Ухвала суду № 58733602, 29.06.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/168/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

29 червня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Бабія Р.В.

представника відповідача - Вольвенко Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0061621701 від 28.09.2015 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 28.09.2015 року № 0061621701 в частині збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 143067,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 35766,99 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені адміністративного позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представники апелянта (відповідача) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задоволити, а постанову першої інстанції скасувати, прийнявши нове рішення про відому в задоволенні позову.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ОСОБА_2 (ОСОБА_2.) (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (Вінницька філія) укладено кредитний договір №1376-002/ФКВ-08 від 14.07.2008 р., згідно умов якого банк надає позичальнику кредитні кошти на наступних умовах: сума кредиту - 76000,00 доларів США, строк кредитування - 300 місяців, дата повернення кредиту - 13.07.2033 року, процентна ставка за користування кредитом - 15% річних, комісія за надання кредиту - 1,5% річних та комісія за видачу готівкових коштів - 0,3% річних.

В подальшому, 20.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Вінницьке відділення) (в результаті заміни кредитора на праві відступлення) та позивачем укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №1376-002/ФКВ-08 від 14.07.2008 року (далі - додатковий договір), згідно п. 2 якого сторони домовилися здійснити прощення (анулювання) боргу за Договором на суму в розмірі 91112,46 доларів США, у відповідності до ст.605 Цивільного кодексу України.

Підписанням даного додаткового договору позичальник засвідчив свою обізнаність щодо зобов'язання самостійно сплатити податок з доходів у відповідності до абз. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України, сума яких складає анульовану кредитором суму боргу в розмірі 1384919,41 грн., та відобразити їх у своїй річній податковій декларації (п.3).

Також, згідно п. 4 додаткового договору сторони домовилася, що п. 2 цього ж договору починає застосовуватися з моменту здійснення позичальником сплати заборгованості за договором в розмірі суми не менш ніж 30000,00 доларів США на рахунок НОМЕР_3, відкритий в АТ "Дельта Банк" (а.с.16-17).

Водночас, судом першої інстанції з долученої до матеріалів справи довідки №05-3086800, виданої 01.10.2015р. тимчасовою адміністрацією Вінницького відділення АТ "Дельта Банк", встановлено, що сума анульованої ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 91112,46 доларів США складається з основної суми боргу (тіла кредиту) у розмірі 35746,00 доларів США та суми відсотків за користування кредитом у розмірі 55366,46 доларів США (а.с.15).

Тобто в даному випадку тіло кредиту, яке було прощено (анульовано) становить - 35746,00 доларів США.

Враховуючи офіційний курс встановлений Національним Банком України станом на дату укладання додаткового договору (1 долар США становив 15,2 грн.) загальна сума прощеного (анульованого) боргу становила - 1384919,41 грн. При цьому, тіло кредиту, яке було прощено (анульоване) становило - 543343,14 грн.

У період з 31.08.2015 року по 04.09.2015 року головним державним ревізором-інспектором Вінницької ОДПІ Вольвенком Р.О. проведено позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.09.2015 року № 2472/1701/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення ОСОБА_2 частини "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого за 2014р. занижено загальний річний оподаткований дохід на суму 1384919,41 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 235192,70 грн.

28 вересня 2015 року, на підставі висновків акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0061621701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем на 235192,7 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 58798,17 грн.

Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції, згідно акту перевірки АТ "Дельта Банк" листом від 16.07.2015р. № 5260 повідомлено, що сума додаткового блага (прощеного боргу) по фізичній особі ОСОБА_2 складає 1384919,41 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд першої інстанції використовував інформацію щодо прощеного (анульованого) боргу, яка зазначена в довідці №05-3086800 від 01.10.2015 р., оскільки в акті перевірки не зазначено розрахунку суми прощеного (анульованого) боргу, не досліджено обставин наявності прощеної пені та відсотків за кредитним договором №1376-002/ФКВ-08 від 14.07.2008 р.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене податкове повідомлення-рішення №0061621701 від 28.09.2015 року включає в себе як правомірно, так і неправомірно нараховані суми податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій.

Обгрунтовуючи власн висновки суд першої інстанції зазначив, що анульована позивачу банком заборгованість по нарахованим відсоткам в розмірі 55366,46 дол. США (дорівнює еквіваленту 841576,28 грн.) не є доходом, отриманим як додаткове благо, оскільки в розумінні ст.164 Податкового кодексу України до поняття додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього кодексу) відноситься сума боргу платника податку, анульованого кредитором. А тому, відповідач помилково відносить до додаткових благ і прощені банком позичальнику відсотки за користування коштами за кредитним договором. До того ж, враховуючи встановлені обставини, судом першої інстанції встановлено, що на виконання обов'язку по поверненню кредиту ОСОБА_2 було фактично повернуто на рахунок банку суму коштів, які перевищують розмір отриманих в якості кредиту, що, в свою чергу, не може призвести до збільшення його загального майнового стану, забезпечення приросту його активів у тій чи іншій формі.

Водночас, анульована банком сума основного боргу ОСОБА_2 в розмірі 35746,00 доларів США (дорівнює еквіваленту 543343,14 грн.) (тіло кредиту), є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та оподатковується за ставками, визначеними п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Відповідно до абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Зі змісту вказаної норми Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок позивача як платника податку сплатити податок на доходи з фізичних осіб із отриманих доходів у вигляді анульованого (прощеного) кредитором боргу та обов'язок відобразити їх у річній податковій декларації виникає за сукупності таких умов:

- прощений борг повинен бути анульований кредитором до закінчення строку позовної давності;

- кредитор зобов'язаний повідомити платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу;

- кредитор зобов'язаний суму анульованого (прощеного) боргу включити до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Виходячи з вимог п.49.18 ст.49, п.179.7 ст.179 ПК України фізична особа, яка отримала за звітний період оподатковуваний дохід, з якого має самостійно сплатити податки, має подати до 1 травня наступного за звітним року податкову декларацію та сплатити податок до 1 серпня цього ж року.

Відповідно до пп.165.1.29 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що протягом дії кредитного договору отримані платником податку від банку кошти не можуть бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.

Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 1384919,41 грн.

Разом з тим, за результатом договірних правовідносин за кредитним договором №1376-002/ФКВ-08 від 14.07.2008 р. позивачем було фактично повернуто на рахунок банку суму коштів, які перевищують розмір отриманих в якості кредиту, а отже у позивача не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту активів у той чи іншій формі і на разі відсутній об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб у розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, 165 ПК України.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

За змістом пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, в силу пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

У відповідності до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1020 від 24 грудня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 46/18784 від 13 січня 2011 року, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Оскільки відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, та не були фактично отримані позивачем у жодній із передбачених форм, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства у цій частині є передчасним.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 року № 0061621701 в частині збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 143067,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 35766,99 грн, оскільки позивачем було повернуто на рахунок Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Вінницьке відділення) кошти, які перевищують розмір отриманих в якості кредиту, сторонами по договору фактично було достроково припинено дію договору кредиту на певних умовах, а тому позивачем не було отримано оподатковуваного доходу ст.14, ст.163, ст.164, 165 ПК України.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 липня 2016 року.

Головуючий Білоус О.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.