Ухвала суду № 58627963, 29.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 810/3237/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Кременецького районного центру зайнятості до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Кременецького відділення з постачання та реалізації газу філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

Кременецький районний центр зайнятості ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Кременецького відділення з постачання та реалізації газу філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ( далі - відповідач ) про стягнення допомоги по безробіттю в розмірі 4655,65 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та закрити провадження у справі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.10.2013 р. ОСОБА_2 був звільнений з посади начальника служби з обліку і реалізації газу Кременецького відділення з постачання та реалізації газу філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».

18.10.2013 р. зазначена особа була зареєстрована у Кременецькому районному центрі зайнятості в якості безробітного з призначенням йому допомоги по безробіттю з 25.10.2013 р. по 19.10.2014 р.

У період з 17.11.2013 р. по 16.12.2013 р. ОСОБА_2 було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 4655,65 грн. (2141,07 грн. - у листопаді 2013 року та 2514,58 грн. - у грудні 2013 року).

Нказом Кременецького відділення з постачання та реалізації газу філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» від 17.01.2014 р. № 01-ос ОСОБА_2 було поновлено на роботі на підставі рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2013 року по справі № 601/2952/13-ц.

У зв'язку з цим позивачем було прийнято наказ від 03.02.2014 р. № 13 «Про відшкодування коштів», яким визначено, що кошти, виплачені ОСОБА_2 як допомога по безробіттю в період з 17.11.2013 р. по 16.12.2013 р. на загальну суму 4655,65 грн. підлягають поверненню Кременецьким відділенням з постачання та реалізації газу філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз».

10.02.2014 р. позивачем начальнику Кременецького відділенням з постачання та реалізації газу філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» було направлено претензію № 06/64 про необхідність відшкодування коштів у розмірі 4655,65 грн., що були виплачені ОСОБА_2 як допомога по безробіттю.

У зв'язку з тим, що такі вимоги Кременецького районного центру зайнятості відповідачем в добровільному порядку виконані не були, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, в даному випадку, обов'язок з повернення виплаченої позивачу допомоги по безробіттю покладається саме на роботодавця, тобто відповідача, однак, виконаний ним не був.

Дослідивши обставини справи колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законами України «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» (далі - Закон № 1533-ІІІ), Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 307).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 43 Закону № 5067-VI, статусу безробітного може набути, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності ( штату ) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

У ст. 7 Закону № 1533-III закріплено, що допомога по безробіттю є видом забезпечення.

Згідно з п. 1.2. Порядку № 307, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

П. 2 ч. 1 ст. 45 Закону № 5067-VI передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону № 1533-ІІІ стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

У ст. 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для виникнення у роботодавця обов'язку повернути Фонду суму допомоги по безробіттю, виплачену його працівнику після звільнення, є факт поновлення такого працівника на роботі на підставі рішення суду.

З огляду на це, судова колегія вважає, що оскільки ОСОБА_2 був поновлений на посаді у Кременецькому відділенні з постачання та реалізації газу філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на підставі судового рішення, то саме ПАТ «Укртрансгаз» як юридична особа зобов'язано сплатити загальну суму допомоги по безробіттю, що була виплачена вказаному працівнику у період його перебування на обліку в Кременецькому районному центрі зайнятості як безробітного.

При цьому, доводи апелянта про те, що 17.09.2015 р. Кременецьке відділення з постачання та реалізації газу було ліквідовано, колегія суддів вважає не обґрунтованими та безпідставними, оскільки дане відділення не було самостійною юридичною особою, а мало статус відділення філії ПАТ «Укртрансгаз», тобто структурного підрозділу товариства, тому й відповідальність за його зобов'язаннями покладається саме на ПАТ «Укртрансгаз».

Більш того, колегія суддів відзначає, що відповідачем у даній справі є саме ПАТ «Укртрансгаз» в особі Кременецького відділення з постачання та реалізації газу філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» і суму коштів, заявлену у позові, судом першої інстанції стягнуто з товариства, а не з його структурного підрозділу.

Посилання апелянта на те, що у справі про поновлення ОСОБА_2 на посаді з роботодавця було стягнуто суму середнього заробітку даного працівника за час вимушеного прогулу з вирахуванням сум допомоги по безробіттю, апеляційний суд вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відшкодування сум такої допомоги, отриманої незаконно звільненим працівником у період до його поновлення на роботі, підлягають відшкодуванню в силу закону і, дійсно, не повинні стягуватися судом, який вирішує спір про поновлення на роботі, а мають відшкодовуватися роботодавцем добровільно, так як це є його обов'язком, згідно із Законом № 1533-ІІІ, який у даному випадку апелянтом не виконано.

Доводи апелянта про те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства і провадження у справі необхідно закрити, судова колегія вважає не обґрунтованими, оскільки спірні правовідносини за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики соціального захисту, а саме діяв на підставі і на виконання вимог ч. 1 ст. 34 Закону № 1533-ІІІ, тож, даний спір є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на судову практику Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, оскільки рішення, наведені в апеляційній скарзі, ухвалені за інших обставин справи, зокрема в рішеннях Верховного Суду України по справам №№ 21-124а13 та 21-204а13, на які посилається апелянт, спір виник з приводу відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача, а не щодо повернення в силу спеціальної законодавчої норми виплаченої соціальної допомоги, як таке має місце у межах даних правовідносин.

Крім того, апеляційний суд відзначає, що в рішенні Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 2а-7275/11/1370 викладена правова позиція, за змістом якої критерієм до визначення юрисдикційної належності спірних правовідносин з повернення виплаченої допомоги по безробіттю є їх правовий характер та підстави виникнення, а саме: наявність спору про правомірність її отримання фізичною особою, тобто якщо спірними є саме такі обставини і, відповідно, позов пред'явлено до фізичної особи, що отримала цю допомогу, то справа підлягає вирішенню в порядку ЦПК, однак, в разі відсутності такого спору, як й у даній справі, і заявлення позову Центром зайнятості до роботодавця в порядку ч.1 ст. 34 Закону № 1533-ІІІ - спір належить вирішувати за правилами КАС України.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх і необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 30.06.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Карпушова О.В.