Постанова № 58492745, 15.06.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року Чернігів Справа № 825/557/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Поліщук Л.О.,

за участі секретаря Клименок А.С.,

за участі позивача ОСОБА_1,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини - польова пошта В 1688, тимчасово виконуючого обов'язки командира Військової частини - польова пошта В 1688 полковника Маленка С.А. про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини - польова пошта В 1688, тимчасово виконуючого обов'язки командира Військової частини - польова пошта В 1688 полковника Маленка С.А., в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 11 наказу Командира Військової частини - польова пошта В 1688 від 07.12.2015 №288 про призначення службового розслідування за фактом відсутності на службі 07.12.2015 капітана ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати наказ Командира Військової частини - польова пошта В 1688 від 21.12.2015 №1274 про результати службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини капітана ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати наказ Командира Військової частини - польова пошта В 1688 від 05.01.2016 №1 в частині що стосується капітана ОСОБА_1;

- зобов'язати Військову частину - польова пошта В 1688 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 всі належні премії, надбавки та винагороди, яких він був позбавлений.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що в період перебування у відпустці з 01 по 17 грудня 2015 року жодних зауважень за цей період командування військової частини - польова пошта В1688 не висувало. Крім того, з 1 по 17 грудня 2015 року позивачу з місця несення служби ніхто не телефонував та не надсилав ніяких повідомлень. Проте, 16.01.2016 він отримав грошове забезпечення за грудень 2015 року у розмірі 660,44 грн., що набагато менше ніж у листопаді 2015 році. Згідно листа Чернігівського зонального відділу Військової служби порядку позивач дізнався, що було проведено перевірку в ході якої встановлено, що він протягом 10 діб у період з 07 по 17 грудня 2015 року був відсутній на службі без поважних причин. За даним фактом було призначено службове розслідування за результатами якого було винесено наказ від 21.12.2015 №1274 та від 05.01.2016 №1 якими позивача позбавлено премії за грудень 2015 року та щомісячної додаткової грошової винагороди (60%) у повному обсязі. Про що позивач жодним чином не був повідомлений.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на письмові заперечення.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, зібрані по справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині - польова пошта В 1688 з 22.07.2014 на посаді інженера інформаційно-телекомунікаційного вузла в частині В 1688 (а.с.5).

24.11.2015 позивач подав рапорт начальнику ІТВ про надання відпустки з 30.11.2015 (а.с.7).

Згідно наказу командира Військової частини В 1688 від 07.12.2015 №288 призначено службове розслідування по факту відсутності на службі 07.12.2015 капітана ОСОБА_1 на підставі рапорту від 07.12.2015 №955 (а.с.43-44).

За результатами службового розслідування було винесено акт проведення службового розслідування від 21.12.2015, яким запропоновано за невихід на службу без поважних причин відповідно до п.31.6 наказу Міністерства оборони України від 11.086.2008 №260 інженера інформаційно-телекомунікаційного вузла військовослужбовця військової служби капітана ОСОБА_1 позбавити премії за грудень 2015 року в повному обсязі (а.с.45-46).

Наказом командира військової частини В1688 від 21.12.2015 №1274 «Про результати службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_1.» наказано за невихід на службу без поважних причин, відповідно до пункту 31.6 наказу Міністерства оборони України від 11.086.2008 №260 інженера інформаційно-телекомунікаційного вузла військовослужбовця військової служби капітана ОСОБА_1 позбавити премії за грудень 2015 року в повному обсязі (а.с.79-80).

Наказом командира військової частини В1688 від 05.01.2016 №1 «Про встановлення розмірів премії та грошової винагороди військовослужбовцям частини за підсумками роботи за грудень 2015 року капітану ОСОБА_1 встановлено премію в розмірі 0% та винагороду в розмірі 0% на підставі наказу від 21.12.2015 №1274 (а.с.36-38).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2012-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби урегульовано Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260 (далі - Інструкція №260).

У відповідності до п. 1.2 Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Згідно п. 31.6 Інструкції №260 командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії повністю: за невихід на службу без поважних причин; за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння); у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження військового звання на один ступінь, позбавлення військового звання (за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому у військову частину надійшло повідомлення про накладання дисциплінарного стягнення вищим командиром (начальником)); у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією (за місяць, у якому така постанова надійшла у військову частину).

Суд зазначає, що відповідно до наданих представником відповідача пояснень рішення про позбавлення капітана ОСОБА_1 премії за грудень 2015 року здійснено на підставі не виходу на службу без поважних причин за результатами службового розслідування.

Проте, суд не погоджується з позицією відповідача щодо позбавлення капітана ОСОБА_1 премії за грудень 2015 року, з огляду на наступне.

Судом досліджені матеріали службового розслідування, що здійснювалось відповідно до наказу командира військової частини В 1688 від 07.12.2015 №288 згідно Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.03.2004 №82 (далі - Інструкція №82).

Відповідно до пп. 1.5 Інструкції №82 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.

Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі.

У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі.

Згідно із пп. 2.2 Інструкції №82 посадові особи Збройних Сил України зобов'язані надавати правдиві письмові пояснення по суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред'являти відповідні документи чи матеріали.

Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.

Підпунктом 2.3 інструкції №82 передбачено, що у разі відмови надати пояснення військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.

Підпунктом 4.1 Інструкції №82 встановлено, зокрема, що за результатами службового розслідування складається акт.

Підпунктом 4.3 Інструкції №82 вбачається, зокрема, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування.

Посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось.

За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, прохань (побажань) особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підписується особою, яка проводила бесіду, військовослужбовцем, з яким вона проводилась, присутніми посадовими особами та його безпосереднім начальником.

Відповідно до пп. 5.2 Інструкції №82 про прийняте рішення повідомляється військовослужбовцю, стосовно якого проводиться службове розслідування, а у випадках, передбачених пунктом 4.4. цієї Інструкції, також начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних наказів стало встановлення під час проведення службової перевірки відсутність позивача на службі 07.12.2016 без поважних причин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Військовою частиною - польова пошта В 1688 було порушено процедуру проведення службового розслідування. Оскільки, ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про проведення службового розслідування, не був ознайомлена з наказом від 07.12.2015 №288 про призначення службового розслідування, з ним не проводилась бесіда щодо службового розслідування, як встановлено в судовому засідання та підтверджується матеріалами справи.

Крім того, ні наказ Командира Військової частини - польова пошта В 1688 від 07.12.2015 №288 про призначення службового розслідування за фактом відсутності на службі 07.12.2015 капітана ОСОБА_1. ні наказ Командира Військової частини - польова пошта В 1688 від 21.12.2015 №1274 про результати службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини капітана ОСОБА_1 не надсилались позивачу та не доводились до відома.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами правомірності позбавлення позивача премії за грудень 2015 року.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Військової частини - польова пошта В 1688 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 всі належні премії, надбавки та винагороди, яких він був позбавлений суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 31.1 Інструкції №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.

Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково.

Преміювання здійснюється згідно з інструкцією про преміювання військовослужбовців, яка розробляється у військових частинах виходячи зі специфіки та особливостей виконання завдань конкретної військової частини і затверджується вищим командуванням. Конкретні показники позбавлення військовослужбовців премії повністю або частково встановлюються в межах випадків, передбачених пунктом 31.5 цієї Інструкції.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження щодо преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби є виключно правом та компетенцією командира військової частини.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, вищевказані позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 11 наказу Командира Військової частини - польова пошта В 1688 від 07.12.2015 №288 про призначення службового розслідування за фактом відсутності на службі 07.12.2015 капітана ОСОБА_1

Визнати протиправним та скасувати наказ Командира Військової частини - польова пошта В 1688 від 21.12.2015 №1274 про результати службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини капітана ОСОБА_1

Визнати протиправним та скасувати наказ Командира Військової частини - польова пошта В 1688 від 05.01.2016 №1 в частині що стосується капітана ОСОБА_1

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Поліщук