Постанова № 58501713, 23.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/1825/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Л.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року позивач - ОСОБА_2, звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просить:

визнати протиправною відмову відповідача в призначенні щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі за її заявою від 28.08.2015;

зобов'язати відповідача призначити щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщеній особі на підставі поданої заяви.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району в м. Києві в призначенні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 28 серпня 2015 року про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану постанову в частині зобов'язання розглянути її заяву повторно на зобов'язання призначити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не правильно застосовано норми процесуального права.

У судове засідання з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року - змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції, якщо встановить, що воно правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись нормами ч. 1 ст. 195 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, враховуючи, що відповідачем апеляційна скарга не подана, суд апеляційної інстанції розглядає даний спір в частині вимог апеляційної скарги позивача про необхідність змінити постанову суду першої інстанції шляхом зобов'язання відповідача призначити щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщеній особі на підставі поданої заяви.

Так, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог чинного законодавства щомісячна адресна допомога надається особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та грошова компенсація за піднайом (найом) житла, яка передбачена Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, який затверджений постановою КМУ від 26.06.2013 № 450, мають різну правову природу.

Однак, зазначив, що суд не може розглянути вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача призначити щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщеній особі, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства це розцінюється втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, проте не погоджується в частині відмовлених, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 перебувають на обліку осіб, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Цей факт підтверджується довідкою № 3009006406 від 05.01.2015, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації.

06.10.2015 позивач разом зі своїм чоловіком звернулась до відповідача із заявою, у якій просила призначити (надати) щомісячну адресну допомогу, як особам переміщеним з тимчасово окупованої території України.

Відповідно до листа заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 15.12.2015 № 260-260/ОП/Т-600-6017 позивачу та її чоловіку було відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеним особам, оскільки відповідно до листа Північного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України їхній сім'ї встановлена виплата щомісячної грошової компенсації за піднайом (найом) житла відповідно до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень військовослужбовцям визначається Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, який затверджений постановою КМУ № 450 від 26.06.2013.

Відповідно до пункту 1 вищезазначеної постанови грошова компенсація за піднайом жилого приміщення виплачується особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, Адміністрація Держспецзв'язку, її територіальний орган, Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку, підрозділ урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальний підрозділ, заклад, установа чи організація Держспецзв'язку не орендує для них та членів їх сімей житло.

Закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною десятою статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Водночас відповідно до частини першої статті 1 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначається Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014.

Відповідно до пункту 2 вищезазначеної постанови грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Враховуючи викладені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що щомісячна адресна допомога надається особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та грошова компенсація за піднайом (найом) житла, яка передбачена Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, який затверджений постановою КМУ від 26.06.2013 № 450, мають різну правову природу.

Такий висновок суду першої інстанції сторонами не спростовано, водночас апеляційний суд його вважає правомірним та обґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що дії відповідача в частині відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, є протиправними.

Однак суд першої інстанції помилково зазначив, що зобов'язання відповідача призначити щомісячну адресну допомогу позивачу, як внутрішньо переміщеній особі буде втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Зокрема, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Проте, відповідно до до ч. 1, ч. 3 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до пункту 8 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Водночас, пунктом 6 Порядку визначено вичерпний перелік підстав, за яких грошова допомога не призначається, а саме у разі, коли:будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За таких умов, враховуючи, що судом встановлено протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги, підстави для відмови у призначенні такої допомоги, встановлені Порядком, відсутні, а також, що позивачем було дотримано порядок та форму звернення із відповідною заявою, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача призначити таку допомогу, а не повторно розглянути заяву.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 01.10.2015 №К/800/34022/15.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте помилково застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року - змінити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року - змінити, виклавши абзац третій її резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району в м. Києві призначити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщеній особі, на підставі її заяви від 28 серпня 2015 року.».

В решті постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року - залишити без змін

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.