Ухвала суду № 58531660, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2016 р. м. Київ К/800/30610/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі № 826/1532/15 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України,

про визнання недійсною та скасування податкової вимоги, рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання недійсною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві №7069-25 від 21.08.2014, а також рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №12/Н/26-15-10-09-25 від 12.11.2014, рішення Державної фіскальної служби України №4651/н/99-99-23-05-14 від 26.12.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суд апеляційної, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію про майновий стан і доходів № 1400035219 від 19.05.2014, в якій самостійно було визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті у розмірі 95799, 95 грн.

Позивачем у строки, визначені ст. 57 Податковим кодексом України податкове зобов'язання несплачене.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві було направлено позивачу податкову вимогу №7069-25 від 21.08.2014.

Вважаючи зазначену податкову вимогу протиправною, 11.09.2014 позивачем на адресу ГУ ДФС у м. Києві направлено скаргу.

Рішенням № 2140/Н/26-15-10-09-25 від 23.09.2014 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про продовження строків розгляду скарги до 13.11.2014, а рішенням №12/Н/26-15-10-09-25 від 12.11.2014, було залишено скаргу без розгляду у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для її подання.

16 грудня 2014 року позивачка, не погоджуючись з рішенням та податковою вимогою ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, звернулася із повторними скаргами до ДФС України.

Рішенням №4651/Н/99-99-23-05-14 від 26.12.2014 ДСФ України залишено скаргу позивача без розгляду та роз'яснено право на оскарження податкової вимоги у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з абзацом другим пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Як убачається з матеріалів справи, 26.12.2013 листом ПАТ „Укрсоцбанк" було повідомлено про припинення зобов'язань за кредитним договором № 10-29/3139 від 23.03.2007.

Позивачу було здійснено списання банком кредитної заборгованості у розмірі 70671, 65 доларів США відсотків, які були нараховані за користування кредитом.

Відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до норм пп. 3.1 п. 3 „Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків", затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576, податкові вимоги Формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби та відповідно пп. 4.1 п. 4 податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податковий борг позивача з податку на доходи фізичних осіб виник 31.07.2014, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на підставі поданої податкової декларації про майновий стан і доходи, а тому автоматично було сформовано податкову вимогу №7069-25 від 21.08.2014 на підставі даних картки особового рахунку платника податків ІС "Податковий блок".

Судами попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, не були досліджені обставини щодо прийняття кредитором рішення про анулювання суми боргу самостійно.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України № 321-VIII від 9.04.2015 „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", який набрав чинності 7.05.2015, були внесені зміни до ПК України, а саме пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України (доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) доповнено абзацом другим такого змісту: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судам необхідно з'ясувати чи не розповсюджуються зміни внесені до пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України, які пом'якшують становище платника податку, на спірні правовідносини.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та їх недоведеність, які суди попередніх інстанцій вважають встановленими, призвели до ухвалення необґрунтованого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

При новому судовому розгляді адміністративної справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року скасувати.

Адміністративну справу № 826/1532/15 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.