Ухвала суду № 58736427, 01.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Козленко Г.О.

№22-ц/796/9809/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №753/21537/15-ц

У Х В А Л А

01 липня 2016 року суддя Апеляційного суду м. Києва Кравець В.А., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням, 01.06.2016 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали шляхом надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 197 грн. 44 коп.

01.07.2016 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслала заяву про усунення недоліків, у якій зазначає, що ОСОБА_1 виступає споживачем за споживчим кредитним договором, а отже даний кредит в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» є споживчий, і на правовідносини, що виникають між кредитором та позичальником/поручителем (споживачем) за даним договором під час його укладення і виконання поширюється дія вказаного Закону України «Про захист прав споживачів», а тому ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

Наданий апелянту строк для усунення недоліків підлягає продовженню, виходячи з наступного.

Перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначено статтями 3, 5 Закону України «Про судовий збір».

У пункті 7 частини першої статті 5 Закону було передбачено, що споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав звільняються від сплати судового збору.

Проте, Законом України від 22 травня 2015 № 484-VIIІ, який набрав чинності 1 вересня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» та викладено статтю 5 цього Закону в новій редакції, у якій звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного суду м. Києва із апеляційною скаргою 01 червня 2016 року, тобто на момент чинності статті 5 Закону України «Про судовий збір» у новій редакції, якою не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, то правові підстави для звільнення від сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Разом з тим, представник апелянта зазначає, що згідно положень Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1, як споживач, звільняється від сплати судового збору.

Дійсно, частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Проте, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскільки спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», то саме цей Закон підлягає застосуванню.

Тому, виходячи з того, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, ОСОБА_1 не звільняється від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Така ж думка була висловлена Верховним Судом України в ухвалах від 16 січня 2016 року у справі №6-3084ц15, від 29.01.2016 року №6-209ц16, від 03.02.2016 року №6-228ц16, від 09.02.2016 №6-36ц16 та від 01.03.2016 року №6-484ц16.

До того ж, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору саме за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

З приводу посилання представника апелянта на норми права, закріплені в частині четвертій статті 42 Конституції України, слід зазначити наступне.

Дійсно, відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Однак, якщо вважати, як зазначає апелянт, що саме Закон України «Про захист прав споживачів» прийнятий на виконання цієї норми права, закріпленої в Конституції України, то, як зазначалося вище, споживачі звільняються від сплати судового збору саме за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Видається за необхідне звернути увагу заявника, що, наприклад, положення Конституції України також захищають право власності (частина четверта статті 41 Конституції України). Тим не менш, особи сплачують судовий збір при поданні позовів та ін. процесуальних документів до суду про захист своїх майнових та немайнових прав, пов'язаних із захистом права власності.

Тому, твердження заявника, що захист права Конституцією України, проявляється саме у звільненні осіб від сплати судового збору при поданні позовних заяв та ін.. процесуальних документів до суду про захист своїх прав, видається сумнівним.

Крім того, посилання апелянта на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10 не можуть бути взяті до уваги, адже вона не є джерелом права за українським законодавством.

З приводу посилання ОСОБА_2 на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» варто вказати наступне.

Дійсно, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Одночасно, у статті 1 цього Закону зазначено, що поняття «рішення» за вказаним законом означає: а) остаточне рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

A згідно з частиною першою статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

У наведеній вище справі Україна не була стороною, тому положення вказаного рішення Суду не мають прецедент ний характер у даній справі та не можуть бути застосовані до правовідносин щодо обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати, які регулюються національним законодавством України.

Ураховуючи наведене апелянту необхідно сплатити судовий збір за подання та розгляд апеляційної скарги у розмірі, визначеному в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року та надіслати на адресу оригінал квитанції про сплату, у зв'язку з чим, наданий строк для усунення недоліків скарги, необхідно продовжити.

Керуючись ст. 121, 295, 297 ЦПК України

У Х В А Л И Л А:

Продовжити представнику відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк для усунення зазначених недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали шляхом надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі

1 197 грн. 44 коп.

Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Кравець