Ухвала суду № 58501714, 21.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3518/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю

представника позивача Чернецького О.Я.

представника відповідача Усачової А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітера Україна» на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітера Україна» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в особі Вовка Д.В. про визнання Типового договору не чинним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ітера Україна», звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, пункту. 8.2 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2497.

Також, позивачем було подано до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного пункту Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2497.

Клопотання мотивоване тим, що у разі укладення Типового договору транспортування природного газу, позивач на підставі оспорюваного пункту 8.2 даного договору змушений буде сплачувати кошти за транспортування природного газу, обсяг якого розраховується відповідно до максимальних показників тиску і пропускної здатності вузла обліку в точці виходу з ГТС, в обсязі, що багатократно перевищує їх реальні потреби, що унеможливить подальшу господарську діяльність АГНКС і, в свою чергу, призведе до неспроможності Товариства сплачувати кошти за кредитними зобов'язаннями перед банками та іншими кредиторами. Також, позивач зазначає, що у разі задоволення позовних вимог і визнання нечинним п.8.2 Типового договору, відновлення його порушених прав потребуватиме значних витрат, зусиль та часу. Крім того, позивач вказує на очевидну протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 квітня 2016 року у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити його клопотання.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, в той час, як представник відповідача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч.3 ст.117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії (ч.4 ст.117 КАС України).

Для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов'язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015р. № 2497 затверджений Типовий договір транспортування природного газу. Дана постанова прийнята в межах повноважень визначених Законом України «Про ринок природного газу», Указом Президента України від 10.09.2014 № 715 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та у спосіб, визначений законодавством України.

Як зазначено представником відповідача, постанова НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2497 «Про затвердження Типового договору транспортування природного газу» (у тому числі і пункт 8.2 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2497) пройшла державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, яка полягає, зокрема, у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Листом Державної регуляторної служби України від 29.09.2015р. №7334/0/20-15 Комісію повідомлено, що за результатами проведеної експертизи проект постанови НКРЕКП відповідає принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Листом Антимонопольного комітету України від 29.09.2015р. №129- 06/01-9896, повідомлено про погодження проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Типового договору транспортування природного газу».

Листом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 16.10.2015р. № 6711/24468-0-26-15/12.0.1 повідомлено Комісію, що постанова НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2497 «Про затвердження Типового договору транспортування природного газу» відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини (міститься в матеріалах справи).

Крім того представником відповідача наголошено, що проект Типового договору, розроблявся з урахуванням вимог Директиви європейського парламенту та ради 2009/73/ЄС від 13.07.2009 р. «Про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування директиви 2003/55/ЄС».

Також, листом Секретаріату Енергетичного Співтовариства від 29.09.2015р № UА-MIN/О/jko/19/29-09-2015 повідомлено про погодження реформованого законодавства на ринку природного газу України.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції очевидні ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень відсутні.

Згідно із положеннями статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, зупинення дії, зокрема, пункту 8.2 Типового договору на транспортування призведе до повного зупинення розрахунків за договірну потужність на ринку природного газу (у разі якщо замовник є прямим споживачем), що призведе до неможливості ПАТ «Укртрансгаз» транспортувати газ таким замовникам, що негативно відобразиться не лише на ТОВ «Ітера Україна», але й на інших Замовниках, які не залучені до участі у даній справі у жодному процесуальному статусі.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В той же час, зупинення дії оскаржуваного пункту постанови НКРЕКП є фактично ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Кріт того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до положень ст. 117 КАС України суд може ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються, в той час як пункт Типового договору, як і сам Типовий договір не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про те, що судом першої інстанції при розгляді клопотання неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітера Україна» - задишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і подальшому оскарженню не підлягає.

Ухвала в повному обсязі складена 23 червня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.