Ухвала суду № 58713427, 29.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2486/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Провадження № 22-ц/773/970/16 Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,

секретар - Шугалова О.М.,

з участю пр-ка позивача - Домальчука Р.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором за апеляційною позивача - Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 04 травня 2016 року в позові ПАТ АБ «Укргазбанк» у даній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2014 року між сторонами було укладено договір № AY2-5687-Ф/14- RIV на відкриття «ощадного» рахунку та обслуговування платіжної картки АБ «Укргазбанк» (а.с.5-10)

Згідно умов договору ОСОБА_2 було відкрито «ощадний» рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті, який призначений для накопичення грошових коштів та отримання клієнтом додаткового прибутку у вигляді стандартних та підвищених процентів за користування банком залишком на «ощадному» рахунку протягом розрахункового місяця, та для обліку операцій з платіжною карткою, що емітована банком (п.2.1).

Згідно з пунктами 2.2, 3.14 договору банк здійснює видачу клієнту платіжної картки (додаткових платіжних карток) та здійснює розрахунки за операціями з використанням платіжної картки (додаткових платіжних карток), що видані Клієнту, за дебетно-кредитною схемою. У разі здійснення розрахунку з використанням платіжної картки у валюті, яка відрізняється від валюти «ощадного» рахунку Банк здійснює перерахунок суми за операцією у валюту «ощадного» рахунку за курсом, який визначається як поточний комерційний курс купівлі (продажу) валюти Банком, що діє на дату списання коштів з «ощадного» рахунку клієнта. Курс перерахунку, який буде діяти наступного банківського дня, встановлюється банком кожного поточного банківського дня.

Із матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2015 року ОСОБА_2 вніс на депозитний картковий рахунок № НОМЕР_1 66000 грн.. В той же день у Республіці Польща з цих коштів ним було знято суму в польських злотих, яка еквівалентна 2582,60 грн. та двічі оплачено товар карткою на суми, що еквівалентні 4450,01 грн. та 53400,18 грн.. В цей же день банком була нарахована комісія в сумі 109,91 грн.. Більше ніяких платежів і комісій в цей день не було (а.с.37).

Також 21 січня 2015 року відповідач через касу банку отримав готівкою залишок коштів на рахунку у розмірі 5000 грн. (а.с.17).

Списання використаних 19.01.2015 року коштів з «ощадного» рахунку відповідача проведено банком 22 січня 2015 року (а.с.17).

Із наданих суду апеляційної інстанції даних про курс валют в Укргазбанку вбачається, що як станом на 19.01.2015 року, так і станом на 22.01.2015 року поточний комерційний курс купівлі (продажу) долара США і польського злотого був однаковий - долар: 16.2000-16.5300; злотий: 4.3000-4.5000.

Таким чином, при здійсненні 22.01.2015 року перерахунку суми операцій у валюту «ощадного» рахунку не виникла курсова різниця, а отже і не виникла будь-яка заборгованість, яка б підлягала погашенню.

Як пояснив у суді апеляційної інстанції представник позивача, заборгованість, яку банк просить стягнути з відповідача - це та заборгованість, яка виникла саме із прийняттям банком одностороннього правочину. Разом з тим, після роз'яснення судом приписів ч.4 ст.10 ЦПК України та надання відповідного часу для подання належного розрахунку заборгованості (із розшифруванням кожної суми з наведенням відповідних математичних розрахунків), представник позивача такий розрахунок не надав, ствердив про неможливість його надання та просив розглядати справу по наявних доказах.

Згідно п.8.2.1 договору сторони домовилися, що банк вправі в односторонньому порядку вносити зміни та доповнення до Тарифів на послуги, що надаються держателю платіжної картки, тобто вчиняти односторонній правочин. Умови набрання чинності такого одностороннього правочину банку обумовлені у розділі 8 договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 17.01.2015 року банк прийняв односторонній правочин, яким з 20.01.2015 року збільшив до 30% комісію за операції з видачі готівкових коштів в банківських установах/банкоматах за межами України та комісію за безготівкову оплату товарів чи послуг за допомогою платіжної картки для картрахунків в національній валюті (а.с.60-67, 68-74).

Представник позивача не надав доказів про дату оприлюднення даного одностороннього правочину на дошці оголошень чи на сайті банку.

Відповідач, відповідно до п.8.2.2 договору, будучи незгідним із умовами цього одностороннього письмового правочину банку, подав про це 20.01.2015 року та 21.01.2015 року відповідні заяви, які зареєстровані у Волинській обласній дирекції банку та відділенні № 73/02 банку (а.с.31-33).

Враховуючи наведене, а також погоджені сторонами умови договору, визначені у розділі 8, банк повинен був розірвати укладений договір (ч.3 ст.651 ЦК України).

Покликання апелянта на те, що умови укладеного між сторонами договору в судовому порядку не оспорювалися і не визнавалися недійсними, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості - не беруться до уваги з таких підстав.

Умови договору є обов'язковими для виконання усіма його сторонами.

Разом з тим, банк порушив свої зобов'язання за цим договором. Зокрема, в абз.2 п.8.2.1 зазначено, що односторонній правочин банку набуває чинності з дати, вказаної у ньому, але не раніше першого числа місяця наступного за місяцем, в якому було розміщено (оголошено) загальний односторонній письмовий правочин банку. А до цього першого числа визначено, які дії вправі вчинити клієнт у випадку незгоди із цим правочином.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді