Ухвала суду № 58501718, 22.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7596/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Межевича М.В.

за участю секретаря Запорожченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до Державної авіаційної служби України про визнання незаконним та нечинним наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної авіаційної служби України про визнання незаконним та нечинним наказу від 04.04.2016 р. №222 "Про внесення змін до наказу Державної авіаційної служби України від 24 жовтня 2014 року №686".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2016 року клопотання позивача про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Державній авіаційній службі України, її структурним підрозділам та посадовим особам, у тому числі голові Державної авіаційної служби України, комісії Державної авіаційної служби України з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній вчиняти дії щодо відмови Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» в наданні права на експлуатацію повітряної лінії, обмеження обсягу та/або анулювання права приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на експлуатацію повітряної лінії, відмови у внесенні змін до документа приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про право на експлуатацію повітряної лінії, відмови у прийняття до розгляду та/або залишення без розгляду заяви приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про надання права на експлуатацію повітряної лінії та/або внесення змін до документа про право на експлуатацію повітряної лінії, з підстави невиконання абзаців 2 та 3 пп. 2 п. 2 наказу Державної авіаційної служби України від 04 квітня 2016 року № 222 «Про внесення змін до наказу Державної авіаційної служби України від 24 жовтня 2014 року №686» в частині несплати Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» державних зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України. В іншій частині клопотання відмовлено.

На вказану ухвалу Державна авіаційна служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволення клопотання та в цій частині постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З вищенаведеної норми вбачається, що обов'язковою умовою для застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Державної авіаційної служби України від 24.10.2014 р. №686 затверджено Авіаційні правила України "Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній".

Пунктом 2.1 вказаних Авіаційних правил було встановлено, що для отримання прав на експлуатацію повітряних ліній український авіаперевізник повинен мати ліцензію та сертифікат експлуатанта; іноземний авіаперевізник повинен мати відповідну ліцензію та сертифікат або аналогічний документ, виданий авіаційним органом влади іншої держави чи компетентною організацією, якщо це передбачено міжнародним договором України та відповідними міжнародно-правовими актами.

Згідно абз. 2, 3 пп. 2 п. 2 оскаржуваного позивачем наказу від 04.04.2016 р. №222, вищевказаний пункт Авіаційних правил України було викладено в новій редакції, відповідно до якої обов'язковими умовами надання права на експлуатацію повітряної лінії є наявність у авіаперевізника сертифіката експлуатанта та/або ліцензії (у випадках, передбачених законодавством), а також сплата авіаперевізником на дату подачі заяви рахунків-фактур (виставлених Державіаслужбою до першого числа місяця, в якому подана заява) на оплату державних зборів, передбачених Повітряним кодексом України, в повному обсязі.

Позивач є суб'єктом авіаційної діяльності та надає послуги з повітряних перевезень пасажирів, багажу в обсягах та на умовах, передбачених сертифікатом експлуатанта, ліцензією та наданими йому правами на експлуатацію повітряних ліній.

Отже, оскаржуваний наказ поширюється на економічні права і законні інтереси позивача як учасника правовідносин, які врегульовані таким наказом.

Згідно позовної заяви предметом дослідження в даній адміністративній справі є правомірність наказу від 04.04.2016 р. №222 "Про внесення змін до наказу Державної авіаційної служби України від 24 жовтня 2014 року №686", відповідність його положень чинному законодавству України.

Такі питання підлягають дослідженню судом при розгляді справи по суті спору, разом з тим колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 12 Повітряного кодексу України, перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України, якому делеговано повноваження щодо встановлення переліку, розміру та порядку сплати державних зборів із суб'єктів авіаційної діяльності, зокрема у постанові від 28.09.1993 р. №819, якою в тому числі затверджено розміри державних зборів за надання державних послуг із сертифікації, реєстрації тощо, - не було встановлено терміну сплати відповідного державного збору, а також не поставлено в залежність від терміну сплати право на експлуатацію повітряних ліній.

Статтею 12 Повітряного кодексу України повноважень щодо визначення порядку сплати державних зборів із суб'єктів авіаційної діяльності Державній авіаційній службі України надано не було, що свідчить про наявність ознак очевидної протиправності оскаржуваного наказу.

Посилання відповідача на те, що ч. 7 ст. 12 Повітряного кодексу України визначено, що уповноважений орган з питань цивільної авіації (Державіаслужба) забезпечує надходження і використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, як на підставу наявності повноважень із встановлення відповідних строків, - є необґрунтованими, оскільки забезпечення надходження коштів має здійснюватися в рамках встановленого порядку сплати державних зборів, повноваження на встановлення якого делеговані виключно Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів враховує, що відмова позивача від сплати таких зборів у встановлений відповідачем спосіб, вповноважує відповідача на підставі п. 2.1 Авіаційних правил України (в редакції наказу від 04.04.2016 р. №222) вчиняти дії щодо відмови у наданні позивачу права на експлуатацію повітряних ліній, що створює загрозу правам та інтересам позивача, його пасажирам, що призведе до значних фінансових втрат, зважаючи на те, що позивач є провідним українським авіаперевізником.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскаржуваний наказ поширює свою дію на всіх суб'єктів відповідних правовідносин. При цьому, позивачем обґрунтовано обставини реальної небезпеки заподіяння лише його правам та інтересам до прийняття рішення по справі.

Отже, враховуючи положення ст. 117 КАС України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову лише в частині щодо заборони відповідачу вчиняти дії з відмови Приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" у праві на експлуатацію повітряної лінії з підстав невиконання абз. 2, 3 пп. 2 п. 2 наказу Державної авіаційної служби України від 04.04.2016 р. №222 "Про внесення змін до наказу Державної авіаційної служби України від 24 жовтня 2014 року №686" в частині щодо несплати зазначених державних зборів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо забезпечення позову в оскаржуваній частині, а тому апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст. 160, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 23.06.2016 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Межевич М.В.

Земляна Г.В.