях з ПДВ на суму 2121597,00грн. у зв'язку з завищенням податкового кредиту з ПДВ, а в частині 288335,00грн. прийнято рішення від 24.04.2015р. №5857/67/28-06-42/1091 про недосягнення податкового компромісу.

Вказана недоїмка виникла за рахунок проведених 29.07.2015р. поновлених нарахувань в сумі 288335,00грн. та штрафних санкцій в сумі 72083,75грн. відповідно до рішення суду від 08.06.2015р. у справі №876/405/15 про підтвердження донарахованих сум за податковим повідомленням-рішенням №0000134010 та погашена 07.08.2015р. відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України за рахунок зарахування оплати за платіжним дорученням від 07.08.2015 року №23474.

Згідно з п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до п.1 Порядку обліку у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. Пункт 4 Порядку обліку передбачає, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються в рахунок погашення податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник не виконує встановленої черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), територіальний орган Міндоходів самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування таких коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, доводи позивача щодо сплати 07.08.2015р. пені у розмірі 120588,00грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.11.2013р. №0000134010/7392 за платіжним дорученням №23474 є безпідставними та не обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідач при проведенні камеральної перевірки правомірно встановив затримку сплати самостійно визначеної узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2015р. в період з 31.07.2015р. по 06.08.2015р. на 7 календарних днів, і відповідно порушення норми п.57.1 ст.57 ПК України.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таки розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати сумі грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання. Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Крім того, передбачена п.126.1 ст.126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена п.126.1 ст.126 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Відповідна правова позиція відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014 №1602/11/10/14-14.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі №813/797/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний