Ухвала суду № 58627965, 30.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/2144/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Жук М.І. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

30 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г, розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Публічного акціонерного товариства "Виробничо - торгова фірма "Сіверянка" про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Як зазначено в п. 41 Рішення Європейського Суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року (остаточне 29 січня 2016 року) у справі «Устименко проти України», зокрема, суд неодноразово постановляв, що такі спори стосовно пільг, які сплачуються відповідно до систем соціального забезпечення, є суто технічними, а тому їх краще розглядати в рамках письмової процедури, а не за допомогою усних слухань (див., наприклад, рішення у справах «Міллер проти Швеції» (Miller v.), заява № 55853/00, п. 29, від 8 лютого 2005 року, та «Шулер-Цграгген проти Швейцарії» (Schuler-Zgraggen v.), від 24 червня 1993 року, п. 58, Series A № 263). Справа заявника підпадає під цю ж категорію.

Згідно з частиною другою ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Крім того, зазначені у частині першій ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст. 1832 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.

При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.

Проте, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 квітня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Позивач звернулась до Відповідача з Заявою щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року (надалі Закон - №1788-ХІІ).

Листом Відповідача від 25 листопада 2015 року (вих. №25682/03), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.10), Позивачу відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком у зв'язку з відсутністю первинних документів на підтвердження її зайнятості повний робочий день на роботі зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. «б» ст.13 Закону №1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі - Порядку №637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з трудової книжки Позивача, копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с.11-14), вона з 11.07.1985 року по 25.04.2014 року працювала на посаді швачки на Чернігівській гумотехнічній фабриці, що підтверджується Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06 серпня 2015 року №36, виданої Третьою особою, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.15), в якій зазначено, що 18.03.1992 року Чернігівську фабрику гумотехнічних виробів перейменовано в Чернігівську швейну фабрику «Сіверянка» (Наказ №44 від 18.03.1992 року); 29.10.1992 року Чернігівську швейну фабрику «Сіверянка» реорганізовано в Орендне підприємство «Сіверянка» (Наказ №205 від 24.12.1992 року); 28.12.1993 року Орендне підприємство «Сіверянка» перетворено в Акціонерне товариство закритого типу виробничо-торгову фірму «Сіверянка» (Наказ №2 від 28.12.1993 року); 20.05.2011 року Закрите акціонерне товариство виробничо-торгову фірму «Сіверянка» перейменовано в Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма «Сіверянка» (Наказ №26 від 20.05.2011 року).

У той же час, Наказом директора Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» «Про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад працівників яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення» №168 від 23 грудня 1993 року (а.с. 16), затверджено Перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням, згідно списків №1 та №2. Посаду, яку обіймала Позивач за спірний період, включено до зазначеного переліку.

А як вбачається з Листа Державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації від 05.06.2001 року №306/13 (а.с. 17), умови праці, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 за професіями, приведеними в Наказі №168 від 23 грудня 1993 року, працівникам ЗАТ "Сіверянка" підтверджено на термін до 23 грудня 1998 року.

25.08.2015 року Позивачеві виповнилося 52 роки, що підтверджується паспортом, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с. 7-9). Отже, Позивач має 12 років 19 днів пільгового стажу на роботі зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 і 33 роки 10 місяців 10 днів загального стажу роботи.

Як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 листопада 2015 року (К/800/27248/15) у справі №750/802/15-а за позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми "Сіверянка" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, ненадання уточнюючої довідки відповідно до вимог пункту 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», не позбавляє Позивача права на пільгову пенсію, оскільки її трудова книжка, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, та записи в ній відповідають вимогам законодавства і підтверджують необхідний для цього стаж роботи позивача на посадах стажер майстра, майстер, отже позивачка має право на пільгову пенсію.

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Відповідачем протиправно відмовлено Позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись частиною десятою статті 183-2, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Степанюк А.Г.

Кузьменко В. В.