Ухвала суду № 58736429, 30.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/8912/2016 Головуючий в 1 інстанції - Шаховніна М.О.

Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Подільської в м. Києві районної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Подільської в м. Києві районної державної адміністрації в частині визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відкрити провадження по справі в частині скасування розпорядження Подільскої РДА в м. Києві №143 від 31.07.2014 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача та відповідач ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник Подільської районної у м. Києві державної адміністрації та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленої ухвали суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, суд першої інстанції виходив з того, що спір стосується оскарження рішення (розпорядження ) суб'єкта владних повноважень, в зв'язку з чим даний спір у відповідності до вимог и ч.2 ст. 17 КАС України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом до п.п.1,3 ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому ставила питання про визнання недійсним та скасування розпорядження №143 від 31.07.2014 року та свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 31.07.2014 року, видані Відділом з питань майна комунальної власності Подільської РДА м. Києва.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.1ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 24, 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 04 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків») тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Зі змісту заявлених вимог та правових підстав їх обґрунтування вбачається, що даний спір не підлягає розгляду в суді в порядку адміністративного судочинства, так як відноситься до цивільної юрисдикції, оскільки предметом позову є скасування розпорядження про надання у приватну власність жилого приміщення, в зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись 303, 307, 312, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: