Ухвала суду № 58627962, 30.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 748/295/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Кухта В.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на додаткову постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила визнати протиправним дії відповідача щодо відмови в перерахунку її пенсії, зобов'язати територіальний орган Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», в редакції на день призначення, з 01 лютого 2-16 року у розмірі 90% заробітної плати, з урахуванням раніше виплачених сум, з включенням до розрахунку заробітної плати нарахованих та виплачених сум щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань за останні 24 календарні місяці роботи перед призначенням пенсії, з яких бути фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та зобов'язано відповідача провести перерахунок і виплату позивачу пенсії з 01 лютого 2016 року у розмірі 90% заробітної плати, з урахуванням раніше виплачених сум, з включенням до розрахунку заробітної плати нарахованих та виплачених сум щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на які нараховані та з яких сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, що вказані у довідці №437 від 09 лютого 2015 року. У решті позову відмовлено.

25 травня 2016 року позивач подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення. Заява мотивована тим, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковою постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в сумі 551,20 грн.

Не погоджуючись із додатковою постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в ухваленні додаткової постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткова постанова суду - без змін, з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави для ухвалення додаткового рішення.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Відповідно до частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову, зокрема, у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 87 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно положень статті 163 Кодексу постанова складається, зокрема, із резолютивної частини із зазначенням, серед іншого, розподілу судових витрат.

Як свідчать матеріали справи, 13 квітня 2016 року судом першої інстанції було ухвалено постанову, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України. При цьому, в резолютивній частині цього рішення не вирішено питання розподілу судових витрат.

У той же час, матеріали справи підтверджують, що позивачем були понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 551,20 грн (квитанція філії Чернігівське облуправління АТ «Ощадбанк» №64 від 15 лютого 2016 року), і позивач звернулась до суду із заявою про вирішення цього питання.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції цілком правильно застосував вищенаведені процесуальні норми, розподіливши судові витрати у відповідності до правил статей 168, 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на положення статей 72, 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які визначають джерела формування коштів Пенсійного фонду та порядок їх використання, адже ці норми не звільняють суб'єкта владних повноважень від передбачених адміністративним процесуальним законодавством наслідків задоволення позову, звернутого до територіального органу Пенсійного фонду України, у вигляді присудження позивачу понесених судових витрат із коштів іншої сторони, чия поведінка (рішення) визнані протиправними. Відмова у поверненні за таких умов позивачу сплаченого судового збору виступала б для нього, як добросовісної сторони, надмірним тягарем.

Також, неприйнятними є покликання апелянта на відсутність бюджетних асигнувань та коштів, призначених на сплату судового збору, адже це покликання стосується не правомірності розподілу судових витрат, а можливості виконання судового рішення в частині стягнення з відповідача - боржника коштів. Тобто, такий аргумент скаржника виходить за межі доказування при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення. При цьому, колегія суддів наголошує на неодноразово висловленій Європейським судом з прав людини позиції, відповідно до якої органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (зокрема, у справі «Кечко проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апелянта. Відтак, додаткова постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі пункту 1 статті 198 та статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Додаткову постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.