Постанова № 58501717, 23.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 753/2016/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Даниленко В.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора патрульної служби роти №2 батальйону №2 Управління патрульної служби в м. Києві Міністерства внутрішніх справи України Заська Михайла Романовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року позивач - ОСОБА_2, звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Інспектора патрульної служби роти №2 батальйону №2 Управління патрульної служби в м. Києві Міністерства внутрішніх справи України Заська Михайла Романовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПСЗ №064024 від 01 лютого 2016 року інспектора патрульної поліції, роти № 2 батальйону № 2 УПП Засько Михайла Романовича, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн., а провадження по справі закрити.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

У судове засідання з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем та представником третьої особи в якості доказів: постанова у справі про адміністративне правопорушення, покази свідка ОСОБА_4 та відеозапис зроблений відповідачем, жодним чином не спростовують доводів позовної заяви та, навпаки, повністю підтверджують обставини викладені в позовній заяві.

Суд зазначив, що обставини справи свідчать про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову, провадження по справі закрити.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, інспектором Засько М.Р. було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ПСЗ № 064024 від 01 лютого 2016 року, згідно з якою позивач 01 лютого 2016 року, керуючи транспортним засобом NISSAN JUKE, державний номерний знак НОМЕР_1, по проспект Бажана, 3А, здійснила зупинку ближче 10 метрів до пішохідного переходу, а саме 3 метри, а також ближче 10 метрів до перехрестя, чим порушила пункти 15.9 «г», 15.9 «ґ» Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулася до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

За приписами пунктів 15.9 «г», 15.9 «ґ» ПДР зупинка забороняється: г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення … зупинки, стоянки … тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).

За приписами ч.ч. 2, 3, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Аналогічні за змістом приписи містяться в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказ Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за N 1408/27853 (далі - Інструкція).

При цьому у відповідності до п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що оскаржувану постанову відповідачем винесено за порушення позивачем пункти 15.9 «г», 15.9 «ґ» ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Зважаючи на викладене, посилання суду першої інстанції на необхідність відповідачем складання протоколу про адміністративне правопорушення згідно із ст. 254 КУпАП є помилковими та такими, що спростовуються наведеними вище нормами.

В свою чергу, позивач не заперечує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся у її присутності на місці вчинення адміністративного правопорушення з дотриманнях передбачених КУпАП та Інструкції вимог. При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач отримала копію оскаржуваної постанови, про що свідчить її підпис без жодних зауважень. Також позивач своїм підписом підтвердила, що їй роз'яснені положення ст.ст. 307, 308, а також права, передбачені ст. 268 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст.ст. 287-289 КУпАП.

Позивач обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови в позовній заяві зазначає, що вона не здійснювала зупинку, а лише пропускала автомобілі, які рухалися у другій смузі, натомість відповідач безпідставно дійшов висновку про здійснення нею зупинки.

Водночас, в матеріалах справи наявний відеозапис, здійснений відповідачем, та долучений судом першої інстанції в якості доказу по справі, з якого убачається, що автомобіль, яким керувала позивач, стояв обабіч проїзної частини в зоні 10 метрів від перехрестя.

З цього відеозапису убачається, що при розмові з Інспектором, позивач повідомляє останнього, що вона здійснила висадку пасажира, що не є зупинкою, а відтак жодних порушень ПДР вона не вчиняла. В подальшому із відеозапису убачається, що позивач погодилась із допущеним правопорушенням та дозволила відповідачу скласти постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Слід відмітити, що згідно із п. 5.1 ПДР посадку (висадку) дозволяється здійснювати пасажирам після зупинки транспортного засобу лише з посадкового майданчика, а в разі відсутності такого майданчика - з тротуару чи узбіччя, а якщо це неможливо, то з крайньої смуги проїзної частини (але не з боку суміжної смуги для руху), за умови, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху.

При цьому, згідно з визначень наведених в п. 1.10 ПДР під зупинкою розуміється припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

З наведеного випливає, що висадка/посадка пасажира без зупинення транспортного засобу неможлива. За таких умов, навіть якщо врахувати, що позивач здійснила висадку пасажира, нею одночасно було здійснено зупинку транспортного засобу в забороненому місці.

Отже, зазначений відеозапис із фіксацією розмови позивача та відповідача під час складання оскаржуваної постанови, а також підпис позивача про отримання нею копії постанови та роз'яснення прав здійснений без жодних застережень, спростовують пояснення позивача, викладені в позовні заяві про відсутність в діях позивача правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Судом першої інстанції належної оцінки викладеним фактичним обставинам справи та доказам, які мають істотне значення для справи, надано не було, що призвело до винесення неправомірного рішення.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, натомість підстави для задоволення позовної заяви відсутні, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити, постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Інспектора патрульної служби роти №2 батальйону №2 Управління патрульної служби в м. Києві Міністерства внутрішніх справи України Заська Михайла Романовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.