Ухвала суду № 58474427, 23.06.2016, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/554/16

ун. № 759/7709/16-к

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

23 червня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Почупайло А.В.

за участю секретаря Омелянчук О.П.

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12016100080004724 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Борзна Чернігівської області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

учасники кримінального провадження: прокурор - Ботезат А.В., обвинувачений - ОСОБА_1, інші учасники кримінального провадження: потерпілий - засновник ТОВ «Компанія В.К.С» ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в:

До Святошинського районного суду м. Києва 01 червня 2016 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100080004724, з додатками стосовно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

В підготовче судове засідання представник потерпілого ТОВ «Компанія В.К.С» - ОСОБА_4 не з'явилася, про дату, час та місце проведення даного засідання повідомлена належним чином, наявне повідомлення про отримання нею судового виклику та причин свого неприбуття суду не повідомила.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вважає можливим провести підготовче судове засідання за відсутності представника потерпілого ТОВ «Компанія В.К.С» - ОСОБА_4, оскільки її неявка в підготовче судове засідання, не перешкоджає його проведенню.

Суд, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та потерпілого, які вважали за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотань для прийняття судом рішень, з підстав, передбачених пп. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України не заявляли, приходить до висновку про необхідність повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу, зокрема, обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зокрема й ті, що стосуються самої події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого (п. 5 ч. 2 ст. 291, п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України), правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Дослідивши наданий прокурором обвинувальний акт, суд виявив невідповідність вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України.

Виклад фактичних обставин справи - це формулювання фактичного складу діяння, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та які мають кримінально-правове значення й у системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину.

В порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зокрема відомостей про час (годину) та місце (адресу) внесення ОСОБА_1 в офіційні документи неправдивих відомостей, а також про час (годину) та місце (адресу) видачі ОСОБА_1 завідомо неправдивого документа, які відповідно до вимог ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Зазначені фактичні дані не є новими, відомі на період досудового розслідування, стосовно них не може бути змінене обвинувачення в суді.

Крім того, відсутність у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення зазначення місця (адреси) вчинення кримінального правопорушення, позбавляє суд можливості встановити територіальну підсудність розгляду даного кримінального провадження.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: «здійсненні службового підроблення, тобто внесення у офіційний документ завідомо неправдивих відомостей і видачі завідомо неправдивого документа». При цьому диспозиція ч. 1 ст. 366 КК України визначає відповідальність за видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Невизначеність прокурора в обвинувальному акті щодо вказаних фактичних обставин та формулювання обвинувачення позбавляє суд у подальшому можливості прийняти будь-яке процесуальне рішення по суті справи, яке можна було б безспірно визнати законним і справедливим, визначити межі судового розгляду стосовно обвинуваченого з огляду на п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов'язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі (ст. 22 КПК України).

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення. Пред'явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з п. (а) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, порушує забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_1 на захист.

Положеннями п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України передбачено, що до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який є його невід'ємним додатком та відповідно до вимог ст. 109 КПК України має відповідати вимогам щодо змісту та форми, визначеним в законі, зокрема повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Натомість, доданий до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування вочевидь не відповідає вказаним вимогам закону. Реєстр містить дані про процесуальні дії, вчинені поза межами даного кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100080004724 від 05 травня 2016 року. Процесуальні рішення (дії), які могли б пояснити такий стан речей в реєстрі не вказані (відсутні дані про існування іншого кримінального провадження, його реквізити та підстави відкриття, з якого, як можна лише припустити, було виділене дане провадження). В реєстрі процесуальних дій не зазначено, які матеріальні об'єкти чи документи визнано речовими доказами та місце їх знаходження; реєстр матеріалів досудового розслідування не містить дані про дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, прізвище, ім'я по батькові заявника, як це передбачено ч. 5 ст. 214 КПК України; про повідомлення потерпілого про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів; про письмове підтвердження сторін кримінального провадження - протилежній стороні, а потерпілого - прокурору, факту надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ст. 290 КПК України); дані про внесення до Єдиного реєстру відомостей про закінчення досудового розслідування (ч. 3 ст. 283 КПК України).

Реєстр матеріалів досудового розслідування містить дані про ознайомлення підозрюваного та захисника з матеріалами досудового розслідування (розділ 1 п.12), проте дані про залучення захисника, реєстр не містить.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування 30 травня 2016 року прокурором Денисенко О.П. надано доручення на відкриття матеріалів досудового розслідування. Також, 30 травня 2016 року потерпілому та представнику потерпілого повідомлено про завершення досудового розслідування. Проте, повідомлення про підозру ОСОБА_1, роз'яснення останньому право на захист та, проведення допиту його в якості підозрюваного, проведено 31 травня 2016 року, що суперечить положенням параграфів 1,3 глави 24 КПК України, відповідно до яких, прокурор у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру, зобов'язаний здійснити одну із дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України, зокрема: звернутися до суду з обвинувальним актом, виконавши перед цим вимоги ст. 290 КПК України, щодо відкриття матеріалів іншій стороні.

Такі розбіжності у датах вчинення ключових процесуальних дій є неприпустимими і свідчать про невідповідність поданих до суду процесуальних документів вимогам закону щодо їх змісту.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даній справі суд, визнає невідповідність обвинувального акта та його додатків вимогам закону щодо їх змісту та, вважає обвинувальний акт таким, що підлягає поверненню прокурору, для усунення виявлених недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 369-372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016100080004724, з додатками, стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва Денисенко Ользі Павлівні, внаслідок невідповідності обвинувального акта та його додатків вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: