Ухвала суду № 58590627, 21.06.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2862/13-ц Номер провадження 22-ц/786/1541/16Головуючий у 1-й інстанції Куцин В.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Чумак О. В.,

суддів: Кривчун Т. О., Пилипчук Л.І.,

секретаря Лимар О.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Пермус» і ОСОБА_6

на ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», треті особи - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Пермус» (МП «Мрія»), ОСОБА_7 про визнання недійсним та розірвання кредитного договору та договору іпотеки, та зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про припинення поруки за договором поруки та договору про внесення змін до кредитного договору, розірвання договору поруки та договору про внесення змін до кредитного договору, -

встановила:

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року скасовано заходи забезпечення позову ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_6, Малого підприємства «Мрія» про стягнення заборгованості за кредитним договором у вигляді накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 84, приміщення № 1, зареєстрованого за малим підприємством «Мрія», вжиті ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2013 року.

З зазначеною ухвалою суду першої інстанції не погодились відповідач ОСОБА_6 і третя особа по справі ТОВ «Пермус», оскарживши її в апеляційномупорядку. В апеляційних скаргах апелянти, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, неповноту зясування всіх обставин справи, просили скасувати оскаржувану ухвалу. Вказували, що відсутність заходів забезпечення позову може привести до порушення прав та законних інтересів сторін по справі. Крім того, зазначали, що суд протиправно розглянув заяву без участі представника відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7, не врахувавши її клопотання про перенесення судового засідання. Вказували на докази недійсності основного і похідного зобовязань.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду.

З зазначеною ухвалою суду першої інстанції не погодилась відповідач ОСОБА_6, оскарживши її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, неповноту зясування всіх обставин справи, просила скасувати оскаржувану ухвалу. В обґрунтування вимог апелянт зазначала, що суд незаконно розглянув заяву ТОВ ФК «Поліс» про залишення позову без розгляду, оскільки сам позивач ПАТ «ВТБ Банк» до суду ніяких клопотань не заявляв та не повідомив суд про відсутність претензій до відповідачів. Вказувала на докази недійсності основного і похідного зобовязань.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про визнання недійсним та розірвання кредитного договору та договору іпотеки, треті особи - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Пермус» (МП «Мрія»), ОСОБА_7 шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 84, приміщення 1 - відмовлено.

З зазначеною ухвалою суду першої інстанції не погодилась відповідач ОСОБА_6, оскарживши її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, неповноту зясування всіх обставин справи, просила скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення зустрічного позову. Апелянт зазначала, що в березні 2016 року позивачі отримали правовстановлюючі документи на залогове майно по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді Полтавської області, у звязку з чим виникла вірогідність невиконання іпотекодержателем остаточного рішення суду, у разі задоволення вимог зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Пермус» про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 84, приміщення 1 повернуто заявнику.

З зазначеною ухвалою суду першої інстанції не погодилась третя особа по цивільній справі ТОВ «Пермус», оскарживши її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, неповноту зясування судом усіх фактичних обставин справи, просить скасувати ухвалу суду про повернення заявнику заяви про забезпечення зустрічного позову і постановити нову, якої задовольнити заяву ТОВ «Пермус». Апелянт в обґрунтування вимог вказував на недійсність Кредитного договору, а також договорів відступлення права вимоги, можливе визнання недійсності яких в судовому порядку, призведе до недійсності оскаржуваної ухвали.

У відповідності з ч.З ст. 10, ч. 1ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.І ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого-судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що скарги ТОВ «Пермус» і ОСОБА_6 підлягають відхиленню з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2013 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором звернулось ПАТ «ВТБ Банк», в яких просило стягнути солідарно із ОСОБА_6 (як боржника), МП «Мрія», а також ОСОБА_7 (як поручителя) заборгованість за Кредитним договором № 14359319 від 04 липня 2008 року у сумі 1 869 602, 39 грн., які були обєднані в одне провадження ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 жовтня 2013 року /т. 1 .а.с. 1-4, 134/.

В жовтні 2013 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області зі зустрічним позовом до ПАТ «ВТБ Банк» звернулась ОСОБА_6, в якому просила визнати недійсним та розірвати кредитний договір від 04 липня 2008 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк» і ОСОБА_6, а також договір іпотеки від 04 липня 2008 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк» і МП «Мрія» /т.2 а.с. 3-12/.

В січні 2014 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області зі зустрічним позовом до ПАТ «ВТБ Банк» звернувся ОСОБА_7, який прохав суд розірвати договір поруки за Кредитним договором від 04 липня 2008 року та Договір про внесення змін № 1 від 01 жовтня 2010 року до Договору поруки від 04 липня 2008 року /т. З а.с. 229-234/.

В вересні 2013 року до суду з заявою звернулось ПАТ «ВТБ Банк», в якій вказуючи на існування реальної загрози ускладнення виконання судового рішення відповідачами, просило забезпечити позов шляхом накладення арешту /т. 5 а.с. 1-3/.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2013 року заява про забезпечення позову ПАТ «ВТБ Банк» задоволена частково. Накладено арешт на нежитлову будівлю перукарня «Чарівниця», що знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Воскресінська, 5, зареєстровану за ОСОБА_6, нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Мирогород, вул. Гоголя, 84, приміщення 1, зареєстроване за МП «Мрія» /т. 5 а.с. 21/.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 листопада 2015 року провадження у справі за позовними вимогами ПАТ «ВТБ Банк» до ТОВ «Пермус» (правонаступник МП «Мрія») закрито, повідомлено ПАТ «ВТБ Банк», що розгляд позовних вимог до ТОВ «Пермус» віднесено до юрисдикції господарських судів /т. 7 а.с. 255-256/. Вказана ухвала набрала чинності і сторонами не оскаржувалась.

Згідно до копії договору про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами № 21 МБ від 18 листопада 2015 року, ПАТ «ВТБ Банк» передає (відступає) ТОВ «фінансова компанія «Поліс» свої права вимоги до боржників, а ТОВ «ФК «Поліс» набуває права вимоги ПАТ «ВТБ Банк» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує ПАТ «ВТБ Банк» за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені вказаним договором /т. 8 а.с.115-119/.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 березня2016 року замінено позивача ПАТ «ВТБ Банк» на належного позивача ТОВ «Фінансова компанія «Поліс». Залучено до участі у справі за зустрічним позовом в якості співвідповідача ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» /т. 8 а.с. 153-154/.

03 березня 2016 року ТОВ «ФК «Поліс» звернулось до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якому заявник прохав суд скасувати арешт на нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 296, 6 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 84 м. Миргород Полтавської області, який був накладений ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2013 року /т. 8 а.с. 187/.

Постановляючи ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки провадження по справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ТОВ «Пермус» та позовними вимогами за зустрічним позовом ТОВ «Пермус» до ПАТ «ВТБ Банк» закрито, то зникла необхідність у забезпеченні позову, яке застосовувалось у звязку з предявленням позову до МП «Мрія» (ТОВ «Пермус).

Колегія суддів погоджується з такими висновками міськрайонного суду, керуючись наступним.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України, передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з врахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до розяснень, що містяться у п., п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Отже, аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть бути застосовані лише щодо позову майнового характеру і шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Так, постановляючи ухвалу про забезпечення позову суд першої інстанції вмотивовано звернув увагу на ту обставину, що майно - нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 84, приміщення, 1 м. Миргород, згідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано саме за відповідачем МП «Мрія».

Згідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте, суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Пермус» є такою обставиною, яка свідчить про припинення підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Судова колегія зауважує, що у звязку з закриттям провадження в частині позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» до ТОВ «Пермус» про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також зустрічним позовом ТОВ «Пермус» до ПАТ «ВТБ Банк» про припинення поруки за договором поруки та договору про внесення змін до кредитного договору, розірвання договору поруки та договору про внесення змін до кредитного договору - змінився процесуальний статус ТОВ «Пермус» (правонаступник МП «Мрія») з відповідача на третю особу по справі, а тому до майна останнього не можуть бути застосовані заходи забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_6, що суд першої інстанції, в порушення ч. 5 ст. 154 ЦПК України, розглянув заяву без участі відповідачів по справі ОСОБА_6 і ОСОБА_7, хоча останні подавали до суду клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у звязку з зайнятістю представника.

Частиною 5 ст. 154 ЦПК України визначено, що питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, наведене дає підстави для висновку, що чинним процесуальним законодавством України передбачено обовязок суду повідомити осіб, які беруть участь по справі про розгляд питання про скасування заходів забезпечення позову. Однак, їх неявка не є перешкодою для розгляду такого питання.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були повідомлені про час і місце розгляду клопотання ТОВ «ФК «Поліс» про скасування заходів забезпечення позову, зазначене засвідчується змістом заяви ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про відкладення судового засідання, надісланої на адресу суду 28 березня 2016 року. Однак, відповідачі не зявились до суду, вказавши на зайнятість їх представника в іншому судовому засіданні.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року, якою було скасовано заходи забезпечення позову, зводяться до пояснень по суті основних позовних вимог сторін, а тому не можуть бути розглянуті судовою колегією в межах даного апеляційного провадження.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права розглянувши заяву ТОВ «ФК «Поліс» без участі представника відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7, оскільки, згідно до наведених положень, а також змісту ст. 169 ЦПК України, відкладення судового засідання по цивільній справі за клопотанням учасника процесу - є правом суду, а не його обовязком.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_6 і ТОВ «Пермус» на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року про скасування заходів забезпечення позову, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Також судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року, якою було залишено позов ТОВ «ФК «Поліс» без розгляду, керуючись наступним.

Стаття 207 ЦПК України визначає перелік обставин, які є підставою для залишення заяви без розгляду. Так, згідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, позовна заява залишається без розгляду у разі подання позивачем заяви про залишення заяви без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2016 року до суду з заявою звернувся представник ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», який просив залишити позовну заяву за позовом ТОВ «ФК «Поліс» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості без розгляду /т. 8 а.с. 275/.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про задоволення вищезазначеного клопотання, обґрунтовано звернув увагу на те, що заява про залишення позову без розгляду подана і підписана уповноваженою особою, що підтверджується довіреністю від 05 лютого 2016 року, виданої на імя ОСОБА_8 ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», надаючи йому всі повноваження позивача, зокрема, відмовлятись від позову /т. 8 а.с. 276/.

Доводи апелянта, що суд незаконно розглянув заяву ТОВ ФК «Поліс» про залишення позову без розгляду, оскільки сам позивач ПАТ «ВТБ Банк» до суду ніяких клопотань не заявляв та не повідомив суд про відсутність претензій до відповідачів - не є такими, що спростовують вірність оскаржуваного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2016 року до суду з клопотанням про заміну сторони у справі правонаступником та відкладення розгляду справи звернувся представник ТОВ «ФК «Поліс», який на підтвердження своїх вимог надав суду витяг з Договору про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами № 21 МБ від 18 листопада 2015 року, а також витяг з Додаткової угоди № 1 від 27 листопада 2015 року до Договору про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами № 21 МБ від 18 листопада 2015 року, відповідно до яких ПАТ «ВТБ Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» свої права вимоги до боржників, а ТОВ «ФК «Поліс» набуває права вимоги ПАТ «ВТБ Банк» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них, до яких, зокрема, відносяться спірні договори: Кредитним договором №22.94/08-КЛ від 04 липня 2008 року укладеним між ОСОБА_6 та ПАТ «ВТБ Банк» та договорами про внесення змін №1, №2, №3, №4 до кредитного договору №22.94/08 КЛ від 04 липня 2008 року; договором поруки №22.94/08-ДП2 від 04 липня 2008 року укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_7 та договором про внесення змін №1 до договору поруки №22.94/08 КЛ від 04 липня 2008 року №22.94/08-ДП2 укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_7

Відповідно до ст. 37 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особина будь-якій стадії цивільного

процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 березня 2016 року замінено позивача ПАТ «ВТБ Банк» на належного позивача ОСОБА_5 з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором /т. 8 а.с. 154/.

Отже, з наведеного вбачається, що ТОВ «ФК «Поліс», як процесуальний правонаступник ТОВ «ВТБ Банк» має увесь обсяг прав і обовязків позивача по цивільній справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, до яких, поміж інших, відноситься право звернутися до суду з заявою про залишення позову без розгляду, яка не потребує узгодження і затвердження попереднім позивачем.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року, якою було залишено позов ТОВ «ФК «Поліс» без розгляду, зводяться до пояснень по суті основних позовних вимог сторін, а тому не можуть бути розглянуті судовою колегією в межах даного апеляційного провадження.

Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року, якою було відмовлено в забезпечення зустрічного позову, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2016 року до суду з клопотанням звернулась ОСОБА_6, в якому, посилаючись на можливість виникнення утруднення виконання судового рішення, у разі задоволення зустрічного позову, прохала суд, в цілях забезпечення позову, накласти арешт і заборонити вчиняти будь-які дії стосовно нежитлового приміщення № 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді Полтавської області, загальною площею 296, 6 кв. м. /т. 8 а.с. 257-265/.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні вищевказаного клопотання ОСОБА_6, місцевий суд виходив з того, що заявником не надано будь-яких обєктивних доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення зустрічного позову про визнання недійсним та розірвання кредитного договору та договору іпотеки.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими доводами апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч. 1 ст.152 ЦПК України, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з врахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальні загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до розяснень, що містяться у п., п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Отже, наведене свідчить, що обовязок доказування необхідності застосування заходів забезпечення позову покладається саме на заявника.

У відповідності зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у праві. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Проте, ОСОБА_6, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, в порушення вимог ст. ст. 10, 59-60 ЦПК України, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, як встановлено колегією суддів у звязку з закриттям провадження в частині позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» до ТОВ «Пермус» про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також зустрічним позовом ТОВ «Пермус» до ПАТ «ВТБ Банк» про припинення поруки за договором поруки та договору про внесення змін до кредитного договору, розірвання договору поруки та договору про внесення змін до кредитного договору - змінився процесуальний статус ТОВ «Пермус» (правонаступник МП «Мрія») з відповідача на третю особу по справі, а тому заява ОСОБА_6 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту і заборони вчиняти будь-які дії стосовно майна, яке зареєстроване за субєктом господарювання, який виступає третьою особою по даній цивільній справі - задоволенню не підлягає.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги ОСОБА_6А, на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року, якою було відмовлено в забезпечення зустрічного позову, у звязку з її необґрунтованістю.

Так само, на думку колегії суддів, не підлягає задоволенню апеляційна скарга ТОВ «Пермус» на ухвалу Миргородського районного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року про повернення ТОВ «Пермус» заяви про забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2016 року до суду з клопотанням звернулось ТОВ «Пермус», в якому, посилаючись на можливість виникнення утруднення виконання судового рішення, у разі задоволення зустрічного позову, прохало суд, в цілях забезпечення позову, накласти арешт і заборонити вчиняти будь-які дії стосовно нежитлового приміщення № 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді Полтавської області, загальною площею 296, 6 кв. м. /т. 8 а.с. 266-274/.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Пермус» суд першої інстанції виходив з того, що вищевказане клопотання подане заявником без дотримання вимог ст. 151 ЦПК України, а саме - не зазначено причини в звязку з якими потрібно забезпечити позов.

Судова колегія погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки аналіз змісту клопотання ТОВ «Пермус» вказує на відсутність в його змісті доказів, які б свідчили про існування підстав для припущення, що у майбутньому можуть виникнути труднощі у виконані судового рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Пермус», оскільки апелянтом не обґрунтовано в чому саме виявилась незаконність оскаржуваної ним ухвали, які докази чи обставини не були враховані судом першої інстанції при її постановленні, які саме норми процесуального чи матеріального права було порушено. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до пояснень по суті позову і оскарження ухвали Миргородського районного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року про скасування заходів забезпечення позову.

Не заслуговують на увагу доводи представника апелянта щодо наявності в провадженні інших судів позовів щодо нежитлового приміщення № 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді Полтавської області, що на думку апелянтів, унеможливлює скасування заходів забезпечення позову та зняття з нього арешту, так як застосування заходів забезпечення позову допускається по всім позовам майнового характеру, а тому в даному випадку апелянт не позбавлений можливості звернутися із відповідною заявою до судів інших інстанцій і юрисдикцій, в провадженні яких перебувають позови щодо вищезазначеного нерухомого майна.

Судова колегія зауважує, що здійснюючи перегляд оскаржуваних ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Пермус» ухвал Миргородського районного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року, колегія суддів не розглядала і не аналізувала доводи апеляційних скарг в частині оскарження дійсності кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки і аналізу висновків експертиз, які були проведені в ході розгляду даної цивільної справи, оскільки, відповідно до положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Як вбачається з прохальних частин апеляційних скарг, апелянтами оскаржуються ухвали процесуального характеру, а тому апеляційний суд, відповідно до принципу диспозитивності, не може робити висновків щодо обставин, які стосуються позовів сторін по суті.

Інші доводи апеляційних скарг висновків місцевого суду не спростовують, тому колегія суддів вважає, що оскаржувані апелянтами ухвали суду першої інстанції в повній мірі ґрунтуються на законі та місцевим судом було правильно встановлено характер правовідносин сторін у справі та застосовано норми процесуального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційних скарг зводяться до власного вибіркового тлумачення норм процесуального права без повного і системного їх аналізу, не спростовують висновків місцевого суду, не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваних ухвал суду першої інстанції, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. п. 1 ч. 2 307, п. 1 . ч. 1 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Пермус» на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року про скасування заходів забезпечення позову ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_6, Малого підприємства «Мрія» про стягнення заборгованості за кредитним договором у вигляді накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 84, приміщення № 1, зареєстрованого за малим підприємством «Мрія», вжиті ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2013 року відхилити.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року про залишення позовної заяви ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором без розгляду відхилити.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року про відмову у задоволенні ОСОБА_6 про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про визнання недійсним та розірвання кредитного договору та договору іпотеки, треті особи - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Пермус» (МП «Мрія»), ОСОБА_7 шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 84, приміщення 1 відхилити.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Пермус» на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року про повернення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Пермус» заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 84, приміщення 1 відхилити.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в частині повернення заяви заявнику і залишення заяви без розгляду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя (підпис) О. В. Чумак

Судді: (підпис) ОСОБА_9

(підпис) ОСОБА_10

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1