Ухвала суду № 58492749, 22.06.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 червня 2016 року ЧернігівСправа № 825/457/15-а

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представників відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали заяви ОСОБА_1 міського центру зайнятості про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі № 825/457/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И В:

09.06.2016 ОСОБА_1 міський центр зайнятості звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 28.04.2015 по справі № 825/457/15-а за позовом ОСОБА_1 міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 24 110,53 грн.

Судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження по даній справі у звязку з тим, що справа не підсудна ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Позивачем поклався на розсуд суду, зазначаючи, що в даному адміністративному позові позивач виступає як субєкт владних повноважень, що реалізує владні управлінські функції.

Відповідач до суду не зявився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Визначаючись щодо закриття провадження у даній справі, суд керується ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а також ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Так, частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства визначено. що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Згідно з ст.3 КАС справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а адміністративним позовом звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обовязку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до ст.50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Суд дійшов висновку, що правовий аналіз пунктів 14 ч.4 ст.50 КАС свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом субєкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб. Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання субєктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих субєктів владних повноважень. Отже, п.4 ч.4 ст.50 КАС субєкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх обєднань, юридичних осіб, які не є субєктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом. Така позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.09.2015 у справі 21-1884а15, яка в порядку ст. 244-2 КАС підлягає обовязковому врахуванню щодо подібних правовідносин при застосуванні таких норм права.

Як вбачається зі предмету позову, спірні правовідносини, які виникли, не можуть бути публічно-правовими, оскільки не підпадають під дію п.4 ч.4 ст.50 КАС, юрисдикція адміністративного суду на них не розповсюджується, оскільки для вирішення таких спорів законом встановлений інший порядок. В випадку, що розглядається, позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю фізичної особи, тому спір є приватно-правовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

За встановлених обставин, з урахуванням положень ст. 2 КАС та відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС, даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів, визначеної положеннями ч.4 ст. 50 цього Кодексу. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про достатність підстав для закриття провадженні у справі. При цьому в силу ч.1 ст.253 КАС, постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 28.04.2015 по справі № 825/457/15-а належить скасувати. А відповідно до абз.2 ч.2 ст.253 КАС з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 міського центру зайнятості про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі № 825/457/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити частково.

Постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 28.04.2015 по справі № 825/457/15-а скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - закрити.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Новозаводського районного суду м. Чернігова.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали суду надіслати відсутнім сторонам по справі до відома.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.О. Житняк