Ухвала суду № 58617682, 24.05.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/7977/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Власова С.О., Панько В.Ф.,

секретарі: Рогач О.Я.,

за участі представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 02 лютого 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог: виконавчий комітет Ужгородської міської ради про відшкодування збитків, завданих пошкодженням квартири внаслідок порушення архітектурно-будівельних норм,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2016 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_5 у межах позовних вимог від 30 вересня 2015 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог: виконавчий комітет Ужгородської міської ради про відшкодування збитків, завданих пошкодженням квартири внаслідок порушення архітектурно-будівельних норм відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, якою просить ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нову якою у вжити заходів забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 подав позов до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог: виконавчий комітет Ужгородської міської ради про відшкодування збитків, завданих пошкодженням квартири внаслідок порушення архітектурно-будівельних норм.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.06. «Про практику застосування судами цивільно- процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суди повинні брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При вжитті заходів забезпечення позову суду необхідно перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у випадках, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

Тому не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України.

Проте, будь-яких обґрунтованих доводів та належних доказів заявник при зверненні із заявою щодо забезпечення позову не навів, доказів про намір ОСОБА_5 розпорядитися у будь-який спосіб земельною ділянкою чи майном не надав. Крім того, позивач не навів жодного доказу того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що обєкт був зданий в експлуатацію в 2013 році.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 03.07.12 року проведеної відносно ОСОБА_5, мешк. м. Ужгород, вул. Берчені, 98 «Б» по будівництву нею власного нежитлового приміщення №5 по вул. Мукачівській, 9 в інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Закарпатській області було встановлено, що гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не виконали припис №16-П від 19.08.11 року щодо самовільної реконструкції з добудовою до власної квартири АДРЕСА_1.

Згідно листа за №1007-1-12/49 від 15.01.15 року Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській обл. гр. ОСОБА_4 у 2011 році притягався до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності за здійснення самовільної реконструкції з добудовою до власної квартири АДРЕСА_2.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив клопотання у відповідності з чинним законодавством.

Доводи викладені в апеляційній скарзі належними та допустимими доказами не доведені, що у відповідності до положень ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 02 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді