Рішення № 58472637, 17.06.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання Мельник С.Ю.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 05 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Рівненського міського суду від 05 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено: звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 05.12.2007 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL668 від 05.12.2007 року шляхом передачі ПАТ "Універсал Банк" право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою : Рівненська область, м. Рівне, вул. Дубенська, буд. 113а, загальною площею 652,8 кв.м, яке складається з першого і мансардного поверхів і належить ОСОБА_3 на праві власності за ціною 3 199 000 грн. Вирішено питання про судові витрати.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважає його таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом 1-ї інстанції не враховано, що ОСОБА_3 було долучено до матеріалів справи вичерпний перелік доказів, які свідчать про факт припинення права власності ОСОБА_3 на предмет іпотеки, що унеможливлює звернення стягнення на вказане майно будь-яким способом.

Також, помилковим вважає висновок суду, щодо наявності правових підстав для звернення стягнення на обєкт нерухомого майна, існування якого було припинено 30.07.2014р., шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна з індексним номером 257125856101, розташованого за адресою : м. Рівне, вул. Дубенська, буд. 113-А. Тобто, на момент ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_3 не був власником вищезазначеного нежитлового приміщення, а вказаний обєкт нерухомого майна перестав існувати, оскільки не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Зазначає про те, що судом 1-ї інстанції не враховано вимоги ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та не прийнято до уваги умови п.4.5, п. 4.6 Договору іпотеки від 05.12.2007 року. В ст. 39 Закону України "Про іпотеку", так і в договорі іпотеки зазначено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

__________________

Справа № 569/11632/14-ц Головуючий в суді І інст. ОСОБА_5

Провадження № 22-ц/787/1097/2016 р. Суддя-доповідач ОСОБА_6

Крім того, вказує на протиправність ігнорування судом заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Так, предявивши в жовтні 2010 року позовну вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені в судовому порядку, кредитор відповідно до ч.2. ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобов'язаний предявити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (ч.4 ст. 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Враховуючи, той факт, що позовна заява ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки була подана до суду в липні 2014 року є достатні підстави вважати, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення зобовязань за кредитним договором №BL668 від 05.12.2007 року.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Універсал Банк".

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги банку в даній справі суд 1-ї інстанції виходив з того, що відповідач не з'явившись за викликом в судове засідання, не спростував відповідними доказами предявлені до нього правонаступником ВАТ "Банк Універсальний" позовні вимоги, а саме : порушення позичальником та іпотекодавцями майновими поручителями їхніх зобовязань за кредитним договором та договором іпотеки, на котрі посилався позивач як на підставу своїх вимог.

Такі висновки місцевого суду не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та позичальником ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №ВL668 та додаткову угоду № ВL668/ВL668-КL+, згідно п. 1 якої Банк встановив ліміт Позичальнику за Кредитною Лінією в сумі 400 000, 00 (чотириста тисяч) доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за користування Кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді (а.с.6-11).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №ВL668 від 03 червня 2009 року між Позивачем та ОСОБА_4 було додатково уточнено зобов'язання позичальника щодо виконання умов Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL668 в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитними коштами (а.с.12-16).

05 грудня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № ВL668 та Додаткова угода №1 до Договору поруки №ВL668 відповідно до п.1.1 яких останній зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Основного договору, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с.17-19).

05 грудня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_3 був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за номером №4227, відповідно до якого Іпотекодавець передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Дубенська, буд. № 113а, загальною площею 652,8 кв.м., яке складається з першого і мансардного поверхів і належить іпотекодавцю на праві власності (а.с.20-21).

03.06.2009 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого ОСОБА_7 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 05.12.2007 р. за реєстровим № 4227, згідно п. 1. якого іпотекою забезпечуються в повному обсязі виконання усіх зобов'язань боржника перед іпотекодержателем, що виникли з основного договору, укладеного між іпотекодержателем та боржником, в тому числі і по усіх додаткових угодах котрі є або будуть укладеними (а.с.22)

В зв'язку з тим, що позичальником порушувалися умови Генерального договору та Додаткових угод, кредитні кошти та проценти за користування ними Боржник не повертав, банк, відповідно до умов Генерального договору звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.11.2010 р. були задоволені позовні вимоги банку до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості, а саме: суд вирішив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість по Генеральному договору про надання кредитних послуг № ВБ668 від 05.12.2007 року в загальній сумі 3 628 306 грн. 10 коп. (а.с.24-25).

Відповідно до розяснень даних в п. 9, 17 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

18.06.2014 року ПАТ «Універсал Банк» у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, непогашенням заборгованості за кредитом та невиконанням рішення суду звернувся з вимогою до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 сплатити заборгованість за кредитним договором та попередив про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, однак останні на неї не відреагували (а.с.34-36).

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обовязок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

23 липня 2014 року в даній справі банк звернувся до суду з відповідним позовом до іпотекодавця ОСОБА_3про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з висновку про вартість майна нежитлового приміщення з мансардним поверхом загальною площею 652,8 кв.м., що розташоване за адресою : м. Рівне, вул. Дубенська, 113а, власник ОСОБА_3, субєкта оціночної діяльності ДП "ПІККАРД ЕНД КО ЛТД", загальна вартість обєкту оцінки станом на 26 травня 2014 року становить 3 199 000 грн. (а.с.37).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наявність заборгованості відповідача перед банком та обовязку її погашення встановлена зазначеним вище судовим рішенням від 10.11.2010 року, яке набрало законної сили і є не виконаним (а.с.24-25).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 35 названого Закону, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно розяснень даних в п.39 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

У звязку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до частини першої статті 590, статті 578 ЦК звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема п.2.1.1, 4.1, 4.2, 4.6 та розділу 5 договору іпотеки, відповідне застереження міститься в його умовах про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.(а.с.21). Однак, з часу виникнення у відповідача обовязку погашення заборгованості за кредитним договором і до звернення з позовом в даній справі до нього та за весь час її розгляду ОСОБА_3 не вчинив будь-яких дій щодо добровільної позасудової передачі права власності банку на предмет іпотеки, а тому позивач обґрунтовано у встановлений законом спосіб звернувся до суду за захистом порушеного права.

З огляду на ч.2 ст.124 Конституції України, ст.16 ЦК України, ст.3 та 15 ЦПК України, наведене спростовує твердження апелянта про те, що суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Твердження апелянта про припинення права власності ОСОБА_3 на предмет іпотеки, що унеможливлює звернення стягнення на це майно будь-яким способом, не заслуговує на увагу.

На час звернення банку до суду в даній справі ОСОБА_3 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно був зареєстрований власником предмету іпотеки (а.с.1,61).

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Згідно абзацу 6 ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Відповідно до ч.3 ст.331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Передана в іпотеку будівля не знищена, не втрачена, а втратила лиш державну реєстрацію, як обєкт нерухомості, однак не втратила свою господарську та матеріальну цінність з огляду на використані при її будівництві матеріали, обладнання, тощо та ОСОБА_3 не перестав бути їх власником, тому саме на це майно і має бути звернення стягнення.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», за основним правилом, іпотека припиняється у разі припинення основного зобовязання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно п.6.1 договору іпотеки, він діє до повного виконання за основним зобовязанням, тобто погашення кредиту (кінцева дата 01 червня 2024 року (а.с.14 зворот), який на даний час не виконаний відповідачем ні добровільно, ні за рішенням суду.

Умова договору іпотеки про його дію до повного припинення всіх зобовязань боржника за основним зобовязанням не є умовою про строк дії іпотечного договору і не може розглядатися як встановлена договором іпотеки підстава припинення іпотеки.

Як вбачається зі змісту ст. 18 ЗУ «Про іпотеку», закон не повязує будь-яких правових наслідків із відсутністю в іпотечному договорі умови про строк його дії, тому за відсутності в іпотечному договорі строку його дії до відносин іпотеки має застосовуватися загальне правило про те, що право іпотеки припиняється у разі припинення основного зобовязання.

Оскільки основне зобовязання не припинене виконанням чи в силу закону, то не припинена і іпотека, а тому посилання апелянта на пропуск строку позовної давності позивачем безпідставне.

Крім того, в судовому засіданні представник апелянта настоював на безпідставності позову, а ця підстава відмови в позові є взаємовиключною із наслідками застування пропуску строку позовної давності про які просив відповідач в справі.

За таких обставин, місцевий суд не в повній мірі дотримався норм матеріального та процесуального права, неповно зясував обставини, які мають значення для справи, не всі його висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення предмету звернення стягнення.

Керуючись ст.ст. 303, 307,309, 313-314, 316, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 05 квітня 2016 року змінити.

Позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Абзац 2 резолютивної частини оскарженого рішення викласти в такій редакції:

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 05.12.2007 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL668 від 05.12.2007 року шляхом передачі Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» право власності на нерухоме майно, а саме: на будівельні матеріали, обладнання, тощо, які були використані в процесі будівництва нежитлового приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Дубенська, буд. № 113а, загальною площею 652,8 кв. м., яке складається з першого і мансардного поверхів і належить ОСОБА_3 на праві власності за ціною 3199000 (три мільйона сто девяносто девять тисяч) грн. 00 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий:

Судді :