Ухвала суду № 58758725, 04.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 р. Справа № 876/3698/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

17.02.2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо надання необґрунтованої та формальної відповіді при розгляді клопотання ОСОБА_1 (датоване 16 жовтня 2015 року, графічні матеріали до нього датовані 23.12.2015 року) про надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром не більше 2,0 га в адміністративних межах Мокротинської сільської ради (с. Поляни) Жовківського району Львівської області;

- у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути по суті та прийняти рішення по клопотанню ОСОБА_1 про виділення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 2,0 га в адміністративних межах Мокротинської сільської ради (с. Поляни) Жовківського району Львівської області та про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню відповідної земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про виділення земельної ділянки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивач не міг володіти і відповідно надати інформацію, щодо розташування і розмежування бажаної земельної ділянки, оскільки після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зацікавлена особа звертається до юридичних або фізичних осіб - підприємців, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та за участі сертифікованого інженера-землевпорядника, зокрема визначають межі земельної ділянки яка планується до виділення у власність, відповідно до закону та з врахуванням усіх обмежень та охоронних зон.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачу правомірно відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з мотивів неможливості визначити бажане місце розташування земельної ділянки.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га.у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області.(а.с.9-11)

До даного клопотання також було долучено графічні матеріали із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.(а.с.12, 13)

Однак листом №С-2029/0-423/6-16 від 27.01.2016р. Головного управління Держгеокадастру України у Львівській області позивачу відмовили у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки відповідно до інформації наданої відділом Держгеокадастру у Жовківському районі, згідно з поданими графічними матеріалами неможливо визначити бажане місце розташування земельної ділянки.(а.с.14)

Вважаючи таку відмову неправомірною позивач звернувся до суду із відповідними позовними вимогами.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності встановлено ст.116 Земельного кодексу України.

Частинами 1-3 даної статті встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б)одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в)одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Отже керуючись ч.3 ст.116 Земельного кодексу України позивач бажав отримати земельну ділянку у власність із земель державної або комунальної власності шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки, передбаченому вказаним Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, що зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Аналізуючи ч.6 ст.118 Земельного кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовним розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Однак колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що дослідивши додані до клопотання графічні матеріали лише частково відображено карту с.Поляни, Жовківського району, Львівської області, визначити розташування земельної ділянки відносно меж населеного пункту не можливо, оскільки на роздрукованій карті відсутні будь-які прив'язки бажаної позивачем земельної ділянки до населених пунктів. Крім цього, саме відображення фрагменту карти без будь - яких графічних зображень, прив'язок до населених пунктів та відповідного масштабу, які б давали можливість встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, не є достатнім для визначення бажаного місця розташування земельної ділянки. (а.с.12, 13)

Слід також врахувати лист відділу Держгеокадастру у Жовківському районі Львівської області №Ш-2088/0-123/25-16 від 11.01.2016р., в якому зазначено, що згідно долучених до клопотання графічних матеріалів позивача, неможливо ідентифікувати місце розташування, земельних ділянок.(а.с.46)

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу правомірно відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з мотивів неможливості визначити бажане місце розташування земельної ділянки.

Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 23.09.2015 року у справі К/800/31141/15.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року у справі №813/462/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний