Рішення № 58617611, 29.06.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/495/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 червня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого судді Мацунича М.В.

суддів : Боднар О.В., Ігнатюка Б.Ю.

з участю секретаря : Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області на рішення Свалявського районного суду від 22 квітня 2016 року за позовом Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплачених грошових коштів, -

в с т а н о в и л а :

Так, 17.03.2016 року УПФ України в Свалявському районі Закарпатської області звернулось в суд із вищенаведеним позовом, який мотивувало тим, що рішенням Свалявського районного суду від 06.09.2000 року визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, безвісно відсутнім. 11.10.2000 року ОСОБА_3 звернулась до УПФ України в Свалявському районі стосовно призначення пенсії по втраті безвісно відсутнього годувальника на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. На підставі вимог статей 36, 39 ЗУ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування було призначено ОСОБА_3 пенсію по втраті годувальника на утриманця ОСОБА_4. Проте, починаючи з 21.10.2015 року ОСОБА_2, значиться працюючою особою із травня 2015 року в Ірпінській Біблійній семінарії про, що зазначено в базі даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України. У звязку із цим, починаючи з вересня 2015 року припинено виплату пенсії по втраті годувальника, та 09.11.2015 року подано до Свалявського районного суду заяву про скасування рішення суду від 06.09.2000 року про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім. А рішенням Свалявського районного суду від 15.01.2016 року скасовано рішення Свалявського районного суду від 06.09.2000 року про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, безвісно відсутнім. За цих обставин, починаючи із травня по серпень місяць 2015 року мало місце надмірно виплачена пенсія по втраті годувальника на загальну суму 4196,00 гривень. Добровільно повернути надмірно виплачену пенсію по втраті годувальника, ОСОБА_1 (змінено прізвище після одруження) відмовляється, хоча 05.02.2016 року на її адресу надіслано відповідне повідомлення. Виходячи з вимог ст. 50 ЗУ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, УПФ України в Свалявському районі Закарпатської області просить стягнути надмірно сплачену суму пенсії по втраті годувальника, тим самим, задовольнивши позов.

Рішенням Свалявського районного суду від 22 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог, відмовлено через те, що не доведено недобросовісність дій відповідача.

УПФ України в Свалявському районі Закарпатської області, подало апеляційну скаргу на рішення суду в якій просить скасувати таке, і ухвалити із цих вимог нове рішення суду про задоволення позову. При цьому посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права й ухвалено в порушення норм процесуального права.

У судове засідання апеляційної інстанції, сторони не зявились, та про розгляд справи повідомлені належним чином, і заяв про відкладення розгляду справи не подали суду. А звідси, виходячи з вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України та зважуючи на приписи ст. 303-1 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати скаргу в його відсутності.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до вимог статей 212 - 214 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й, всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається, рішення в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам закону ухвалене в справі рішення суду не відповідає. Та через це підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У силу вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. А звідси, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. А ч. 3 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі, і щодо яких у сторін виникає спір.

Відхиляючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що УПФ України в Свалявському районі добровільно призначило та виплачувало пенсію по втраті годувальника, а тому, останнім не доведено недобросовісність із боку набувача коштів, що свідчить про безпідставність заявленого позову.

Але погодитись з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не може, виходячи з наступних обставин.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 36 ЗУ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, пенсія у звязку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому дітям пенсія у звязку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Та ч. 7 цієї Статті передбачено, що положення цього Закону, що стосуються сімї померлого, відповідно поширюються і на сімю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

А ст. 38 ЗУ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, передбачено, що пенсія у звязку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч. 2 ст. 36 цього Закону, а членам сімї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сімї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Протоколом № 655454 від 11.10.2000 року Свалявського УПСЗН на підставі заяви ОСОБА_3 від 11.10.2000 року, призначено пенсію по втраті годувальника на утриманця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а.с. 7, 8.

Згідно індивідуальної відомості про застраховану особу від 21.10.2015 року, ОСОБА_2, індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 мав заробіток у період із травня по серпень місяць 2015 року в Ірпінській біблійній семінарії Всеукраїнського союзу обєднань Євангельських християн-баптистів, а.с. 11.

Рішенням Свалявського районного суду від 15.01.2016 року скасовано рішення Свалявського районного суду від 06.09.2000 року про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, безвісно відсутнім, а.с. 12.

Відповідно до розрахунку про суму переплати пенсії ОСОБА_1 за період травень - серпень 2015 року, така становить загальну суму 4196,00 гривень, а.с. 13.

На вимогу ч. 1 ст. 50 ЗУ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Також, частинами 1 і 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Системний аналіз наведених норм права у сукупності з встановленими фактичними обставинами справи, свідчить про те, що правовою підставою для призначення пенсії по втраті годувальника у переглядаємій справі являлось рішення Свалявського районного суду від 06.09.2000 року про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, безвісно відсутнім. Таке право втрачається утриманцем з моменту виявлення і встановлення особи, яка була визнана безвісно відсутньою. Тобто, починаючи з 01.05.2015 року, коли було встановлено місце перебування ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та його працевлаштування, утриманець ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 втратив право на отримання пенсії по втраті годувальника.

Оскільки, УПФ України в Свалявському районі Закарпатської області продовжувало сплачувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника вже після того як така правова підстава для виплати пенсії відпала. То остання отримала надміру пенсію по втраті годувальника за період травень серпень 2015 року не маючи для цього правових підстав, так-як підстава, на якій вона отримувала пенсію, згодом відпала.

Посилання суду першої інстанції на норму п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, стосовно того, що не підлягає поверненню ОСОБА_1 безпідставно набута пенсія по втраті годувальника, виплата якої проведена УПФ України в Свалявському районі добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку управління і недобросовісності з боку ОСОБА_1, є передчасним.

Так-як, у спірних правовідносинах виплата сум пенсій надміру за період травень серпень 2015 року, було здійснено внаслідок встановлення недостовірних даних, стосовно особи раніше визнаної безвісно відсутньою, та згодом виявленої й встановленої. Що вказує на недобросовісність набувача такої пенсії в частині даних відносно особи, місце знаходження, якої встановлено.

Відмовляючи УПФ України в Свалявському районі у задоволенні позову, суд першої інстанції невірно витлумачив норми матеріального права, виходячи з фактичних обставин справи, та передчасно прийшов до висновку, що позивачем не доведено недобросовісність набувача пенсії, а тому, така вимога є безпідставною.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим, а це у відповідності до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування, та ухвалення в звязку із цим нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України на користь УПФ України в Свалявському районі підлягає стягненню із ОСОБА_1 сума в розмірі 2733,80 гривні (1218,00 + 1515,80) у відшкодування судового збору, а.с. 1, 35.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

р і ш и в :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області, задоволити.

Рішення Свалявського районного суду від 22 квітня 2016 року скасувати, та ухвалити в справі нове рішення суду про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області 4196,00 гривень надмірно сплачених грошових коштів, та 2733,80 гривні у відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий : ___ Судді : _____

_____