Ухвала суду № 58531658, 08.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2016 р. м. Київ К/9991/66917/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дзержинську

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011

у справі № 2-а/0570/7510/2011 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Метал-Контракт»

до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську (ДПІ)

про визнання протиправними дій, податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Дзержинську від 18.10.2010 № 0000362342/0, від 23.11.2010 № 0000362342/1, від 22.12.2010 № 0000362342/2 про визначення ТОВ «Метал-Контракт» податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1625342,20 грн., в тому числі за основним платежем - 1269570,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 355772,20 грн.; від 18.10.2010 № 0000372342/0, від 23.11.2010 № 0000372342/1, від 22.12.2010 № 0000372342/2 про визначення ТОВ «Метал-Контракт» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1505649,00 грн., в тому числі за основним платежем -1003766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 501883,00 грн.; у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправними дій відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено у відкритому судовому засіданні в порядку частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено у судовому процесі, фактичною підставою для донарахування позивачу сум податкових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.10.2010 № 796/23/36260618, про заниження валового доходу на 208,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал та півріччя 2010 року у зв'язку з не включенням отриманих відсотків на залишок коштів на рахунку у банку; завищення валових витрат на загальну суму 5077873,00 грн. у податковому обліку за 3-и квартали 2009 року, 2009 рік, 1-й квартал, 1-е півріччя 2010 року, в тому числі: 8791,00 грн. - за операціями з придбання у ТОВ «Сезам 2007» основних фондів, які підлягають амортизації; 5069082,00 грн. за господарськими операціями з поставки від ТОВ «Промислова група «Квінтекс», ТОВ «Контакт-Індастрі», ТОВ «КФ Сервіс-комплект», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «СК Ново-Строй» товару, які не мали реального характеру; завищення суми амортизаційних відрахувань на вартість основних фондів 4-ї групи за півріччя 2010 року на 198,00 грн.; завищення податкового кредиту на загальну суму 1003766,00 грн. у податковому обліку за листопад 2009 року - червень 2010 року.

За результатами перевірки та процедури адміністративного оскарження контролюючим органом стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.10.2010 № 0000362342/0, від 23.11.2010 № 0000362342/1, від 22.12.2010 № 0000362342/2 про визначення ТОВ «Метал-Контракт» податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1625342,20 грн., в тому числі: за основним платежем - 1269570,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 355772,20 грн.; від 18.10.2010 № 0000372342/0, від 23.11.2010 № 0000372342/1, від 22.12.2010 № 0000372342/2 про визначення податкового зобов'язання із ПДВ у сумі 1505649,00 грн., в тому числі: за основним платежем -1003766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 501883,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Промислова група «Квінтекс», ТОВ «Контакт-Індастрі», ТОВ «КФ Сервіс-комплект», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «СК Ново-Строй» товару (металопродукція, запчастини, будівельні матеріали тощо) від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податкових деклараціях із податку на прибуток та з ПДВ за вищевказані податкові періоди. При цьому, як свідчить акт перевірки, розрахунки з ТОВ «Промислова група «Квінтекс», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «СК Ново-Строй» не відбулися, про що свідчить та обставина, що в реєстрах бухгалтерського обліку позивача на час перевірки обліковувалась кредиторська заборгованість перед цими постачальниками; з ТОВ «Контакт-Індастрі» було проведено зарахування зустрічних вимог, а на користь ТОВ «КФ Сервіс-комплект» виписані векселі від 26.02.2010.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат (витрат) та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток та з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги у частині скасування податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з реального характеру операцій з поставки позивачу від ТОВ «Промислова група «Квінтекс», ТОВ «Контакт-Індастрі», ТОВ «КФ Сервіс-комплект», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «СК Ново-Строй» товару (металовиробів), зробивши такий висновок на підставі наданих позивачем видаткових та податкових накладних, виписаних на операції з поставок від цих суб'єктів підприємницької діяльності.

Разом з тим, факт поставки позивачу від цих постачальників товару не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судами першої та апеляційної інстанцій без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, ДПІ у судовому процесі посилалася на обставини, які об'єктивно ставлять під сумнів фактичне виконання поставки позивачу товару від ТОВ «Промислова група «Квінтекс», ТОВ «Контакт-Індастрі», ТОВ «КФ Сервіс-комплект», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «СК Ново-Строй». Так, контролюючий орган, поряд із доводами про ознаки фіктивності цих товариств, як-то: відсутність їх за місцезнаходженням та приховування останнього; відсутність у них матеріально-технічних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема для поставки товару у таких обсягах, - вказує на відсутність у позивача доказів транспортування товару від цих постачальників, сертифікатів якості товару, які б засвідчували джерело його походження (виробника); на не відповідність дати виписування векселів на користь ТОВ «КФ Сервіс-комплект» з датою продажу банком бланків цих векселів (векселі виписані 26.02.2010, тоді як номерні бланки цих векселів продані банком 16.03.2010).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік, зокрема товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо)

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Крім того, поза увагою судів залишились також інші порушення норм Закону № 334/94-ВР, Закону № 168/97-ВР, викладені в акті перевірки від 07.10.2010 № 796/23/36260618, з якими ДПІ пов'язує донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на прибуток та ПДВ згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями. Так, поза увагою суду залишились висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем валового доходу на 208,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал та півріччя 2010 року; заниження валових витрат на 8791,00 грн. за операціями з придбання у ТОВ «Сезам 2007» основних фондів; завищення суми амортизаційних відрахувань на вартість основних фондів 4-ї групи за півріччя 2010 року на 198,00 грн.

Встановлення вказаних обставин має значення для правильного вирішення спору.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ТОВ «Промислова група «Квінтекс», ТОВ «Контакт-Індастрі», ТОВ «КФ Сервіс-комплект», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «СК Ново-Строй» товару, оцінити інші порушення, наведені в акті перевірки від 07.10.2010 № 796/23/36260618, з якими ДПІ пов'язує донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на прибуток та ПДВ. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України. Водночас судам слід дотриматися правової позиції Верховного Суду України щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», викладеної, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Керуючись ст.ст. 41, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дзержинську задовольнити частково, скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев