Рішення № 58587286, 24.06.2016, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/1036/15-ц

Провадження № 2/280/37/16

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2016 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого-судді: Пасічного Т.З.,

при секретарі: Сьомак Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Коростишева цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виплату заробітної плати та проведення розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати, компенсації та моральної шкоди. В обгрунтування позову вказав, 17.06.2011р. між ним та ФОП ОСОБА_2 укладено трудовий договір. Згідно договору позивач був прийнятий на посаду підсобного робітника. Був призваний на військову службу під час мобілізації, з 06.12.2014р. по 10.03.2015р. брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Після звільнення прибув до ФОП ОСОБА_2 та дізнався про припинення останнім підприємницької діяльності. В подальшому трудовий договір в Коростишівському РЦЗ був розірваний. З огляду на те, що відповідач не здійснював виплату заробітної плати на умовах трудового договору, то має місце невиконання відповідачем законодавства про працю та умов зазначеного трудового договору. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача невиплачений середньомісячний заробіток за період з 01.12.2014р. по 17.03.2015р., середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію втрати частини середньомісячного заробітку та суму індексації грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 2012, 2013, 2014, 2015 роки у звязку з порушенням термінів виплати.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали з викладених в ньому підстав, просили суд його задовільнити з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог.

Відповідач позов не визнав, суду пояснив, що в Коростишівському РЦЗ між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір. В подальшому через важку економічну ситуацію відповідач припинив підприємницьку діяльність. ОСОБА_1 не мав змоги звільнити, так як останній був призваний на військову службу. Звільнений з роботи він був лише 17.03.2015р. після звільнення з проходження служби. Під час звільнення ОСОБА_1 йому було нараховано заробітну плату за грудень 2014р., компенсацію за невикористані відпустки 2012-2014 роки, що становить 3735,91 грн. Сума до виплати склала 3005,18 грн., однак позивач відмовився їх отримувати, пояснивши, що всі кошти отримає в судовому порядку. 28.07.2015р. позивачу було виплачено 2816 грн., що підтверджується розпискою. В період відсутності відповідача кошти отримувала представник позивача, яка являється його дружиною. Вважає, що зобовязання перед позивачем він виконав, борг по заробітній платі визнає частково в сумі 3005,18 грн. Також зазначив, що відповідно до Постанови КМУ № 105 від 04.03.2015р. Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період компенсація середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, здійснюється лише підприємствам, установам та організаціям. Компенсація середнього заробітку фізичним особам-підприємцям не передбачена, нарахування та виплата середнього заробітку ОСОБА_1 проводилися за власні кошти відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.06.2011р. між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю. Даний трудовий договір у відповідності до ст.24-1 КЗпП України 23.06.2011р. був зареєстрований у Коростишівському районному центрі зайнятості. Відповідно до п.1 трудового договору він є безстроковим. Згідно п.3 договору працівник зобовязаний виконувати роботу різноробочого, відповідач, в свою чергу, зобовязаний оплачувати працю позивача в розмірі, визначеному сторонами, але не нижче законодавчо установленого розміру мінімальної заробітної плати (п.3 трудового договору).

Згідно довідки ТВО командира ВЧ п/п 84680 № 3252 від 18.03.2015р. ОСОБА_1 в період з 06.12.2014 по 10.03.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.14).

Відповідно до повідомлення від 17.12.2014р. про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної-особи підприємця, наданої РС Коростишівського РУЮ внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (а.с.63).

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожен має право на судовий захист і його порушені права підлягають поновленню.

У відповідності до частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більш одного року, зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

Згідно частини 3 статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, але не більше одного року, зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Згідно статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобовязань щодо оплати праці.

У відповідності до вимог статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, з якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п.6 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається у письмовій формі. Додержання письмової форми є обовязковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Пунктом 10 договору передбачено, що спори з виконання умов трудового договору розглядаються районним судом.

Пункт 1 ч.1 ст.232 КЗпП України визначає, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються.

Згідно ст.ст.233,234 КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 КЗпП України суд може поновити ці строки.

Відповідно ст.ст.22, 94,97 КЗпП України, ст.ст.1,21,24 ЗУ Про оплату праці, на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу покладений обовязок виплачувати працівнику заробітну плату.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно п.3 трудового договору розмір заробітної плати визначався за домовленістю сторін та встановлювався на рівні розміру мінімальної заробітної плати з подальшими змінами мінімальної зарплати згідно законодавства.

Як вбачається з копії військового білета ОСОБА_1 з 13.03.2014 року перебував в Коростишівському ОМВК, з 06.12.2014р. по 10.08.2015р. він брав участь в АТО. Наказом № 65 від 18.03.2015р. його виключено зі списків військової частини (а.с.13-14).

Таким чином суд вважає, що в період перебування у військоматі позивач мав можливість звернутися до відповідача з заявою про виплату заробітної плати. Однак позивач взагалі не звертався до відповідача з вимогою щодо виплати коштів.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати в сумі 3005,18 грн.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 3 статті 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, така норма закріплена також ст.60 ЦПК України, проте виключає випадки встановлені ст.61 ЦПК України.

Питання про судові витрати суд вважає необхідним вирішити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.21, 22, 24, 47, 116, 119, 231-233 КЗпП України, ст.ст.3, 5, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ЗУ "Про військовий обовязок і військову службу", ЗУ "Про оплату праці", суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3005 (три тисячі п»ять) грн. 18 коп., в решта позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551(п»ятсот п»ятдеят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні, можуть оскаржити судове рішення з дня одержання копії.

Суддя: Т.З.Пасічний