Ухвала суду № 58549802, 07.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1176/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Белінська І. М.

УХВАЛА

Іменем України

07.06.2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

ОСОБА_2 головуючої,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

при секретареві Постоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Миколаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Добровеличківська районна державна адміністрація Кіровоградської області про встановлення права на земельну частку(пай) на підставі рішення загальних зборів за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернувся із зазначеним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 1987 року він був членом колгоспу «Прогрес» Миколаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, проте земельну частку (пай) не отримав, оскільки не був включений до першого списку осіб, які мали право на отримання земельних паїв. Вказував на те, що відповідно до протоколу загальних зборів КСП «Прогрес» Добровеличківського району Кіровоградської області №6 від 13.02.1999 року було прийнято рішення про видачу йому сертифікату на земельну частку (пай) з земель вищезазначеного КСП, а тому просив визнати за ним право на отримання земельної частки (паю) у розмірі 7,23 умовних кадастрових га, виділивши її з земель невитребуваних паїв, які знаходяться на території Миколаївської сільської ради і раніше належали КСП «Прогрес».

У судовому засіданні 19 жовтня 2015 року представник позивача уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд визнати за позивачем право на отримання земельної частки (паю), яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області і раніше належала КСП «Прогрес».

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено у зв?язку з пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з?ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що про існування протоколу №6 від 13.02.1999 року дізнався лише після юридичного запиту агентства, яке представляє його інтереси, а тому не міг звернутися до суду раніше у зв?язку з відсутністю у нього зазначеного документу. Позивач також вказує на те, що суд не задовольнив клопотання про допит свідків, чим позбавив позивача можливості захистити свої права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджуються матеріалами справи, що рішенням правління від 02.04.1998 позивача прийнято в члени КСП "Прогрес" Добровеличківського району Кіровоградської області, з якого він був звільнений 13.02.2000 року, що підтверджено трудовою книжкою №3014972 (а.с.5).

Згідно з витягом з протоколу загальних зборів КСП "Прогрес" №6 від 13 лютого 1999 року, за результатом розгляду заяви ОСОБА_5, вирішено надати позивачу сертифікат на земельний пай згідно закону. Зазначений протокол підписаний головою зборів та секретарем (а.с.4). Згідно з листом голови Добровеличківської районної державної адміністрації від 20.05.2015 №0133/165/1, відомості про скасування протоколу загальних зборів КСП "Прогрес" №6 від 13 лютого 1999 року, відсутні . В документах архівного фонду райдержадміністрації за 1999-2000 роки розпорядження голови районної державної адміністрації про видачу сертифікату на земельний пай ОСОБА_5 відсутнє (а.с.6).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акта КСП "Прогрес» серії КР №00000017 на право колективної власності та доданих списків до державного акта, громадянин ОСОБА_5 не був включеним у ці списки. З відповіді № 01-35/19/1 від 29.05.2015 року за підписом голови Добровеличківської районної державної адміністрації ОСОБА_6 на заяву ОСОБА_5 вбачається, що останній до списку-додатку та додаткових списків до державного акта на право колективної власності серії КР № 00000017 КСП " Прогрес" включено не було, прізвище «Герман Володимир Володимирович» у Книгах реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається райдержадміністрацією КСП " Прогрес", не значиться (а.с.38)

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

У відповідності до п.2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Тобто, таке право виникає у члена КСП з моменту одержання цим підприємством (товариством, кооперативом) державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином, право на одержання земельної частки (паю) у членів КСП виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався, зокрема, на те, що під час розпаювання земель колективної власності КСП «Прогрес» він не був включений до першого списку осіб, які мали право на отримання земельних паїв.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що КСП «Прогрес» отримало державний акт на право колективної власності на землю 30 травня 1996 року (а.с.91).

Таким чином, правильним є висновок суду про те, що право на одержання земельної частки (паю) у ОСОБА_5 виникло з 30 травня 1996 року - з моменту передачі КСП «Прогрес» державного акта про право колективної власності на землю, членом якого він був з 1987 року, оскільки земельна ділянка передавалась у колективну власність юридичній особі, а її члени почали спільно володіти нею після одержання державного акта про право колективної власності.

Відповідно до п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України 2004 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

На пред'явлення позову про витребування належного громадянину майна, інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений ст.71 ЦК УРСР (діючого на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності.

Тобто, право звернення до суду виникло у ОСОБА_5 у травні 1996 року, з моменту одержання КСП «Прогрес» державного акта на право колективної власності на землю, і з цього часу починається перебіг позовної давності, а відтак трирічний строк позовної давності минув у травні 1999 року.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (ст.75 ЦК УРСР).

Тобто, чинним на той час законодавством не передбачалась подача заяви про застосування строку позовної давності.

Суд першої інстанції вірно встановив та взяв до уваги покази свідка ОСОБА_7, пояснення самого позивача та врахував те, що позивач з народження проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, а його близькі родичі та члени сім?ї ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 також були членами КСП «Прогрес», тому він не міг не знати про прийняте загальними зборами рішення про право отримати сертифікат на земельний пай.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У порушення зазначених вимог позивачем не надано доказів, що позивач не знав про існування протоколу, а також те, що він вживав заходи щодо отримання даного протоколу, і що йому було відмовлено. Доводи позивача, що він дізнався про існування даного протоколу у травні 2015 року не доводить поважності пропущеного терміну позовної давності. Тому суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд правильно визначився з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧА: І.М.Белінська

СУДДІ: С.І.Мурашко

ОСОБА_4