Рішення № 58539469, 16.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/400/2016(м)

221/331/16-ц

Категорія 48 Головуючий у 1-й інстанції Троян Л.Г.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Баркова В.М., Ткаченко Т.Б.

секретаря Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційні скарги позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 16 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що з липня 2013 року по травень 2015 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, який було розірвано за рішенням суду 11 вересня 2015 року. За час шлюбу за рахунок спільних сумісних коштів ними були здійснені покращення житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: вул. Седова, 75, пмт Волноваха, Донецька область, який зареєстрований за відповідачем, вставлені пластикові вікна, придбані будівельні матеріали, понесені витрати по сплаті податку та послуг нотаріуса при оформлені відповідачем спадщини на цей будинок, підключення до газопроводу товариства, крім того, були придбані пилосос, газонокосарка та зруб для колодязя, всього майна на загальну суму 27 504 грн. 23 коп. Просила здійснити поділ майна подружжя, залишити позивачу покращення будинку, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію належної їй частки у розмірі 13 752 грн.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 16 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. В порядку поділу спільного майна подружжя виділено ОСОБА_3 металопластикові вікна, встановлені за адресою: вул. Сєдова, 75 м. Волноваха, Донецької області, вартістю 5124 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію належної їй частки у спільному майні подружжя у сумі 2562 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити оскаржуване рішення і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши з відповідача на її користь 13 752 грн. грошової компенсації, вирішити питання щодо судових витрат. Вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення ст. 61, 69 СК України, які регулюють об'єкти права спільної сумісної власності та право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя Суд безпідставно не відніс до обєктів права спільної власності сторін будівельні матеріали, які були придбані для будівництва прибудови у дворі дому по вул. Сєдова, 75 м. Волноваха, за гроші подаровані їм на весілля. Ці матеріали знаходилися на подвірї батьків відповідача з метою збереження. Стосовно витрат на видатки по оформленню спадщини, то квитанції про підтвердження понесених витрат та придбання газонокосарки, знаходяться у відповідача. Суд не дав належної оцінки довідки, якою підтверджуються витрати за підключення будинку до газопроводу.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині визнання металопластикових вікон спільним майном подружжя і стягнення з нього на користь позивача грошової компенсації вартості їх ? частини у сумі 2562 грн., і в задоволені позову в цій частині відмовити. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що мали місто покращення будинку відповідача за період шлюбу шляхом встановлення металопластикових вікон. Договір купівлі-продажу вікон №0232 від 08 серпня 2013 року не містить адресу поставки та встановлення вікон. Акт виконаних робіт теж не містить адреси, де встановлювалися вікна. Товарний чек №232 не містить ПІП платника, таким чином позивач не надала належних доказів, які б підтверджували, що саме вона вносила оплату за вікна. Вікна у будинку були встановлені до реєстрації шлюбу.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, шляхом направлення телефонограм, зареєстрованих в журналі телефонограм 09 червня 2016 року за №№ 1364, 1365, та судових повісток (поштове повідомлення), в судове засідання не зявились, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до положень ч.5 ст.76 , ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності осіб, що не зявились.

Заслухавши суддю-доповідача пояснення позивача ОСОБА_2, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги і заперечувала проти доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарг колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у судді першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як встановлено судом, сторони з 20 липня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Волноваського районного суду Донецької області від 11 вересня 2015 року. Зі змісту рішення суду вбачається, що сторони припинили шлюбні відносини у травні 2015 року (а.с.5).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 серпня 2013 року, відповідач ОСОБА_3 набув у спадщину будинок №75 по вул.Сєдова у м.Волноваха Донецької області (а.с.39).

25 серпня 2013 року відповідно до акту виконаних робіт за договором №0232 від 08 серпня 2013 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у будинку №75 по вул.Сєдова у м.Волноваха були встановлені металопластикові вікна, за що згідно товарного чеку №232 сплачено 5124 грн. (а.с.43).

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що металопластикові вікна були придбані сторонами під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, з урахуванням того, що частки чоловіка та дружини при поділі майна є рівними, виділив відповідачу встановлені у спадковому будинку вікна стягнувши з нього на користь позивача компенсацію вартості ? частини. В задоволені решти позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів не може погодитися у повній мірі з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хворобою тощо) самостійного заробітку (доходу).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно зі ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, яке є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом (ст.71 СК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст.ст. 58, 59 ЦПК України) і це є її процесуальним обов'язком (ст.ст. 10, 60 ЦПК України). При цьому, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

Згідно ч.ч.1,3 ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду, що металопластикові вікна були придбані сторонами під час шлюбу і є обєктом спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу.

Договір купівлі-продажу №0232 був укладений ОСОБА_7 08 серпня 2013 року, тобто під час зареєстрованого шлюбу, встановлені вікна були 25 серпня 2013 року, вже після оформлення відповідачем спадкових прав на будинок. Як в договорі купівлі-продажу, так і в акті виконаних робіт, місце проживання покупця зазначена адреса спадкового будинку (вул.Сєдова, 75 м.Волноваха), тоді як за даною адресою позивач була зареєстрована тільки у лютому 2014 року (а.с.4зв.).

Будь-яких доказів на підтвердження того, що металопластикові вікна у будинку №75 по вул.Сєдова у м.Волноваха були встановлені до реєстрації сторонами шлюбу, матеріали справи не містять. Не було надано таких доказів відповідачем на підтвердження доводів апеляційної скарги і до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що металопластикові вікна, встановлені у спадковому будинку відповідача, є спільною сумісною власністю сторін, виділ частки з якої є неможливим, і стягнув з відповідача на користь позивача вартість їх ? частини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині відмови у задоволені позову про визнання, придбаних для побутових потреб будинку, пилососу «Самсунг», газонокосарки та зрубу для колодязя.

Згідно наявних в матеріалах справи товарних чеків (а.с. 37, 38) зруб на колодязь та пилосос були придбані 25 квітня 2013 року та 03 травня 2013 року, тобто до реєстрації сторонами шлюбу. До того ж пилосос придбано на імя матері відповідача ОСОБА_3

Доказів того, що це майно придбано за рахунок спільних сумісних коштів сторін позивачем суду надано не було, а що стосується газонокосарки, то матеріали справи взагалі не містять доказів на підтвердження факту її придбання.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позову в частині поділу понесених сторонами витрат по оплаті послуг нотаріуса по переоформленню спадкового будинку відповідача, сплаченого податку, та витрати за підключення спадкового будинку до системи газопостачання, адже витрати понесені подружжям при сумісному проживанні для свого блага, не є спільною сумісною власністю у розумінні ст.61 СК України.

Разом з тим, відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення компенсації вартості будівельних матеріалів суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів, що ці матеріали були придбані саме для ремонту спадкового будинку відповідача, оскільки в накладній зазначена інша адреса, а також відсутні відомості щодо оплати цього товару.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.

Як розяснено в п.24 постави Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і поділ сумісного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу. Включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї (ч.4 ст.65 СК України).

Згідно оригіналу витратної накладної №5456 відповідачем ОСОБА_3 16 червня 2014 року, тобто під час знаходження сторін у зареєстрованому шлюбі, у ФОП ОСОБА_8 були придбані будівельні матеріали (руберойд, шифер цвяхи, цемент, а всього на загальну суму 10966,28 грн.). Факт оплати підтверджується мокрим відтиском штампу «ФПЛ Обидченко касса №1» на витратній накладній (а.с. 42).

Як пояснила в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2, адреса доставки будівельних матеріалів була зазначена місце проживання батьків відповідача вул. Крупська,6 у м.Волноваха, оскільки через проведення ремонтних робіт не було можливості зберігати їх на подвірї спадкового будинку відповідача. До того ж, у звязку із проведенням АТО, вони з відповідачем 03 липня 2014 року виїхали за межі України, що підтверджується оригіналами білетів на літак та подання митної декларації.

Відповідачем ОСОБА_3 доказів на підтвердження того, що будівельні матеріали були придбані за кошти третіх осіб, суду надано не було.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що придбані сторонами під час шлюбу будівельні матеріали для ремонту спадкового будинку відповідача, є їх спільною сумісною власністю, підлягають поділу, а тому з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація вартості ? частини.

За таких підстав рішення суду першої інстанції підлягає зміні, в порядку поділу спільного майна подружжя, окрім виділених відповідачу ОСОБА_3 металопластикових вікон, встановлених у будинку №75 по вулиці Сєдова у місті Волноваха, вартістю 5124 грн., виділити також і будівельні матеріали (шифер, цвяхи шиферні та будівельні, руберойд, цемент) на загальну суму 10966 грн. 28 коп.. Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 грошову компенсацію належної їй частки у спільному майні подружжя у розмірі 8045 грн. 14 коп. ((5124+ 10966,28):2).

В решті рішення суду підлягає залишенню без змін, у звязку з цим апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню частково.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги, з урахуванням принципу пропорційності, підлягає стягненню 354 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 16 березня 2016 року змінити.

В порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_3 металопластикові вікна, встановлені в будинку №75 по вулиці Сєдова у місті Волноваха Донецької області, вартістю 5124 грн., будівельні матеріали (шифер, цвяхи шиферні та будівельні, руберойд, цемент) всього на загальну суму 10966 грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію належної їй частки у спільному майні подружжя у розмірі 8045 (вісім тисяч сорок пять) грн. 14 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 354 грн. 70 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

ОСОБА_9