Постанова № 58758695, 04.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року Справа № 876/5177/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

Запотічний І.І.

секретар судового засіданні Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.04.2015р. по справі № 345/1227/15-а за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій незаконними,

В С Т А Н О В И В :

02.04.2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача №115430 від 20.03.2014р., зобов'язання зарахувати період перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання з 27.09.1993р. по 26.11.2001р. до пільгового стажу роботи за Списком №1, а також зобов'язання провести виплату недоплачених сум пенсії починаючи з 01.04.2014р.

В обгрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що з 02.12.1992 року йому було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Загальний стаж роботи становив 30 років 1 місяць 13 днів, у тому числі 26 років 9 місяців 20 днів - робота за Списком №1. 01.11.2003р. йому було проведено перерахунок пенсії. Стаж роботи становить 40 років 25 днів, в тому числі 26 років 9 місяців 20 днів - робота за Списком №1 . Станом на 01.04.2014 р. розмір пенсії становив 2940,50 грн.., а з 01.04.2014р. розмір пенсії зменшився і він почав отримувати 2864,58 грн. ( в травні 2014 р. - 2893,05 грн., в червні 214 р. - 2925,32 грн., в липні 2014 р. 2963,28 грн.). 30.01.2015 р. позивачу стало відомо, що відповідач самостійно, без його заяви, провів перерахунок та зменшив розмір пенсії . Листом № 27/Ш-15 від 30.01.2015 р. позивачу роз'яснено, що у квітні 2014 р. було встановлено порушення у зарахуванні страхового стажу, а саме період з 18.12.1964 р. по 07.10.1991 р. було враховано як робота по ст. 14 ч.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», хоча в цей період позивач працював в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1, а періоди роботи з 27.09.1993 р. по 26.11.2001 р. зараховано до стажу роботи по ст. 14 ч.2 ЗУ « Про пенсійне забезпечення», а згідно записів трудової книжки він працював на посадах, які не відносяться до посад по ст. 14 ч.2 2 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає, що розпорядження УПФУ в місті Калуші та Калуському районі про зменшення розміру пенсії є незаконним та таким, що порушує конституційні права, оскільки до винесення розпорядження період роботи з 18.12.1964р. по 07.10.1991р. та з 27.09.1993р. по 26.11.2001р. були зараховані в стаж роботи на підземних роботах, оскільки з 18.12.1964р. по 07.10.1991р. він працював на підземних роботах в гірничому цеху на руднику, а з 27.08.1993р. втратив працездатність внаслідок професійного захворювання і став інвалідом III групи довічно. Крім того, позивач просить поновити строк на звернення до адміністративного суду, оскільки про порушене право він дізнався 30.01.2015р., а розпорядження отримав 12.03.2015р.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.04.2015р. позов задоволено у повному обсязі: поновлено ОСОБА_3 строк на звернення до суду; визнано незаконним та скасовано розпорядження управління Пенсійного фонду України у м. Калуші та Калуському районі №115430 від 20.03.2014р.; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Калуші та Калуському районі зарахувати ОСОБА_3, період перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання з 27.09.1993р. по 26.11.2001р. до пільгового стажу роботи за Списком № 1; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області повернути ОСОБА_3 недоплачені суми пенсії починаючи з 01.04.2014 р.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу. В обгрунтування вимог скарги апелянт покликається на наступні обставини. З 02.12.1992р. позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Загальний стаж роботи становив 30 років 1 місяць 13 днів, в тому числі 26 років 9 місяців 20 днів - робота за Списком №1. Згідно поданої заяви з 01.11.2003р. ОСОБА_3 було проведено перерахунок пенсії, дорахувавши стаж роботи до звільнення. Після проведення даного перерахунку пенсії загальний стаж роботи становив 40 років 25 днів, в тому числі 26 років 9 місяців 20 днів - робота за Списком №1. З 01.01.2004 р. позивачу помилково було враховано період роботи з 18.12.1964р. по 07.10.1991р. та з 27.09.1993р. по 26.11.2001р., як робота по ст.14 ч.2 ЗУ « Про пенсійне забезпечення»,. Тому загальний стаж роботи становив 40 років 25 днів, в тому числі 34 роки 11 місяців 20 днів - робота по ст. 14 ч.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У квітні 2014р. було встановлено порушення у зарахуванні страхового стажу, а саме період з 18.12.1964 р. по 07.10.1991р. було враховано як робота по ст..14 ч.2 ЗУ « Про пенсійне забезпечення», хоча в цей період позивач працював в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1 на Калуському виробничому об'єднанні «Хлорвніл». Також період роботи з 27.09.1993р. по 26.11.2001р. зараховано до стажу роботи по ст..14 ч.2, а згідно записів трудової книжки ОСОБА_3 працював на загальних умовах. Відповідач зазначає, що дане порушення призвело до безпідставного завищення коефіцієнту страхового стажу та понаднормового стажу роботи. Таким чином, загальний стаж роботи, після усунення порушення, становить 40 років 2 місяці 9 днів, в тому числі робота за Списком №1 - 26 років 9 місяців 20 днів. Відповідач наголошує у своїй апеляційній скарзі на те, що згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_3 не отримував пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» та, що згідно записів у трудовій книжці та розрахунку стажу у період з 27.09.1993р. по 26.11.2001р. позивач офіційно працював та не звертався до управління Пенсійного фонду України в м.Калуші із заявою про призначення пенсії по інвалідності і відповідно не оформляв пенсію по інвалідності. Тому вважає, що підстав для зарахування періоду перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання з 27.09.1993р. по 26.11.2001р. до пільгового стажу роботи за списком № 1 немає.

Крім того, відповідача зазначає, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, та клопотань про його поновлення останній не подавав.

Підсумовуючи наведене, відповідач, управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі івано-Франківської області просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позові відмовити.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, ознайомившись із доводами апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про те, що апеляційну скаргу задовольнити частково, а оскаржувану постанову слід змінити зважаючи на таке.

Як встановлено судом із матеріалів справи ОСОБА_3 з 02.12.1992 року перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі і йому було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, оскільки загальний стаж роботи становив 30 років 1 місяць 13 днів, у тому числі 26 років 9 місяців 20 днів - робота за Списком №1.

Позивач з 27 серпня 1993 року втратив працездатність внаслідок професійного захворювання і став інвалідом ІІІ групи довічно.

01.11.2003 року ОСОБА_3 було проведено перерахунок пенсії та дораховано стаж роботи до звільнення і після проведення перерахунку стаж роботи становить 40 років 25 днів, в тому числі 26 років 9 місяців 20 днів - робота за Списком №1.

З долученої до матеріалів справи фотокопії довідки № 692 від 05.02.2015 р, виданої управлінням Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі., станом на 01.04.2014 р. розмір пенсії ОСОБА_3 становив 2940,50 грн.., а з 01.04.2014 року розмір пенсії зменшився і становив 2864,58 грн.

21.01.2015 р. ОСОБА_3 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі із заявою про роз'яснення причин зменшення суми виплати пенсії. У листі від 01.04.2015 року № 27/Ш-15 від 30.01.2015 р. управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському району позивача повідомлено, що у квітні 2014 р. встановлено порушення у зарахуванні страхового стажу , а саме період з 18.12.1964 р. по 07.10.1991 р. було враховано як робота по ст. 14 ч.2 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», хоча в цей період він працював в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1, а періоди роботи з 27.09.1993 р. по 26.11.2001 р. зараховано до стажу роботи по ст. 14 ч.2 ЗУ « Про пенсійне забезпечення», а згідно записів трудової книжки позивач працював на посадах, які не відносяться до посад по ст. 14 ч.2 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Із записів трудової книжки, копія якої наявна у матеріалах справи, судом встановлено, що позивач з 18.12.1964 р. по 07.10.1991 р. працював на підземних роботах в гірничому цеху на руднику, а з 27 серпня 1993 р. втратив працездатність внаслідок професійного захворювання і став інвалідом ІІІ групи довічно, що підтверджується фотокопією розпорядження №115430 від 20.03.2014р. та фотокопією пенсійного посвідчення №1530503212.

З 1 січня 2004 року набув чинності Закон України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.01.2004 р. до страхового стажу зараховується період, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за яку щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.01.2004р.), зараховуються до трудового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Періоди трудової діяльності після 01.01.2004 р. обчислюються за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Як зазначено в ст.24 ч.1 аб.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

У відповідності до ст.9 ч.4 Закону України «Про охорону праці» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Згідно ч.5 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що період перебування позивача на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням, а саме: з 27.09.1993 р. по 26.11.2001 р., повинен зараховуватися при призначенні та визначенні йому розміру пенсії як пільговий стаж до стажу роботи за Списком №1, оскільки законодавець прямо вказує на зарахування даного стажу як на стаж роботи із шкідливими умовами для призначення пенсії не просто на пільгових умовах, а й в пільгових розмірах.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Позивачем разом із адміністративним позовом подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду, яке судом першої інстанції було задоволено. Зазначена обставина спростовує, доводи відповідача стосовно невиконання вимог судом першої інстанції вимог статтей 99, 100 КАС України.

Таким чином, висновки суду першої інстанції стосовно неправомірності розпорядження управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі №115430 від 20.03.2014 р. та наявності підстав для його скасування є обгрунтованими.

Наслідком скасування згаданого вище розпорядження є поновлення виплати позивачу пенсії у розмірі, встановленому до винесення такого розпорядження, відтак суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Задовольняючи вимогу позивача стосовно повернення недоплачених сум пенсії починаючи з 01.04.2014р. суд першої інстанції не врахував, що у даному випадку позивач не вірно сформулював спосіб захисту своїх прав та інтересів.

За змістом статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як зазначає Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй постанові від 20.05.2013р. №3 «Про судове рішення в адміністаритвний справі» у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право (пункт 10).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість висновків суду першої інстанції в цілому, однак зазначає, про деякі помилки у застосуванні ним норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 99, 100, 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області задоволити частково, а абзац 4 постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.04.2015р. по справі № 345/1227/15-а змінити, виклавши резолютивну частину рішення наступним чином: «зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області провести виплату недоплаченої суми пенсії починаючи з 01.04.2014 р.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.