Ухвала суду № 58684251, 30.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/6283/15-ц Головуючий у І інстанції Ковбель М. М.Провадження № 22-ц/780/2647/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 45 30.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

30 червня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Гуль В.В.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 міської ради Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 міської ради Київської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств м.Василькова» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_2 міська рада Київської області звернувсядо суду із вказаним вище позовом,який мотивував тим, що міська рада є власником гуртожитку «Кристал» загальною площею 2057,5 кв.м., що розташований по вул.1 Травня 4 у м.Василькові Київської області. Приміщення гуртожитку перебуває на балансі КП «Комбінат комунальних підприємств м.Василькова» відповідно до рішення міської ради від 2 листопада 2012 року.

Вказував, що наймачами кімнат № 203-204 у гуртожитку є відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради № 348 від 31 жовтня 2014 року відповідачі отримали ордер № 73 від 18 листопада 2014 року на право зайняття кімнат № 203-204 у гуртожиткупо вул.1 Травня 4 у м.Василькові. Проте при обстеженні гуртожитку встановлено, що відповідачі не проживають у даних приміщеннях понад сім років, а житлові кімнати займають інші особи. Крім того, ще у 2012 році ОСОБА_3, ОСОБА_4 набули права власності на садовий будинок № 219 у садовому товаристві будівельник.

У звязку із наведеним, посилаючись на ст.ст.71,72,107 ЖК України просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилими приміщеннями № 203-204 у гуртожиткупо вул.1 Травня 4 у м.Василькові Київської області.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 міська рада Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що відповідачі не вселялися до гуртожитку незважаючи на наявність ордеру, договір на оплату комунальних послуг не укладали і ці послуги ніколи не сплачували, не були ознайомлені із правилами внутрішнього розпорядку. Крім того, суд не надав належної оцінки наявності у відповідачів житлового будинку на момент отримання ордеру. Також, суд дав невірну оцінку доказам у справі, зокрема не взяв до уваги акти про відсутність відповідачів у гуртожитку та помилково керувався складеними актами про їх проживання у жилому приміщенні.

Позивач ОСОБА_2 міська рада належним чином повідомлена про час розгляду справи, що стверджується підписами двох представників міської ради (а.с.153), до суду не зявилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

ОСОБА_4 та її представник в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Третя особа КП «Комбінат комунальних підприємств м.Василькова» направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачі вселилися до спірних приміщень в гуртожитку на підставі ордеру № 73 від 18 листопада 2014 року, користуються кімнатами № 203 і 204 на законних підставах, регулярно сплачують комунальні послуги, а відтак відсутні передбачені законом підстави для визнання їх такими, що втратили право користування жилими приміщеннями.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Це ж положення закріплено в ст.9 ЖК України, згідно якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до положень статей 71,72 ЖК України наймач житла чи член його сімї можуть бути визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності в жилому приміщенні в строк понад шість місяців без поважних причин.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 05 липня 2010 року виконкомом ОСОБА_2 міської ради, в комунальній власності ОСОБА_2 територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ради перебуває приміщення гуртожитку, що розташований по вул.1 Травня 4 у м.Василькові загальною площею 2057,5 кв.м., житловою площею 1259 кв.м. (а.с.21).

В кімнатах № 203 і 204 вказаного гуртожитку із 1998 року зареєстровані і мешкають ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх син ОСОБА_5, а також донька ОСОБА_6, а із 2012 року мешкає онук ОСОБА_7, що стверджується довідкою КП «Комбінат комунальних підприємств м.Василькова» (а.с.53). Вказані приміщеннями були надані у користування відповідачів за рішенням профспілкового комітету Васильківського заводу холодильників № 42 від 10 грудня 1992 року.

На підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради № 348 від 31 жовтня 2014 року відповідачці ОСОБА_4 видано ордер № 73 від 18 листопада 2014 року на сімю з пяти осіб, а саме ОСОБА_4,ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та малолітній ОСОБА_7, на право зайняття двох кімнат № 203-204 загальною площею 33,2 кв.м. у будинкупо вул.1 Травня 4 у м.Василькові Київської області (а.с.20).

Також судом встановлено, що відповідачі користуються жилими кімнатами № 203 і 204, регулярно сплачують комунальні послуги.

За таких обставин, з огляду на відсутність переконливих доказів про непроживання відповідачів у спірних жилих приміщеннях, суд вірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки наявності у відповідачів житлового будинку на момент отримання ордеру, безпідставні.

Згідно ст.29 ЦК України та ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Із наданої ОСОБА_2 міською радою довідки із реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що у власності відповідача ОСОБА_3 перебуває садовий будинок № 219, розташований в садовому товаристві «Будівельник-1» у м.Василькові (а.с.7).

Проте відповідно до чинного законодавства садові будинки призначені для сезонного проживання і згідно ст.4 ЖК України не є жилими будинками та не відносяться до житлового фонду.

Згідно ст.81 ЖК України громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

Висуваючи доводи про наявність у відповідачів жилого будинку, міська рада не надала суду доказів і такі у справі відсутні, що належний відповідачу садовий будинок переведений у житловий відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним і будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженому постановою КМУ № 321 від 29 квітня 2015 року.

Посилання апелянта на те, що відповідачі втратили право користування житлом на підставі ст.107 ЖК України, бо мешкають у садовому будинку, безпідставні, поскільки дана норма повязує втрату права на користування займаним житлом лише у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання в інше жиле приміщення.

Як вище вказувалося садовий будинок не відноситься до житлового фонду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд дав невірну оцінку доказам у справі, зокрема не взяв до уваги акти про відсутність відповідачів у гуртожитку та помилково керувався складеними акти про їх проживання, необгрунтовані, суд дав оцінку всім наявним у справі доказам у їх сукупності та прийшов до висновку про недоведеність факту непроживання відповідачів у спірних жилих приміщеннях.

Зокрема із актів, складених за участю від 6 до 8 мешканців гуртожитку у 2014-2016 роках, вбачається, що відповідачі мешкають у спірних приміщеннях (а.с.68-70).

Саме після подачі наймачем жилого приміщення ОСОБА_4 у квітні 2015 року заяви про приватизацію займаних у гуртожитку приміщень, КП була призначена комісія щодо перевірки її проживання (а.с.111-119).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово на протязі 2015-2016 років зверталася із відповідними позовами на захист свого права на житло до суду (а.с.63-67). Так, постановою Васильківського міськрайоного суду від 18 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково, визнано незаконним рішення комісії виконкому ОСОБА_2 міської ради від 23 січня 2015 року про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилими приміщеннями в гуртожитку «Кристал» по вул.1 Травня 4 у м.Василькові (а.с.66-67).

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі після отримання у 2014 році ордеру не уклали договір на оплату комунальних послуг та не були ознайомлені із правилами внутрішнього розпорядку не мають правового значення для вирішення даного спору щодо визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, бо встановленню та доведенню підлягають інші обставини.

Доводи щодо неоплати комунальних послуг безпідставні та спростовуються наданими ОСОБА_4 квитанціями про сплату комунальних послуг із зазначенням у квитанціях її прізвища (а.с.51-52).

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради Київської області відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: