Постанова № 58624292, 15.06.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1722/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Борзаниці С.В.,

суддів: Шембелян В.С., Ковальової Т.І.

при секретарі: Лященку А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська компанія до Державної фіскальної служби України, третя особа - Рубіжанська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про оскарження дій субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить зобовязати Державну Фіскальну Служби України вчинити певні дії та виконати збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування ПДВ для Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія» (індивідуальний податковий номер 3684705121234), на суму відємного значення ПДВ, непогашеного станом на 01.07.2015 р. та задекларованого ТОВ «Східноукраїнська компанія» у податковій звітності з ПДВ за червень 2015 р., враховуючи уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ, в розмірі 120318 гривень.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що згідно результатів фінансово-господарської діяльності за червень 2015 року підприємством було надано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ. Зазначена податкова декларація була прийнята ДФСУ 14.08.2015 року і зареєстрована за №9145758520, ніяких зауважень, або приписів про наявність помилок не було. Про що свідчить отримана Квитанція №2.

У відповідності до пп. 7 п. 5 розд. V Наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 р. за N 1267/26044):

-сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3), відображається у рядку 24 та переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду.

У деклараціях 0121 - 0123/0130 до рядка 24 переноситься значення рядка 22.

У деклараціях 0121 - 0123/0130 за перший звітний (податковий) період 2015 року до рядка 20.1 переноситься значення рядка 24 декларації за січень 2015 року / IV квартал 2014 року;

Отже, у відповідності до вищезазначеної норми, якщо у податковій декларації з ПДВ відображено значення у рядку 22, то таке значення повинно бути перенесеною до рядка 24 такої податкової декларації з ПДВ.

По результатам самоперевірки податкової звітності підприємством 18.08.2015 р. зясувалось, що у вищезазначеній податковій декларації (отриманої 14.07.2015 р. ДФСУ) рядок 24 «сума відємного значення ПДВ, непогашеного станом на 01.07.2015 р.» виявився пустим. Тобто, з невідомих нам технічних причин значення рядка 24 в розмірі 120 318 грн. не відобразилось.

Не відображення суми 120 318 грн. в графі № 24 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 р. є методологічною помилкою нашого підприємства.

У відповідності до п. 200.10 ст. 200 Податкового Кодексу України:

-Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Тобто, Рубіжанська ОДПІ повинна була повідомити Позивача в термін до 20.08.2015 р. про виявлені помилки під час надання та складання податкової звітності з ПДВ за червень 2015 р. Але й такого не відбулось станом на дату звернення до суду.

З метою коригування виявленої помилки 18.08.2015 р. Позивач звернувся до фахівців в галузі податкового права робітників ОДПІ м. Рубіжного Луганської області в усному порядку. Фахівці Рубіжанської ОДПІ визнали це звичайною помилкою і відповідальність поклали на підприємство та рекомендували надати уточнюючий розрахунок за відповідний період.

Підприємством 18 серпня 2015 року було складено та зареєстровано «Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ за червень 2015 р.» (реєстраційний номер документа НОМЕР_1), в якому виправлена методологічна помилка та відображена строчка 24 з сумою 120 318 грн.

Не відображення в строчці 24 суми 120 318 грн. позбавляє підприємство на право збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування ПДВ.

Враховуючи, що згідно із п.46.1 ст.46 та п.50.1 ст.50 Глави 2 «Податкова звітність» Податкового Кодексу України уточнюючий розрахунок податкових зобовязань структурно віднесено до Податкової звітності, підприємством 18 серпня 2015 року було складено та зареєстровано «Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок» за червень 2015 р. (реєстраційний номер документа НОМЕР_1), в якому виправлена ця специфічна технічна помилка (не зважаючи на причину її виникнення), та відображено рядок 24 із сумою 120 318 грн.

Таким чином, після виправлення помилки (непорозуміння) визначена сума відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у рядку 24 податкової звітності з ПДВ за червень 2015 року (до складу якої входить і уточнюючий розрахунок) повинна була б надалі автоматично включена до реєстраційної суми для підприємства.

У податковій декларації за липень 2015 року у рядку 20.1 включено значення рядка 24 декларації попереднього звітного періоду (червень 2015р.) у сумі 120318 грн., яку було уточнено в Податковій звітності за червень через уточнюючий розрахунок, і ця сума враховується в подальшому в розрахунку податкових зобовязань поточного періоду (рядок 21) и зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24).

Така декларація за липень 2015 року була прийнята ДФСУ і жодних зауважень від податківців до неї немає.

Незважаючи на це, до тепер в системі електронного адміністрування ПДВ реєстраційна сума не збільшена.

На підставі Закону України від 16 липня 2015 року №643-VIII з 03 серпня 2015 року в системі електронного адміністрування ПДВ почалося формування реєстраційної суми, за якою обраховується сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Законом України від 16 липня 2015 року №643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість", який набрав чинності з 29.07.2015 року, було змінено пункт 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Для коректного формування реєстраційної суми ПДВ зазначеним пунктом передбачено на третій робочий день після дати набрання чинності Закону №643 "обнуління" позитивного або відємного значення суми податку, визначеного у відповідності з пунктом 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України, крім значень S НаклОтр, S НаклВид та S Митн., що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року.

Також, підпунктом 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі ПКУ) встановлено, що зареєстрованим платникам податку суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) автоматично збільшується контролюючим органом до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 ПКУ, на суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного відємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до ст. 209 ПКУ, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Згідно п.п. 4 п. 34 підр. 2 розділу ХХ підприємство мало право на автоматичне збільшення реєстраційної суми на суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Враховуючи показники Податкової Декларації (яка є складовою Податкової звітності) підприємства за червень 2015 року, ця сума мала дорівнювати 120318 грн. (сто двадцять тисяч триста вісімнадцять гривень).

У відповідності до отриманої інформації (згідно листів відповідей податкової служби), нами зясовано що 19.08.2015 р. Рубіжанською ОДПІ Луганської області було проведено інвентаризацію сум відємного значення з ПДВ, за наслідками чого:

-складено довідку за № 362/1501/36847053 від 28.08.2015 р.;

-підтверджено наявність відємного значення з ПДВ за наслідками «Уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ за червень 2015 р.» (від 18.08.2015 р.);

-підтверджено суму відємного значення ПДВ, непогашеного станом на 01.07.2015 р. у розмірі 120 318 грн., яке обґрунтовується залишками від сплати ПДВ (грошовими коштами) при розмитнені сировини у квітні та травні 2015 р.

Позивач безрезультатно звертається до всіх гілок податкової служби, але станом на дату звернення до суду питання так й не вирішено, тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, зважаючи на те, що ТОВ «Східноукраїнська компанія» було складено податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - червень 2015 року, яку 14.07.2015 року в електронній формі надано до Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, дана декларація була прийнята та зареєстрована з присвоєнням реєстраційного № НОМЕР_2. В вищевказаній декларації задекларовано в р.24 «Сума відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» у розмірі 0 грн.

У зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок підприємством до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період -червень 2015 року був складений уточнюючий розрахунок, який в електронній формі наданий до Рубіжанською ОДПІ, даний розрахунок було прийнято та зареєстровано з присвоєнням реєстраційного № НОМЕР_1 від 18.08.2015 року. Згідно даного розрахунку підприємством був уточнений показник рядка 24 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», а саме: у графі 4 відображено показник, який виправляється, в сумі 0 гривень, у графі 5 - показник з урахуванням виправлення, який дорівнював 120318 гривень, у графі 6 - зазначено різницю 120318 гривень.

29.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» № 643-УШ від 16 липня 2015 року (далі - Закон України № 643-VIII).

Відповідно до Закону України № 643-VІІІ пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначена пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року.

Тобто, законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» № 643-УШ від 16 липня 2015 року, яким було внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, до підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Кодексу зазначено, що:

а) реєстраційна сума та всі її складові, визначені Кодексом, обнуляються станом на третій робочий день після дня набрання чинності Законом N 643 (03.08.2015);

б) після зазначеного обнуління реєстраційна сума (Унакл) зареєстрованим' платникам податку автоматично збільшується контролюючим органом:

на суму середньомісячного розміру сум ПДВ, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених або розстрочених за останні 12 звітних місяців / 4 квартали (т.з. "овердрафт");

протягом 10 календарних днів після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» на суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ станом на 01.07.2015;

до 31.07.2015 р. на суму від'ємного значення податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму від'ємного значення податку непогашеного станом на 01.07,2015 та задекларованого платником у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року / квартал 2015 року;

Тобто, пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX Кодексу встановлено, що значення реєстраційної суми автоматично збільшується контролюючим органом на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з ПДВ, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року.

На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Тобто, відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Кодексу після «обнуління» показників формули реєстраційна сума збільшується на суму від'ємного значення, що задекларована платником податків виключно у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року та не перераховується у подальшому у зв'язку з уточненням показників такої звітності.

За правилами, встановленими у підпункті 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, розмір податкового кредиту платника ПДВ за липень 2015 року збільшується, зокрема, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Це значення переноситься до рядка 20.1 декларації за липень з рядка 24 декларації за червень.

Відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Кодексу після "обнуління" показників формули реєстраційна сума одноразово збільшувалася на суму від'ємного значення, що задекларована платником податків виключно у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року.

При цьому, у Кодексі відсутні норми щодо повторного перерахунку формули у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року або будь-який попередній звітний період, вищевказана думка зазначена в листі ДФС України від 17.12.2015 р. N 27028/6/99-99-19-03-02-15.

Отже, пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX "Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами), не передбачено збільшення реєстраційної суми на суму від'ємного значення податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму від'ємного значення податку непогашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого платником у рядках 24 та 31 за даними уточнюючих розрахунків, наданим до та після 31.07.2015 року.

Оскільки платником у декларації з ПДВ за червень 2015 року не було заповнено значення рядка 24 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», йому автоматично не збільшено на рівні ДФС суму ПДВ, на яку він має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв'язку з чим, реєстраційна сума, на яку ТОВ «Східноукраїнська компанія» має право зареєструвати податкові накладні/ розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, не може бути збільшена на суму збільшення рядка 24 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» по уточнюючому розрахунку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - за червень 2015 року, який було надано до Рубіжанської ОДШ 18.08.2015 року, зареєстрований № НОМЕР_1, а, отже, дії ДФС щодо не збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму від'ємного значення у розмірі 120318 гривень, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Таким чином, ДФС України вважає, що позовні вимоги про оскарження дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії в частині збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування є безпідставні, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення адміністративного позову, підтримавши позицію Відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що Позивачем подана декларація з податку на додану вартість та була прийнята ДФСУ 14.08.2015 року і зареєстрована за №9145758520, ніяких зауважень, або приписів про наявність помилок не було (а.с.20-21).

В подальшому Позивачем 18 серпня 2015 року було складено та зареєстровано «Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ за червень 2015 р.» (реєстраційний номер документа НОМЕР_1), в якому виправлена методологічна помилка та відображена строчка 24 з сумою 120 318 грн. (а.с.22-23).

Листом від 10.09.2015 року №262 Позивач звернувся до голови Державної фіскальної служби України з вимогою внести коригування до системи електронного адміністрування ПДВ (а.с.26).

Листом від 01.10.2015 №305 Позивач звернувся до Премєр-міністра України, голови Комітету Верховної ради України з питань податкової та митної політики, бізнес-омбудсмену, уповноваженому з питань підприємництва при ДФСУ (а.с.30).

Листом від 25.11.2015 № 25173/6/99-99-15-01-04-15 Позивачу надано відповідь від ДФС України (а.с.31).

Листом від 29.10.2015 №331 Позивач звернувся до Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС України у Луганській області та Прокуратури м. Рубіжне (а.с.32-33).

Листом від 03.11.2015 №941/1501/11-28 Позивачу надано відповідь Рубіжанською ОДПІ ГУ ДФС України у Луганській області (а.с.34-36).

Позивач листом від 12.11.2015 №344 звернувся до Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС з вимогою щодо повернення зайво сплачених сум ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства (а.с.36).

Листом від 13.11.2015 року №1058/203 позивачу надано відповідь на звернення (а.с.37)

Листом від 12.11.2015 №337 позивач повторно звернувся до Голови ДФС України (а.с.38-39).

Листом від 28.09.2015 року Позивачу надано відповідь на звернення (а.с.40-41).

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку ТОВ «Східноукраїнська компанія» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п.201-1.1 ст.201-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.201-1.3 ст.201-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою:

?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ, де:

?НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

?Митн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

?ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті.

Під час обрахунку суми ?Накл також використовуються показники, визначені пунктами 34, 34-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України:

- з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі;

- з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200-1 розділу V Кодексу.

Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість".

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України кошти з електронного рахунка платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до:

державного бюджету;

на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 Податкового кодексу України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України;

на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.

Протягом дії системи електронного адміністрування ПДВ у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з ПДВ.

З 1 липня 2015 року на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 2001 Податкового кодексу України та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування.

Пунктом 33 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових ? НаклОтр, ? НаклВид та ?Митн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом: 4) до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно з приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, податковим законодавством визначено обов'язок контролюючого органу щодо прийняття для реєстрації податкових накладних та визначений конкретний перелік підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В статті 2001 Податкового кодексу України, яка регулює електронне адміністрування податку на додану вартість зазначено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

З огляду на матеріали справи, контролюючий орган після початку роботи системи у штатному режимі на постійній основі, отримавши уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, своєчасно не забезпечив відображення її показників у системі електронного адміністрування ПДВ.

Вирішуючи спір, суд вважає, що платником податків обрано правомірний спосіб захисту порушеного права, однак, враховуючи роботу на постійній основі системи електронного адміністрування ПДВ на час подання уточнюючого розрахунку, платник податків, реалізуючи правомірну поведінку, розраховував на відображення в системі електронного адміністрування відповідних змін, що забезпечило б йому право виписки податкових накладних без здійснення поповнення рахунку у фінансовій установі.

30 липня 2015 року Державна фіскальна служба України повідомила план заходів ДФС для забезпечення реалізації норм Закону України N 643-VIII з удосконалення СЕА, в розділі III якого передбачено обнулення показників та перерахунок суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), для зареєстрованих платників податку, зокрема:

- з 00 годин 00 хвилин 3 серпня 2015 року (на початок третього робочого дня після дня набрання чинності Законом N 643) ДФС буде проведено обнулення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН ("СУМА" Накл), сформовану відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 та пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та значення усіх її складових, визначених Податковим кодексом України, крім показників ?НаклОтр, ?Митн та ?НаклВид, що були сформовані, починаючи з 1 липня 2015 року;

- протягом 3 серпня 2015 року (третього робочого дня після дня набрання чинності Законом N 643) сума ?Накл зареєстрованим платникам податку збільшиться на:

- суму від'ємного значення податку, непогашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого платником у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року;

- на кінець третього робочого дня після дня набрання чинності Законом N 643 сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН ("СУМА" Накл), буде обрахована на підставі оновлених значень усіх її складових та інших показників, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

При цьому планом заходів окремо зазначено, що у зв'язку із переведенням роботи системи електронного адміністрування ПДВ в штатний режим починаючи з 04 серпня 2015 року реєстрація в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування, складених до 1 липня 2015 року, здійснюватиметься без обмеження сумою ?Накл.

На момент вирішення справи порушені права Позивача не були відновлені.

Наведене свідчить про те, що система електронного адміністрування ПДВ організована на централізованому рівні ДФС України, та на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули.

Отже, нормами податкового законодавства передбачено не лише обов'язок платника податку реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за умови обчислення суми податку за формулою, визначеною пунктом 2001.3 статті 2001 Кодексу, але і обов'язок податкового органу після проведення «обнуління» суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, збільшити таке значення податку на суму від'ємного значення за червень 2015 року. Крім того, контролюючий орган наділений правом перевірити суму такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, які дорівнюють 1095 днів) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, враховуючи, що позивач надіслав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року в строки, визначені статтями 50, 102 Податкового кодексу України, відповідач зобов'язаний був автоматично збільшити Позивачу суму податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від'ємного значення, що зазначена в уточненій податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року, що дорівнює 120318,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, не забезпечивши своєчасне відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем відомостей, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", а саме: право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)).

На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Зазначені принципи сформульовано і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг і Лоннрот проти Швеції" (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу (Лист Верховного Суду України від 01.07.2013 р. «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ).

Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Європейський Суд також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Крім того, Європейський Суд неодноразово нагадував, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Статтею 4 Податкового кодексу України встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі загальності оподаткування, невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, фіскальної достатності, соціальної справедливості, рівномірності та зручності сплати податків та зборів.

В контексті приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку, а обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) у загальносоціологічному значенні категорія «інтерес» розуміється як об'єктивно існуюча і суб'єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології - як ставлення особистості до предмета як до чогось для неї цінного, такого, що притягує. В юридичних актах термін «інтерес», враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

У п.3.4 цього ж Рішення зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача (ухвала ВАС України № К/800/7626/14 826/9638/13-а 25.09.2014 р.).

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

У мотивувальній частині рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти Україна» (пункти 23 - 25) зазначено, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (п. 4.1 Рішення КС України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004).

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для зарахування суми від'ємного значення, яка задекларована в рядку 24 декларації з ПДВ за червень 2015 р. на спеціальний рахунок Позивача, відкритий у системі електронного адміністрування податку на додану вартість в розмірі 120318 грн.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1804,77 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська компанія до Державної фіскальної служби України, третя особа Рубіжанська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про оскарження дій субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Зобовязати Державну Фіскальну Служби України виконати збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування ПДВ для Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія» (індивідуальний податковий номер 368470512124), на суму відємного значення ПДВ, непогашеного станом на 01.07.2015 р. та задекларованого ТОВ «Східноукраїнська компанія» у податковій звітності з ПДВ за червень 2015 р., враховуючи уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ, в розмірі 120318 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська компанія (код ЄДРПОУ 36847053) судовий збір в розмірі 1804,77 грн. (одна тисяча вісімсот чотири грн. 77 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 21 червня 2016 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1Суддя Суддя ОСОБА_2 ОСОБА_3