Ухвала суду № 58531659, 21.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року м. Київ К/800/7833/16 ,К/800/8830/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Сороки М.О.,

секретаря Коцюрби В.М.,

за участю представника Головного управління ДФС у м.Києві Воєводіна Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду касаційні скарги ОСОБА_2, Головного управління ДФС у місті Києві на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2016 року та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року у справі № 826/24117/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, встановлення відсутності компетенції та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив: визнати протиправними дій посадових осіб відповідача щодо здійснення митного контролю шляхом призначення та проведення невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі, в частині оформлення та складання висновків акту; встановити відсутність компетенції та повноважень відповідача при прийнятті наказу від 31 грудня 2013 року №475 „Про проведення невиїзної документальної перевірки"; скасувати спірний наказ повністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що невиїзна документальна перевірка проведена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та прав, інтересів ОСОБА_2

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2016 року позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними дії посадових осіб Головного управління ДФС у місті Києві щодо здійснення митного контролю шляхом призначення та проведення невиїзної документальної перевірки дотримання ОСОБА_2 законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі, в частині оформлення та складання висновків акту від 8 січня 2014 року №2/26-15-17-02-30/НОМЕР_1; визнаний протиправним та скасований наказ Головного управління ДФС у місті Києві від 31 грудня 2013 року №475 „Про проведення невиїзної документальної перевірки".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасоване в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві „Про проведення невиїзної документальної перевірки" № 475 від 31.12.2013 р. та прийняте в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2016 року залишена без змін.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 та Головне управління ДФС у місті Києві, звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять, відповідно: скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції; скасувати ці рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що постановою слідчого ОВС 3-го відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України від 28 листопада 2013 р. призначена документальна перевірка дотримання вимог митного законодавства відповідальною особою при оформленні моторної яхти „Jasmin" у митному режимі тимчасового ввезення, проведення якої доручене Головному управління Міндоходів у м.Києві.

Відповідачем 30 грудня 2013 р. складене повідомлення № 2244/С/26-15-17-02-20 на ім'я ОСОБА_2 про проведення 08.01.2014 р. позапланової невиїзної документальної перевірки.

Начальником Головного управління Міндоходів у м. Києві 31 грудня 2013 р. виданий наказ №475 „Про проведення невиїзної документальної перевірки".

Результати перевірки оформлені актом № 2/26-15-17-02-30/НОМЕР_1 від 08.01.2014р. Згідно висновків наведених у вищевказаному акті, при ввезенні на митну територію України яхти „Jasmin" (далі - яхта) позивачем даний об'єкт (яхта) заявлений до митного оформлення в режим „тимчасове ввезення" з умовним повним звільненням від оподаткування обов'язковими митними платежами як транспортний засіб комерційного призначення. При цьому, при оформленні на митниці позивачем яхти до митного контролю не надані (відсутні) документи, що свідчили б про комерційне призначення транспортного засобу під час ввезення на митну територію України, а також при його зворотному вивезенні. Таким чином, здійснено митне оформлення в режим „тимчасове ввезення" строком на один рік з умовним повним звільненням від оподаткування обов'язковими митними платежами як транспортний засіб, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка позивача відповідачем проведена із порушенням норм законодавства, чинного на момент її проведення, а спірний наказ оформлений з порушенням вимог постанови про призначення перевірки.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що покладення відповідачем у спірному наказі обов'язку щодо проведення документальної перевірки на державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Головного управління Міндоходів у м. Києві, відповідає умовам її проведення визначеним у постанові слідчого.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно обставин справи між сторонками виник спір щодо законності проведення позапланової перевірки та наказу про її проведення. На підставі спірного наказу перевірку позивача проведено відповідно до ст.351 МК України та пп.78.1.11 п. п.78.1 ст.78 ПК України.

Порядок проведення позапланової перевірки в даних спірних правовідносин регулюється ст.ст.75,77-79 Податкового кодексу та ст.345,351 Митного кодексу.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачене право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Вичерпний перелік підстав проведення документальних перевірок визначений статтею 78 ПК України.

Так, згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

За змістом пункту 79.2 статті 79 ПК України а ст.351 МК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи з наведених законодавчих норм право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків у контролюючого органу виникає після вручення копії наказу під розписку про проведення документальної позапланової перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням Міндоходів у м.Києві не надано доказів надіслання позивачеві рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Отже, не вручення позивачеві наказу про проведення позапланової перевірки є порушенням порядку проведення позапланової перевірки, що в подальшому визначає протиправність дій відповідача при проведенні оскаржуваної перевірки.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача при проведенні невиїздної документальної перевірки.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що окружний адміністративний суд припустився помилки скасовуючи наказ №475 від 31.12.2013 р. „Про проведення невиїзної документальної перевірки".

Задовольняючи позов у цій частині, суд попередньої інстанції виходив з того, що зазначеним наказом проведення перевірки покладене на державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Головного управління Міндоходів у м. Києві, тоді як відповідно до постанови слідчого до перевірки необхідно було залучити фахівців сектору митного аудиту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом начальника Головного управління Міндоходів у м. Києві № 2-р від 07.06.2013 р. „Про закріплення функцій" за структурними підрозділами закріплені функції згідно з додатком. За змістом додатку до названого наказу управління доходів і зборів з фізичних осіб, серед іншого, здійснює митний контроль шляхом проведення документальних перевірок, проводить аналіз та здійснює управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного та податкового контролю.

Таким чином, покладення обов'язку щодо проведення документальної перевірки на державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Головного управління Міндоходів у м.Києві, відповідає умовам її проведення визначеним у постанові слідчого.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу про проведення невиїзної документальної перевірки.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції в частині залишення без змін судом апеляційної інстанції та судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції в частині залишення апеляційним судом без змін та судом апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги ОСОБА_2, Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2016 року в частині залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: