Рішення № 58549793, 21.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1413/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Український В. В.

Доповідач Чельник О. І.

РІШЕННЯ

іменем України

21.06.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Белінської І.М., Франко В.А.

при секретареві: Постоєнко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення авансового платежу

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення авансового платежу. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 30.04.2014 року він досяг усної домовленості з відповідачем про укладення у майбутньому договору-купівлі будинку АДРЕСА_1. Зазначав, що в рахунок оплати ? частини будинку передав ОСОБА_2 30000,00 грн. На даний час відповідач ухиляється від письмового укладення договору купівлі-продажу будинку, а також його нотаріального посвідчення. Також вказував, що такими діями ОСОБА_2 заподіяла йому моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму авансового платежу, отриману в рахунок продажу у майбутньому будинку в розмірі 30 000,00 грн., а також моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Заочним рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму авансу в розмірі 30 000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначала, що грошові кошти в сумі 30 000,00 грн., які були їй передані позивачем є завдатком, а не авансом. А також позивач не надав суду належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Відповідач у судове засідання Апеляційного суду не з'явилася. Про час та місце слухання справи повідомлена належним чином. Причину неявки суду не повідомила. Колегія суддів ухвалила слухати справу у відсутності відповідача на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, позивача, його представника, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами у справі, що у квітні 2014 року сторони попередньо усно домовилися про купівлю-продаж будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач передав відповідачеві 30 000,00 грн. в рахунок оплати ? частини вартості будинку, що підтверджується оригіналом розписки від 30.04.2014 року, написаної власноручно ОСОБА_2 у присутності двох свідків та засвідченої її підписом, а також підписом голови вуличного комітету ОСОБА_5 (а.с.25). Після чого позивач вселився у будинок разом із сім'єю за згодою відповідача та проживає в ньому до теперішнього часу.

Сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу будинку через один рік. Проте, договір укладений не був. Відповідач гроші у розмірі 30 000,00 грн. ОСОБА_3 не повернула. Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.10.2015 року у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу будинку таким, що відбувся, визнання права власності на будинок та стягнення коштів відмовлено.

Колегія апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції в частині стягнення авансового платежу та вважає, що суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що передана позивачем відповідачеві сума у розмірі 30 000,00 грн. є авансом, а не завдатком виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ч.2 ст.570 ЦК).

За змістом вказаних норм завдаток є доказом існування зобов'язання, він виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.

Із положень ст.ст.546, 548 ЦК України убачається, що завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання, яке випливає із договору, укладеного між сторонами.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не було укладено договору купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою і змістом відповідав вимогам закону. Сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому. У зв'язку з чим передана ОСОБА_3 відповідачеві грошова сума у розмірі 30 000.00 грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачеві.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Зазначений висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові №6-176 цс/13 від 13 лютого 2013 року Верховного Суду України, яку відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України мають враховувати суди при застосуванні даних норм права.

За таких обставин питання, з чиєї вини не було укладено договір купівлі-продажу, правового значення для повернення авансу не має.

Разом з тим не можна погодитися з висновком суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди виходячи з такого.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

У правовідносинах, що склалися між сторонами, відшкодування моральної шкоди чинним законодавством не передбачено. Крім того, позивач не надав суду беззаперечних доказів того, що неправомірними діями ОСОБА_2 йому завдано душевних страждань або моральних переживань.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

В решті рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не убачається.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2015 року скасувати в частині відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у стягненні 10 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.І.Чельник

Судді: І.М.Белінська

В.А.Франко