Ухвала суду № 58582155, 14.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/1010/2016 Головуючий у першій інстанції - Смик С.І.

Доповідач - Стрижко С.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді - Стрижко С.І.

суддів - Журавля О.О.

Тютюн Т.М.

при секретарі судового засідання - Сергуті Г.О.

за участю прокурора - Подоби А.В.

захисника - Буняка В.С.

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу заступника начальника відділу прокуратури Запорізької області Сердюка Є.О. у кримінальному провадженні №12015080000000154 щодо ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 та ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 та ч. 4 ст. 358 КК України на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року про повернення прокурору обвинувального акту у вказаному провадженні, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою підготовчого судового засідання Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015080000000154 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 та ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_6 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 та ч. 4 ст. 358 КК України- повернутий прокурору.

Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави залишено без задоволення. Скарга захисника Буняка В.С. про визнання затримання ОСОБА_4 25.12.2014 року незаконним залишено без розгляду. Заперечення адвоката Буняка В.С. проти ухвали слідчого судді про дачу дозволу на привід ОСОБА_4 від 18.12.2014 року приєднано до матеріалів провадження.

Обґрунтовуючи своє рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки фактичні обставини, які вважав встановленими прокурор, не містять усіх необхідних даних, у тому числі і стосовно предмету злочину, передбаченого ст. 358 ч. 3, ч. 4 КК України, а саме в обвинувальному акті не зазначені усі необхідні дані, по яких можна б було ідентифікувати паспорт на ім'я ОСОБА_7, який за висновком слідчих органів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підробили, відсутні у вказаному процесуальному документі номер, серія цього паспорту, відомості, коли та ким він був виданий, на що раніше вже вказувалось і в ухвалах Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2015 року, коли повертався обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прокурору через наявність аналогічних порушень та недоліків, та в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року, якою судове рішення було залишено без змін та відхилено апеляційну скаргу прокурора.

Крім того, як убачається із оскаржуваного рішення, належним чином не дотримана процесуальна форма обвинувального акту, оскільки правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення і статті закону України про кримінальну відповідальність викладена після формулювання обвинувачення, що також не відповідає положенням ст. 291 КПК України.

Не погоджуючись з судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, просить її скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційних доводів прокурор зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність в обвинувальному акті ідентифікації паспорту, який підробили обвинувачені, не відповідають змісту самого акту, оскільки у ньому вказано, що обвинувачені, діючи за попередньою змовою між собою та невстановленими особами підробили паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також, на думку апелянта, посилання суду на зазначення правової кваліфікації діянь, які інкриміновані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в обвинувальному акті, як на підставу його повернення, не ґрунтуються на вимогах КПК України, оскільки зазначення вказаних даних в обвинувальному акті передбачено п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Крім того прокурор вказує і на інші порушення вимог КПК України, що були допущені судом першої інстанції під час проведення підготовчого судового засідання, а саме:

- фактично не розглянуто клопотання сторони обвинувачення про направлення справи до ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ для визначення підсудності цього кримінального провадження районному суду м. Запоріжжя, де проживають більшість потерпілих та свідків у справі, оскільки в ухвалі суду взагалі відсутні відомості про розгляд такого клопотання;

- безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави.

На вказану апеляційну скаргу захисником Буняком В.С., що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4. 11.05.2016 року подано заперечення, в яких просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу суду без змін, оскільки стороною обвинувачення не виконанні вказівки апеляційного суду, викладені ще в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2015 року щодо ідентифікації предмету злочину, паспорта громадянина ОСОБА_7

Розглянувши справу у відсутність учасників провадження, які, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явились, проте клопотань про відкладення розгляду та відомостей про поважність причин своєї неявки суду не надали, заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Подоби А.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила ухвалу суду скасувати з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції; пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката Буняка В.С., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Вичерпні вимоги до обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування викладені в ст. 291 КПК України. Зокрема в п. 5. ч. 1 цієї статті зазначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, як правильно зазначено в ухвалі суду першої інстанції, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

На думку колегії суддів, з огляду на зміст викладених в обвинувальному акті подій та юридичної кваліфікації дій ОСОБА_4 та ОСОБА_6, визначеної органами досудового розслідування, висновки суду першої інстанції в частині наявності неточностей у фактичних обставинах справи та формулюванні обвинувачення щодо предмету злочину, передбаченому ст. 358 ч. 3, ч. 4 КК України, про відсутність в обвинувальному акті усіх необхідних відомостей для ідентифікації предмету злочину ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та є безумовною підставою для повернення акту прокурору.

Більш того, такий недолік вже був виявлений судовими органами під час попереднього повернення обвинувального акту, проте він не був усунутий слідчими органами при повторному направленні кримінального провадження щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до суду.

За таких обставин доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є неспроможними та задоволенню не підлягають.

Також, з огляду на положення ст. 404 КПК України щодо меж апеляційного розгляду, а також відсутності будь-якого клопотання прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, стосовно необхідності обрання нового запобіжного заходу ОСОБА_4, колегія суддів не оцінює твердження апелянта про необґрунтованість судового рішення в цій частині.

Що ж стосується заяв прокурора про фактичний нерозгляд клопотання сторони обвинувачення стосовно необхідності визначення підсудності справи іншому суду, то вони також не заслуговують на увагу, оскільки це питання вже було вирішене ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ, який направив справу на розгляд до Печерського районного суду м. Києва, а відтак спори про підсудність не допускаються.

Крім того, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вже неодноразово повертався прокурору для усунення виявлених недоліків, вважає за необхідне вкотре зазначити, що саме неухильне дотримання вимог закону щодо складання обвинувального акта, дає можливість обвинуваченому розуміти, в чому саме він обвинувачується та ефективно захищатись від висунутого обвинувачення, а суду за результатами розгляду провадження прийняти законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вимогам ст. 291 КПК України. А тому, з огляду на наведені недоліки обвинувального акту, суд апеляційної інстанції вважає законним та обґрунтованим рішення про необхідність повернення його прокурору, оскільки саме такі порушення є перешкодою для призначення по даній справі судового розгляду.

А тому, апеляційна скарга прокурора в цілому не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу заступника начальника відділу прокуратури Запорізької області СердюкаЄ.О. залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015080000000154 щодо ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 та ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 та ч. 4 ст. 358 КК України повернуто прокурору - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Стрижко С.І.

Судді Журавель О.О.

Тютюн Т.М.