Рішення № 58592197, 22.06.2016, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/709/15-ц

провадження № 2/691/20/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді Синиці Л.П., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» про визнання кредитного договору №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р. недійсним з моменту його укладення, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, односторонню реституцію та зобовязати повернути сплачені відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії, -

в с т а н о в и в :

представник позивача звернувся до суду з наведеною вище позовною вимогою, та з урахуванням положень ст. ст. 257, 258, 259, 509, 526, 530, 536, 610, 625, ч.2 ст.1050, ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, а також того, що позичальник припинив належним чином виконувати свої грошові зобовязання за кредитним договором, внаслідок чого за кредитом виникла прострочена заборгованість, просив стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №014/02-27/679-08 від 14.05.2008 року, на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», станом на 13. 05. 2015р. становить 35 192,98 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ 726 297,23грн., з них: 31 363,39 дол. США (еквівалент 647 263,84грн.) заборгованості по кредиту, в тому числі прострочена заборгованість по кредиту 555,38 дол. США (11 461,69грн.); 3 182,82 дол. США (65 685,64грн.) заборгованість по відсотках, в тому числі прострочена заборгованість по відсотках 2 962,84 дол. США (61 145,79грн.); 646,77 дол. США (13 347,75грн.) пеня.

В обґрунтування позову зазначає, що 14.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль», що підтверджується Статутом, та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/02-27/679-08, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 44 000,00 дол. США на строк до 13.05.2014 року на реконструкцію житлового будинку під магазин. Відповідно до п.3.1, п.6.1, п.5.1 кредитного договору банк надав кредит (у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) всієї суми кредиту на поточний рахунок позичальника) на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, а позичальник зобовязувався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути суму отриманого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно умов договору та ОСОБА_6, а також виконати інші обовязки визначені договором. ОСОБА_6 свої зобовязання виконав, надання кредитних коштів позичальнику підтверджується випискою по рахунку. Графік погашення кредиту та інших платежів, що є додатком до договору, визначав, що позичальник взяв не себе зобовязання здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно (до 15 числа кожного календарного місяця протягом строку кредиту), ануїтентними (однаковими) платежами. Відповідно до договору у разі настання обставин Дефолту (невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань) банк має право вимагати виконання позичальником зобовязань за цим договором, включаючи повернення суми кредиту, сплати процентів, комісії, пені, штрафів та інших відповідно до умов цього договору. За прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за кредитним договором позичальник сплачує пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного ОСОБА_6 України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення (п.10.1 кредитного договору). Відповідно до п.12.4 кредитного договору по всіх правовідносинах, повязаних з укладенням та виконанням цього договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

12.01.2009 року між банком та позичальником було укладено Договір про зміни №1 до кредитного договору №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р., за якими викладено у новій редакції Графік погашення залишку заборгованості рівними щомісячними платежами. Всі інші умови залишаються незмінними.

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, 18.09.2009 року між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду №2 до кредитного договору №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р., за умовами якої сторони домовились, тимчасово, на період з 15.09.2009р. до 15.03.2010р., зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту та змінити строк його сплати, тобто встановили кредитні канікули, і на цей період щомісячний платіж по кредиту становив 0 доларів США, та погоджено новий графік погашення до договору.

28.05.2010 року було укладено Додаткову угоду №3, згідно якої змінено строк надання кредиту до 13.05.2015 року та відсоткову ставку до 16,00% річних, та тимчасово з 28.05.2010р. до 16.11.2010р. зменшено розмір щомісячного платежу за основною заборгованістю, погоджено новий графік оплати за кредитом.

10.06.2011 року було укладено Додаткову угоду, згідно якої подовжено термін повернення кредиту до 13.05.2022 року, врегульовано заборгованість позичальника за договором, уклали графік погашення.

18.09.2009 року, в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_5 було укладено Договір поруки №014/02-27/679-07п, за умовами якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед банком відповідати за зобовязання боржника ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р. у повному обсязі (п.1.2 договору). Відповідно до п.2.1 договору, у випадку невиконання боржником взятих на себе зобовязань за кредитним договором, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі що і боржник. 05.05.2015 року позичальнику та поручителю були надіслані вимоги про дострокове виконання зобовязань за кредитом №114-0-0-00/15-30424 та №114-0-0-00/15-30422, проте заборгованість погашено не було.

Згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 22.01.2015 року ФОП «ОСОБА_4В.» припинив свою діяльність.

22.06.2016 року до судового засідання представник позивача, відповідачі не зявилися є належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду. Представник позивача надала заяву про слухання справи за їх відсутності, та зазначає, що в добровільному порядку спір не врегульований, домовленості щодо подальшого погашення кредиту не досягнуто, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі. Відповідачі без повідомлення причин такої, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду не надходило, інтереси відповідача ОСОБА_4 в суді представляє ОСОБА_7.

Суд, з урахуванням позиції представника відповідача, та того, що представник позивача, відповідачі, попередньо у судових засіданнях надавали пояснення, висловили свою думку щодо заявлених вимог, як за первинним так і за зустрічним позовом, а також, що рефінансування з метою добровільного врегулювання спору між сторонами не досягнуто, вважає, що можливо розглянути справу по суті заявленого, та приходить до наступного.

Відповідно до загальних положень цивільного процесуального законодавства, суд повинен зясувати обставини, які повязані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини (ст.214 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що за ухвалою суду, до спільного розгляду з позовною заявою ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» щодо захисту прав споживача та визнання кредитного договору №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р. недійсним.

ОСОБА_4, як позивач за зустрічним позов, керуючись ст. ст. 41, 99 Конституції України, ст. ст. 3, 13, 192, 203, 215, 216, 217, 227, 229, 230, 321, 535, 628, 638 ЦК України, ст. ст. 1, 11, 15, 16, 18, 19, 22, 24 Закону про захист прав споживачів», ст. ст. 6, 49 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», просив, визнати кредитний договір №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р. недійсним з моменту його укладення, застосувати наслідків недійсності нікчемного правочину, односторонню реституцію та зобовязати повернути сплачені відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії, з тих підстав, що банк скориставшись юридичною необізнаністю позичальника, при його підписанні, істотно порушив вимоги діючого законодавства щодо надання валютних кредитів. 14.05.2008 року було укладено кредитний договір, з метою реконструкції житлового будинку під магазин, та за іпотечним договором в іпотеку передано житловий будинок загальною площею 207,0кв.м. з будівлями і спорудами за адресою: Черкаська області, м. Городище, вул. Тімірязєва, 23. За своїм змістом і текстом кредитний договір не відповідає законодавству України, інтересам та волі позичальника, порушує права та законні інтереси. Порушення банком чинного законодавств України в галузі кредитування полягає в тому, що п.1.1 договору суперечить ч.1 ст.524 ЦК України, в якій вказано, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні, ліміт кредитування 44 000,00 дол. США. Частина 2 ст.524 ЦК України дозволяє визначати грошовий еквівалент в іноземній валюті, в такому випадку, згідно ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобовязані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Іноземна валюта не може бути предметом договору споживчого кредиту, що і є істотним порушенням умов договору. Згідно ч.1 ст.533 ЦК України встановлено правило, за яким грошове зобовязання має бути виконане виключно в гривнях. Частина 1 ст.1054 ЦК України, визначає, що предметом кредитного договору можуть бути лише гроші українська гривня. Отже, невідповідність договору споживчого кредиту вимогам закону в момент його укладення тягне за собою невідповідність такого договору ст.215 ЦК України. При визнанні недійсним договору споживчого кредиту в іноземній валюті, втрачають своє правове значення й інші правочини, укладені на виконання недійсного договору.

22.03.2016 року, в судовому засіданні, представник позивача уточнила заявлені вимоги, та підтримуючи позов з підстав викладених у позовній заяві, просила стягнути з відповідачів, солідарно, станом на 17.03.2016р., заборгованість за кредитом 28 813,39 дол. США (773 486,55грн.), в т. ч. прострочена заборгованість за кредитом 100,21 дол. США (2 690,11грн.); заборгованість за відсотками 5 707,38 дол. США (153 212,85грн.), в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками 5468,06 дол. США (146 788,38грн.); розрахована пеня 2 745,41 дол. США (73 699,68грн.), що становить 37 266,18 дол. США (1 000 399,08грн.), а також з кожного судовий збір у розмірі 1827,00грн., вказавши, що з червня 2015 року банк зі своєї сторони намагався вирішити питання з відповідачами та погоджувався провести рефінансування по кредитному договору №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р. укладеному з відповідачем ОСОБА_4, однак останній просячи додатковий час для добровільного врегулювання спору, здійснивши у березні місяці 2016 року останній платіж, відмовився, як добровільно вирішити спір, так і в подальшому здійснювати платежі за кредитним договором, повідомивши, що не визнає його. Щодо заявленого зустрічного позову відповідача ОСОБА_4, то представник позивача заперечила, зазначивши, що банк був повноважним видавати кредити у доларах США, і позичальник погодився та просив надати кошти в іноземній валюті, всю необхідну інформацію було надано, кошти в сумі 44 000,00 дол. США ОСОБА_4 отримав, та погодився на умови кредитного договору, та до березня 2016 року його виконував.

Відповідач ОСОБА_4 предявлені до нього позовні вимоги не визнав, просив відмовити, надавши письмове заперечення, та вказав, що позивачем до суду не надано платіжних документів з позичкового рахунку за реквізитами контрактів, з яких би вбачалося, перерахування кредитних коштів 44 000,00 дол. США в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника №2629565759, як того вимагають умови кредитного договору №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р., а надана виписка по рахунку не оформлена відповідно до нормативних вимог по оформленню документів, тобто банком не надано жодного доказу виконання останнім умов п.5.1 даного договору. Письмової вимоги про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором від 05.05.2015р., як і будь-якої іншої, не отримував. Даний кредитний договір укладався та підписувався як фізичною особою, а не як фізичною-особою підприємцем, та при його підписані не був повідомлений, що валютні ризики несе споживач. На день підписання кредитного договору, на 14.05.2008р., іноземний курс валюти 1 дол. США = 5,775грн., а на сьогоднішній день вартість долара США збільшилася майже вчетверо, і виконання умов кредитного договору є порушення одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст.3 ЦК України принципу справедливості, так як суперечить принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду позичальника, як споживача кредитних послуг. 24.09.2014 року медико-соціальною експертною комісією встановлена ІІ група інвалідності. Звернувшись до страховика (05.05.2014р. добровільно застрахувався від нещасного випадку (для мікробізнесу АТ «ОСОБА_3 Аваль»)) Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» щодо здійснення страхової виплати в розмірі 37 7745,50грн., виплату не отримав. Включення до кредитного договору №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р. пунктів щодо страхування являється обмеженням можливості мати не заборонені законом цивільні права та обовязки. Згідно абз. 3 ст.55 глави 9 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банком забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи повязаної особи банку як обовязкову умову надання банківських послуг. У звязку з цим, укладений правочин згідно п.1 ст.27 ЦК України, як такий, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обовязки, є нікчемним. Визначений у позовній заяві розмір пені за прострочення кредиту та відсотків за кредитним договором, в сумі 1036,01 дол. США, є непропорційно великим в порівнянні з розміром простроченої заборгованості за кредитом. Та, просив задовольнити предявлений позов до ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» у повному обсязі, з наведених у ньому підстав, зазначивши, що до березня місяця поточного року кредитний договір за №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р. визнавав, здійснював платежі, та вирішував питання позасудового врегулювання заявленого спору.

Відповідач ОСОБА_5 заперечила, вважає, що так як при укладені кредитного договору з відповідачем ОСОБА_4, являється її чоловіком, банком було порушено діюче законодавство, кредитний договір за №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р. слід визнати недійсним, та відповідно і договір поруки №014/02-27/679-07п від 18.09.2009р., який укладений з нею, в забезпечення виконання кредитного договору, визнається недійсним.

22.06.2016 року, представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 заявлену зустрічну позовну вимогу підтримав у повному обсязі, щодо перинного позову заперечив, з підстав, що викладені письмово.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ст.526 ЦК України, в строки, що вказані у зобовязанні ст.530 ЦК України.

Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, і за порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Вбачається, за матеріали справи, що 14.05.2008 року між фізичною особою ОСОБА_4, відповідачем у справі, та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», назву змінено на ПАТ ««ОСОБА_3 Аваль», позивачем у справі, укладено кредитний договір №014/02-27/679-08, за яким кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає позичальнику кредит у сумі 44 000,00 дол. США (ліміт кредитування) строком до 13.05.2014р., зі сплатою 16% річних (п.1.1), для реконструкції житлового будинку під магазин (п.2.1), та визначено Графік погашення кредитної заборгованості (невідємний додаток №1), який з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника, за згодою сторін, викладався у нових редакціях: 12.01.2009р. Договір про зімни №1 до кредитного договору (1); 18.09.2009р. укладено Додаткову угоду №2 (2); 28.05.2010р. укладено Додаткову угоду №3 (3), та за Додатковою угодою від 10.06.2011 року подовжено термін повернення кредиту до 13.05.2022 року.

При цьому, умови визначені в інших розділах кредитного договору залишаються не змінними, в т.ч. Розділ 6. Позичальник зобовязується, Розділ 7. Кредитор має право, Розділ 10. Відповідальність сторін, Розділ 12. Інші умови договору.

ВАТ "ОСОБА_3 Аваль", позивач по справі, умови кредитного договору виконав, що підтверджується випискою по рахунку від 15.05.2008 року щодо перерахування коштів в сумі 44 000,00 дол. США, що не заперечувалося позивачем ОСОБА_4, який визнав цей факт.

18.09.2009 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», назву змінено на ПАТ ««ОСОБА_3 Аваль», позивачем у справі, та ОСОБА_5, відповідачем у справі, укладено договір поруки №014/02-27/679-07п, за яким поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед кредитором відповідати по зобовязаннях боржника ОСОБА_8, які виникають з умов кредитного договору №014/02-27/679-08 від 14.0-5.2008р. та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в повному обсязі цих зобовязань, та за п.3.1. умов договору, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобовязань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч.1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України.

У звязку з неналежним виконання зобовязання за кредитним договором, позичальнику, відповідачу у справі ОСОБА_4, та поручителю, відповідачу ОСОБА_5 05. 05. 2015 року за відповідними вихідними номерами, за адресою вул. Тімірязєва, 23, м. Городище, Черкаської області, була направлена вимога про дострокове виконання зобовязання за кредитним договором, яка, на час звернення до суду із позовною вимогою, на 17.06.2015р., залишилася без виконання.

Факт отримання такої вимоги, відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, у судовому засіданні визнавався, та останні пояснювали, що з травня місяця 2015 року почали вести переговори з банком щодо реструктуризації заборгованості кредитних коштів.

Враховуючи те, що вимога про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором не була виконана, заборгованість щоденно збільшувалася, так як погашення по кредиту було не в графіку, та не у визначеному розмірі, банк прийняв рішення та звернувся до суду із даним позовом, до позичальника та поручителя.

Згідно ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченою порукою, за нормами ч.1 ст.554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановленого додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ч.2 даної статті.

Обґрунтовуючи підставу позову, позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_4 зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 17. 03. 2016р., має заборгованість за кредитом 28 813,39 дол. США (773 486,55грн.), в т. ч. прострочена заборгованість за кредитом 100,21 дол. США (2 690,11грн.); заборгованість за відсотками 5 707,38 дол. США (153 212,85грн.), в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками 5 468,06 дол. США (146 788,38грн.); нарахована пеня 2 745,41 дол. США (73 699,68грн.), що становить 37 266,18 дол. США (1 000 399,08грн.), яка розрахована відповідно умов кредитного договору.

При вирішені спору, суд бере до уваги, що клопотання про витребування доказів, а саме, належним чином оформлені виписки по особовим рахункам, на яких обліковувався кредит ОСОБА_4 згідно кредитного договору №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р. (№2203050593 основний борг надання/погашення», №2208951251 нараховані відсотки та сплачені відсотки», №2209 прострочені відсотки», №2207 прострочена заборгованість», №2620565759 поточний рахунок», а також нарахована комісія, прострочена комісія, нарахована/сплачена пеня, прострочена пеня, в ході його обговорення/розгляду було знято відповідачами, так як останні погодилися, що станом на 22. 03. 2016 року, мають саме таку заборгованість, яка розрахована позивачем, тобто, 37 266,18 дол. США, з урахуванням пені, і що домовленості щодо добровільного погашення кредиту, не досягнуто.

Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Згідно з ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , главою 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001р. №275, банки мають право здійснювати кредитні операції в іноземній валюті та підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.

Разом з тим, відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004р. №483 у разі, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією, на здійснення якої Національним банком Україна надана банківська ліцензія та письмовий дозвіл, є уповноважений банк, то використання іноземної валюти як засобу платежу на території України за цією операцією дозволяється без індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З матеріалів вбачається, що позивач, на підтвердження стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, надав банківську ліцензію №10 від 11.10.2006 року, дозвіл на право здійснення операцій №10-4, та додаток до дозволу, де зазначено, що ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд керується як наведеним вище, так і правовою позицією Верховного Суду України, у справі за №6-145цс14 від 24.09.2014р., що є обовязковою до застосування, про те, що суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Отже, доводи зустрічної позовної заяви в цій частині, є такими, що не заслуговують на увагу, і ВАТ «ОСОБА_9 Аваль», мав повноваження на надання відповідачу кредиту в іноземній валюті, як і має право на стягнення заборгованості за кредитним договором у валюті кредиту.

За правилами ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину, за ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України з подібних правовідносин, постанова у справі №6-80цс13 від 25.09.2013р., рішення по якій є обовязковим, суд визначив, що за положеннями ч.5 ст.11, ст.18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення є несправедливими і це є підставою для визнання таких положень договору недійсними.

Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство, за нормами ст.10 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.60 ЦПК Україна, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Суд, до доводів зустрічної позовної заяви, про те, що відповідач ОСОБА_4 не отримував 44 000,00 дол. США, та не був попереджений про валютні ризики, що відповідачі ОСОБА_10, ОСОБА_5 не отримували вимогу про дострокове виконання зобовязання за кредитним договором від 05.05.2015 року, як і те, що при укладені кредитного договору порушено істотну умову договору, що стосується предмету, та порушено право відповідача ОСОБА_4, як споживача згідно ЗУ «Про захист прав споживачів», ставиться критично, адже останні спростовуються поясненнями наданими в суді відповідачами, матеріалами справи та наведеним вище законодавством, правовими позиціями ВСУ, які слід застосувати до даних правовідносин.

Відповідно до загального правила період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не може перевищувати один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (правова позиція Верховного Суду України, що викладена у постанові від 03.09.2014р. по справі №6-100цс14).

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р., підлягають до часткового задоволення, із зменшенням розміру пені до 36 850,00грн., а у задоволені позовної вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 про захист прав споживача та визнання кредитного договору №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р., недійсним, слід відмовити.

Враховуючи те, що у звязку з розглядом справи в суді позивач, поніс судові витрати в розмірі 3654,00грн. сплатив судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням №414244 від 27.05.2015р., позов задоволено частково, суд присуджує з відповідачів по 1500,00грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1054, 258, 526, 530, 610, 611, ч.1 ст.549, ч.1 ст.203, ч.3 ст.551, ст. ст. 553, 554, 192 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004р. №483, ст. ст. 3, 5, 10, 30, 60, 88, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, 29. 12. ІНФОРМАЦІЯ_2, жителі вул. Тімірязєва, 23, м. Городище, Черкаської області, солідарно, на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» заборгованість за кредитом №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р. в розмірі 34 520,77 дол. США (926 699,40грн.), з них: 28 813,39 дол. США (773 486,55грн.) - заборгованість за кредитом; 5 707,38 дол. США (153 212,85грн.) - заборгованість за відсотками, та пеню в розмірі 36 850,00грн., а також витрати по сплаті судового збору в рівних долях, по 1500,00грн., з кожного.

У задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» про визнання кредитного договору №014/02-27/679-08 від 14.05.2008р. недійсним з моменту його укладення, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, односторонню реституцію та зобовязати повернути сплачені відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області, через Городищенський районний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 29.06.2016 року.

Суддя ОСОБА_11