Рішення № 5848257, 23.02.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2009 р.Справа № 12/170-3321 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Скрипчук О.С.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Природного заповідника "Медобори", вул. Міцкевича,21, смт. Гримайлів, Гусятинського району

до:

відповдіача-1: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

відповідача-2: Гусятинської районної державної адміністрації, вул. Пушкіна,1, смт. Гусятин

третьої особи на стороні відповідача: Управління Держкомзему у Гусятинському районні Тернопільської області, пр. Незалежності,7, смт. Гусятин, Тернопільської області.

про: визнання недійсним договору оренди землі від 15.12.2005р. та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

За участю представників сторін:

позивача: Романів Н.І. юрист, довіреність №10 від 12.01.2009р.

відповідача-1: підприємець ОСОБА_1

відповідача-2:

третьої особи:

Суть справи:

Природний заповідник "Медобори", смт. Гримайлів, надалі позивач, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль, надалі відповідач-1, до Гусятинської районної державної адміністрації, смт. Гусятин, надалі відповідач-2, за участю третьої особи на стороні відповідача Управління Держкомзему у Гусятинському районі, смт. Гусятин, про визнання недійсним договору оренди землі від 15.12.2005р. та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що договір оренди землі був укладений без погодження та дозволу власника земельної ділянки, яким є природний заповідник згідно Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою. В підтвердження викладеного додає постанову Ради Міністрів Української РСР від 08.02.1990р. №25 «Про створення держаного заповідника "Медобори»у Тернопільській області», договір оренди землі від 15.12.2005р., Державний акт на право користування землею.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує.

Відповідач-1 підприємець ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнає. У відзиві на позовну заяву від 17.12.2008р. зазначає, що договір оренди землі від 15.12.2005р. укладений у відповідності до норм чинного законодавства. В підтвердження заперечень посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу від 21.10.2004р. ним куплена будівля на спірній земельній ділянці загальною площею 0,70 га. Відповідно до заяви Гусятинською райдержадміністрацією видані розпорядження від 04.02.2005р. №39 «Про надання дозволу підприємцю ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», розпорядження від 22.11.2005р. №624 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Представник відповідача-2 в судове засідання, 23.02.2009р., не зявився, в попередніх засіданнях позовні вимоги заперечував. Гусятинська районна державна адміністрація у відзиві на позовну заяву від 15.12.2008р. №01-149/01-14 зазначає, що дії адміністрації є правомірними, а договір оренди землі від 15.12.2005р. такий, що укладений в порядку, передбаченому чинним законодавством на підставі первинних матеріалів.

Представник третьої особи Управління Держкомзему у Гусятинському районі в судове засідання, 23.02.2009р., не зявився.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши норми чинного законодавства та заслухавши пояснення представників сторін прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи Державний заповідник «Медобори»був створений Постановою Ради Міністрів Української РСР №25 від 08.02.1990р., чому передувало заключення президії Академії Наук УССР від 20.07.1987р., рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 09.06.1988р. №140 «Про створення Медобірського державного заповідника з філіалом «Кременецькі гори», висновок Тернопільської обласної інспекції Державного комітету Української РСР по охороні природи №26-92 від 20.07.1988р., висновок виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів №11-4/26 від 08.08.1988р., висновок Головного управління архітектури і містобудування Тернопільського облвиконкому №01-16 від 29.08.1988р., висновок Тернопільської обласної санітарно-епідеміологічної станції №1488 від 30.08.1988р.

В свою чергу Тернопільським обласним виробничим лісогосподарським обєднанням «Тернопільліс»був виданий наказ №26 від 12.03.1990р. «Про створення державного заповідника «Медобори», який Постановою КМУ від 12.10.1992р. №584 перейменований на природний заповідник на правах структурної одиниці загальною площею 10455 гектарів.

Згідно Акту від 30.05.1990р., затвердженого генеральним директором ВО «Тернопільліс»на підставі наказу по ВО «Тернопільліс»№47 від 16.04.1990р. була проведена передача землі, основних фондів, оборотних коштів із віддання Тернопільського «Лісгоспзагу»у державний заповідник «Медобори»з якого свідчить, що державному заповіднику «Медобори»передано 1-25 квартал Гримайлівського лісництва Тернопільського лісгоспзагу.

Згідно Державного акту на право користування землею, який виданий виконавчим комітетом Гусятинською районною ради народних депутатів 1991 року серії Б №058851 Державному заповіднику «Медобори»в безстрокове та безоплатне користування передані 8774 гектарів землі.

15 грудня 2005 року між Гусятинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та субєктом підприємницької діяльності фізичною особи ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Краснянської сільської ради по вул. Скала,170а, за межами с. Красне Гусятинського району. Згідно пункту 2 Договору в оренди передається земельна ділянка загальною площею 7000 кв.м.

Актом прийому-передачі від 10.01.2006р., підписаним підприємцем ОСОБА_1 та Краснянським сільським головою засвідчено факт передачі на підставі умов договору оренди від 15.12.2005р. земельної ділянки площею 7000 кв.м. на території Краснянської сільської ради.

В правомірність укладення договору оренди землі відповідачі та третя особа зазначають, що в січні 1990 року кооперативним обєднанням «Ливарник»були викуплені в Тернопільського лісгоспзагу приміщення і основні фонди цеху по випуску товарів народного споживання, які були розміщені на земельній ділянці площею 0,70 га. за рахунок господарського двору Гримайлівського лісництва Тернопільського лісгоспзагу. Відтак, кооперативне обєднання звернулось до Тернопільського облвиконкому з клопотанням щодо надання дозволу оформлення матеріалів передачі земельної ділянки.

18 липня 1991 року за №12 Тернопільською обласною радою народних депутатів прийняте Розпорядження «Про відведення земель організаціям і підприємствам області для державних і громадських потреб», яким затверджено проекти відведення земель організаціям і підприємствам області для державних і громадських потреб в Бережанському, Борщівському, Гусятинському, Зборівському, Кременецькому, Підволочиському і Тернопільському районах.

Як вбачається із Додатку №1 виробничому кооперативному обєднанню «Ливарник»під будівництво цеху надано земельну ділянку площею 0,70 га., яку вилучено із землекористувача Гримайлівського лісництва Тернопільського лісгоспзагу.

Однак, як стверджує позивач та підтверджує матеріалами справи спірна земельна ділянка площею 0,70 га. включена до загальної площі заповідника «Медобори»і надана для постійного користування згідно Державного акту Б№058851 від 1991 року.

Із довідок Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства від 12.01.2009р. №02-1/007 та Державного підприємства «Тернопільське лісове господарства»від 12.01.2009р. №15 вбачається, що землі ДП «Тернопільський лісгосп», в тому числі Гримайлівського лісництва на території Гусятинського району відсутні, оскільки із створенням природного заповідника «Медобори»на території Гусятинського району землі Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство», в тому числі Гримайлівського лісництва передано Державному заповіднику «Медобори»згідно Акту від 30.05.1990р.

У відповідності до статті 128 Земельного кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент прийняття розпорядження «Про відведення земель організаціям і підприємствам області для державних і громадських потреб») землями заповідників визнавались виділені у встановленому порядку ділянки землі, в межах яких є природні об'єкти, що являють собою особливу наукову або культурну цінність (типові або рідкісні ландшафти, угрупування рослинних і тваринних організмів, рідкісні геологічні утворення, види рослин, тварин і т. ін.).

Використання цих земель допускається лише в наукових цілях або для забезпечення збереження і примноження багатств заповідників

Також, відповідно до ст. 20 Земельного кодексу УРСР, право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчувалось державними актами на право користування землею. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчувалось рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Зазначені документи видавались після відводу земельних ділянок в натурі.

Статтею 22 Кодексу встановлено, що приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

В матеріалах справи відсутні документи визначені законом, в підтвердження набуття права користування виробничого кооперативного обєднання «Ливарник»на земельну ділянку на якій знаходились викуплені обєкти, зокрема, відсутні документи в підтвердження винесення меж земельної ділянки в натурі (акт встановлення та винесення меж в натурі). Тому слід вважати, що він не набув статусу користувача земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Відтак, суд приходить до висновку, що станом на час укладення договору оренди, земельна ділянка знаходилась у користуванні позивача, про що також свідчить Державний акт на право користування землею з додатками, який є чинним на момент розгляду справи.

Крім цього, статтею 41 Земельного Кодексу Української РСР встановлювалось, що вилучення земель заповідників провадиться у виняткових випадках і тільки за постановою Ради Міністрів Української РСР.

Станом на дату розгляду справи сторонами не подано та судом не здобуто доказів, які б підтверджували прийняття відповідної постанови про вилучення земельної ділянки з користування Гримайлівського лісництва чи заповідника.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Вказана стаття передбачає, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

За таких обставин, позивачем матеріалами справи доведено факт укладення договору оренди землі від 15.12.2005р. з недотриманням норм законодавства та порушення прав землекористувача земельної ділянки шляхом укладення такого договору оренди. Відтак, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди від 15.12.2005р. підлягають до задоволення.

Позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка належить на праві постійного користування природному заповіднику «Медобори»до задоволення не підлягають, оскільки на момент звернення позивача до суду підприємець ОСОБА_1 використовував земельну ділянку на підставі чинного договору оренди.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати позивачу відшкодовуються за рахунок Гусятинської районної державної адміністрації пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 15.12.2005р., укладений між Гусятинською районною державною адміністрацією (вул. Пушкіна,1, смт. Гусятин, код 04058321) та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1).

3. Стягнути із Гусятинської районної державної адміністрації, вул. Пушкіна,1, смт. Гусятин, ідент. код 04058321, р/р 35214001000309, МФО 838012, УДК у Гусятинському районі, на користь природного заповідника «Медобори», вул. Міцкевича,21, смт. Гримайлів, код 21137571, р/р 35229004000454, МФО 8380112, ГУДК у Тернопільській області, - 42,50 грн. державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

4. В частині позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

СуддяО.С. Скрипчук

02.03.2009р.