Рішення № 58534390, 09.06.2016, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1494/15-ц

2/530/215/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

09.06.2016 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В Зіньківський районний суд Полтавської області із позовною заявою звернулося ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в сумі 826781,33 грн., судовий збір в сумі 1378 грн. 00 копійок.

В судове засідання зявився представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не змінивши їх.

Відповідачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, в судове засідання 06.04.2016 року о 10 годині 00 хвилин, 05.05.2016 року о 10 годині 00 хвилин та 09.06.2016 року о 10 годині 00 хвилин, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, не повідомивши про причини неявки та її поважність, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України.

Судові повістки-виклики в судове засідання на ім'я відповідачів направлялись судом за місцем реєстрації місця проживання та повернулись до суду з вручення відповідачам.

Відповідно до п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Пунктом 117 Правил передбачено, що поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Оскільки відповідач судові повістки, направлені судом на його ім'я за адресою, за якою зареєстроване його місце проживання, не одержані, повернуті суду за закінченням терміну зберігання через відсутність адресата, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Згідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Підстави для відкладення розгляду справи передбачені ст. 169 ЦПК України. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разінеявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки; а такожпершої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

За таких обставин, враховуючи, що неявка відповідача не є першою, враховуючи вимоги ст. 169 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які не з'явилися.

При вирішенні питання про можливість розгляду справи без участі осіб, які не з'явилися, судом враховуються вимоги ст. 27 ЦПК України щодо обов'язку відповідачів добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки та приходить до висновку, що відповідач недобросовісно користується наданими йому процесуальним правами.

Зачитавши заяву позивача та заслухавши представника позитвача, яка позовні вимоги підтримала, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.9 ст.110 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, предявляються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття ( роботи).

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні було встановлено, що 09.01.2008 року між ВАТ ВТБ Банк правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 027Ф-ІК4, відповідно до якого останній був наданий кредит в розмірі 50000 доларів США, з кінцевим терміном повернення 09 січня 2028 року. Згідно умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов»язалася щомісячно, у встановлені договором строки, здійснювати повернення частин кредиту та сплачувати нараховані відсотки за використання кредиту.

В подальшому до вказаного кредитного договору було укладено додаткові угоди №1 від 30.09.2009 року, № 2 від 13.10.2010 року, якими змінювались умови щодо страхування предмету застави та розмірів відсоткової ставки.

Пунктом 4.3. кредитного договору встановлено, що за управління кредитом позичальник зобов»язаний сплатити на користь банку грошові кошти в розмірі 1% від суми кредиту.

Відповідно до пункту 8.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов»язань з погашення кредиту та/або інших платежів згідно умов договору, позичальник зобов»язаний сплатити на користь банка пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,1% від суми прострочених зобов»язань за кожний день прострочки.

Банк свої зобов»язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 50000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № TR.9299.1. від 09 січня 2008 року.

Починаючи з липня 2012 року ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст. 526, 530, 536, 1048, 1049 ЦК України систематично не виконуються зобов»язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час протстрочення, а також три проценти річних від прострочення суми.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлено, що якщо договором встановлено обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавць має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.

Станом на 10.07.2014 року розмір заборгованості за кредитним договором № 027Ф-ІК4 від 09.01.2008 року складає 826781 (вісімсот двадцять шість тисяч сімсот вісімдеят одну) гривню 33 копійки, з яких:

- 476389,71 грн. строкова заборгованість по кредиту;

- 70143,56 грн. прострочена заборгованість за кредитом;

- 797,06 грн. строкова заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 166781,60 прострочена заборгованість по процентам за користування кредиту;

- 20179,92 грн. заборгованість покомісії;

- 25225,35 грн. пеня нарахована за прострочену заборгованість по кредиту;

- 58392,54 грн. - пеня нарахована за прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2101,94 грн. 3% річних нараховані за прострочену заборгованість по кредиту;

- 4862,04 грн. - 3% річних нараховані за прострочену заборгованість по процентам та комісіям за користування кредитом;

- 1907,61 грн. інфляційні витрати нараховані за прострочену заборгованість по процентам.

09 лютого 2008 року з метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором, між ОСОБА_2 (поручителем) та банком був укладений договір поруки № 027Ф-ІК4/z2, згідно якого поручитель зобов»язався відповідати перед банком за належне та своєчасне виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором.

В подальшому до вказаного договору поруки було укладено договір про внесення змін №1 від 30 вересня 2009 року та договір про внесення змін №2 від 13 жовтня 2010 року, якими було погоджено розміри відсоткових ставок на певні періоди.

Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов»язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов»язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 554 ЦК україни встановлено, що у випадку порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняються виконанням належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов»язання за вказаним договором відповідачі порушили зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено повністю, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем по справі було понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 грн. 00 коп. (а.с.57). Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України позивачу присуджуються судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. . 526, 530, 549, 1054 ЦК України, ст.ст. 1,3,4,10, 11, 30,57-61, 88, 197, 212-221, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягти солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, жительки с.Бобрівник, вул.Леніна, 55, Зіньківського району, Полтавської області на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк», який розташований в м.Київ, вул.Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319 заборгованість за кредитним договором № 027Ф-ІК4 від 09.01.2008 року, в сумі 826781 (вісімсот двадцять шість тисяч сімсот вісімдеят одну) грн. та 3654,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягти солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк», який розташований в м.Київ, вул.Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319 заборгованість за кредитним договором № 027Ф-ІК4 від 09.01.2008 року, в сумі 826781 (вісімсот двадцять шість тисяч сімсот вісімдеят одну) грн. 33 коп.. та 3654,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_3