Рішення № 58713418, 30.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/2670/15-ц Провадження № 22-ц/773/932/16 Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О.Р. Категорія: 27 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк К.І. ,

суддів - Мудренко Л.І., Матвійчук Л.В.,

при секретарі Лимар Р.С.,

з участю представника відповідачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства (далі ПАТ) «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанком» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, а 15 червня 2012 року аналогічний договір між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», внаслідок чого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №0203/0508/88-009 від 29 травня 2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведбанк» та фізичною особою ОСОБА_3 За даним договором ОСОБА_3 отримала у ВАТ «Сведбанк» кредит у сумі 50000 доларів США та зобовязалася повернути наданий кредит та проценти від користування ним у сумі та в строки, передбачені цим договором.

З метою забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за яким останні передали в іпотеку нерухоме майно, належне їм на праві спільної сумісної власності, а саме: квартиру, що за адресою: вул. Гагаріна, 4/10 м. Нововолинськ Волинської області та належне ОСОБА_3 майно квартиру, що за адресою: вул. Грушевського, 5/36, м. Нововолинськ Волинської області. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 371413 грн.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань, станом на 10 жовтня 2015 року, заборгованість становила 259479,46 грн. Враховуючи наведене, та з метою погашення заборгованості по кредиту, позивач просив у передбаченому законом порядку звернути стягнення на зазначені предмети іпотеки та стягнути з відповідача в користь банку витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Нововолинського міського суду від 13 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Альфа-Банк» просить вказане рішення суду у даній справі скасувати, як таке, що суперечить вимогам чинного матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Сведбанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №0203/0508/88-009 у розмірі 50000 доларів США, зі сплатою 11,9 відсотків річних на строк з 29 травня 2008 по 29 травня 2018 року(а.с. 5-9). Крім цього, 29 квітня 2009 року, 30 квітня 2009 року та 13 листопада 2009 року у вказаний договір були внесені доповнення (а. с. 10-17).

На забезпечення виконання кредитних зобовязань між банком і відповідачами 29.05.2008 р. було укладено договір іпотеки, за яким останні передали в іпотеку банку трикімнатну квартиру, загальною площею 44, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 4/10, м. Нововолинськ Волинської області та належить їм на праві спільної сумісної власності, а також, однокімнатну квартиру загальною площею 31,2 кв. м., розташовану за адресою: вул. Грушевського, 5/36, м. Нововолинськ Волинської області та належить відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності (а.с. 18-20).

За договором купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 25 травня 2012 року, здійснено відступлення права вимоги ПАТ «Дельта-Банк», який у встановленому законом порядку набув права іпотекодержателя (а.с. 43).

У свою чергу, ПАТ «Дельта Банк», уклавши аналогічний договір із ПАТ «Альфа Банк», відступив йому право вимоги за кредитним договором №0203/0508/88-009 від 29 травня 2008 року.

Судом першої інстанції встановлено, і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, що спірна трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 4/10, м. Нововолинськ Волинської області, відповідачами була відчужена, як така, що під забороною та в заставі не перебуває, тобто, перехід прав відбувся за згодою банку (а.с.76-77). Кошти ж, вилучені від продажу вказаного майна надійшли на погашення заборгованості по кредиту, що відображено у розрахунку позивача (а.с. 57). Таким чином, суд правомірно відмовив в частині звернення стягнення на вказане нерухоме майно і це не оспорюється ПАТ «Альфа-Банк».

Наявність заборгованості, в тому числі і простроченої, боржник та іпотекодавець не заперечують.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з того, що оскільки відповідач ОСОБА_3, громадянка України, отримала споживчий кредит в іноземній валюті, предмет іпотеки однокімнатна квартира, площа якої складає 31,2 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 5/36, м. Нововолинськ Волинської області, є місцем постійного її проживання, а іншого житла відповідач не має, тому на позичальника поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Встановлені судом вищевказані обставини, суд помилково вважав, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього закону, не може бути примусово стягнуте нерухоме майно, яке є предметом застави або предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України за споживчими кредитами, наданими у іноземній валюті та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується, як місце постійного проживання позичальника (майнового поручителя) та за відсутності у вказаних осіб такого житла.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений цим Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, тому він не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Такі ж правові висновки містять постанови Верховного Суду України від 27 травня 2015 року (№ 6-58цс15), 9 вересня 2015 року (№ 6-483цс15), 21 жовтня 2015 року (№6-1644цс15).

Отже, колегія суддів не може погодитись із підставою відмови в задоволенні позову, зазначеної судом першої інстанції.

Разом з тим, при вирішенні спору по суті, колегія суддів виходить з обраного позивачем способу захисту порушеного права, норм Закону «Про іпотеку» та умов іпотечного договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Пунктом 1.1 договору іпотеки передбачено, що цей договір забезпечує належне виконання зобовязань Позичальником (Іпотекодавцем) та вимог іпотекодержателя за кредитним договором № 0203/0508/88-009 від 29 травня 2008 року, який укладено між позичальником та іпотекодержателем, а також всіх додаткових договорів, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобовязань, строків їх виконання розміру процентів та інших умов.

За змістом ч. 1 ст. 33 цього Закону та ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 11 договору іпотеки встановлено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобовязання повністю або частково, у т.ч., якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобовязання, а також в інших випадках, передбачених основним зобовязанням та цим договором, у т.ч. у випадку одноразового прострочення основного зобовязання (як основного боргу, так і процентів за ним).

Згідно ч. 2 п. 11 договору іпотеки, іпотекодержатель зобовязаний надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобовязання та зобовязань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Альфа-Банк» 19 жовтня 2015 року надіслав відповідачам відповідну вимогу про дострокове повернення кредиту та попередив про наслідки несплати. (а.с.58).

Рішенням Нововолинського міського суду від 05.06.2015 року стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ «Альфа-Банк) 259316 грн. 72 коп. за кредитним договором від 29.05.2008 року.

Рішення суду перебуває на примусовому виконанні в державній виконавчій службі.

Відповідно до розрахунку заборгованості, долученої позивачем до позовної заяви, станом на 10.10.2015 року, заборгованість за кредитом становить 7849,61 доларів США, що за курсом НБУ : станом на 10.10.2015 року становить 167191 грн., заборгованість за відсотками становить 1291,70 доларів США, або 27512,29 грн. (а.с. 57).

Інших доказів, які б підтверджували розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 10890,84 доларів США позивачем не надано, а тому при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором, колегія суддів виходить із розрахунку заборгованості, наявного в матеріалах справи. Загальний розмір заборгованості станом на 10.10.2015 року становить 194703,42 грн.

Враховуючи, що звертаючись до суду з позовом, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в гривневому еквіваленті, тому суд в межах заявлених вимог визначає розмір заборгованості в гривневому еквіваленті.

Оскільки відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, не виконано умов кредитного договору і не сплачено заборгованість, з урахуванням вищенаведених положень законодавства та умов договору іпотеки в іпотекодержателя виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Не відповідають вимогам закону також висновки суду, що у звязку з тим, що заборгованість за кредитним договором стягується за рішенням суду, тому вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть бути задоволені.

Право вибору судового захисту передбачено законом або договором, в тому числі, стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, належить позивачу.

Не виконання рішення суду про стягнення заборгованості з позичальника не є перешкодою для захисту прав кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У звязку з неправильним застосування судом першої інстанції норм матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові у зверненні стягнення на квартиру АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Однак, на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», виконання рішення суду про звернення стягнення не предмет іпотеки слід зупинити, оскільки спірна квартира є місцем постійного проживання відповідача ОСОБА_3 та членів її сім`ї, іншого житла сім`я не має, а тому відповідно до положень вищевказаного закону це майно не може бути примусово стягнуто.

Судові витрати позивача на оплату судового збору при подачі позову та апеляційної скарги відповідно до положень ст. 88 ЦПК України (з урахуванням пропорційності вимог) суд присуджує з відповідача ОСОБА_3 в сумі 4091,70 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 314-315, ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 квітня 2016 року в даній справі в частині відмови у позові в зверненні стягнення на предмет іпотеки квартиру за адресою АДРЕСА_2, скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0203/0508/88009 від 29.05.2008 року укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_3, в розмірі 194703,42 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 167191 грн., за відсотками 27512,29грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на однокімнатну квартиру №36, яка знаходиться у м. Нововолинську Волинської області по вул. Грушевського, буд.№5 та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4091,70 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", зупинити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: