Рішення № 58433049, 09.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Богдан О.О.

№22-ц/796/5808/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа №754/11913/15-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі: Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач звернувся із вказаним позов до відповідача, в якому просив визнати недійсним договір «Автопакет» №19/АМБ/99/2007-840 від 26.11.2007 року.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 26.11.2007 року між ним та ПАТ «КБ «НАДРА» було укладено договір «Автопакет» №19/АМБ/99/2007-840.

Зазначає, що при укладенні вказаного договору з боку відповідача було порушено положення підпунктів в, г, д, є, з, і п.2 ч.2 ст.11, пунктів 2, 5 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», чим порушено права позивача як споживача фінансових послуг. Крім того, всупереч вимогам законодавства банком не було відкрито банківського рахунку для зарахування на нього сум наданих кредитних ресурсів, що є введенням споживача в оману щодо надання кредитних ресурсів в іноземній валюті, а також відсутній графік погашення кредиту.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17.02.2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір «Автопакет» №19/АМБ/99/2007-840 від 26.11.2007 року, укладений між ПАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_2, ОСОБА_3

Не погоджуючись з рішенням суду Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюкова І.О. подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що при укладенні кредитного договору позивач своїм підписом підтвердив згоду з усіма умовами кредитного договору, значний проміжок часу користувався кредитом, проте через декілька років користування після укладення договору визначився, що право його, як споживача, є порушеним недостовірністю наданої інформації та несправедливістю умов договору. Проте, вказані обставини на які посилається позивач, як на підставу недійсності договору, матеріалами справи не підтверджені.

Вказує, що є хибним міркування позивача стосовно ненадання інформації про сукупну вартість кредиту, оскільки спростовуються змістом спірного кредитного договору, який підписано позичальником без зауважень та заперечень. Зокрема, в п.2.2 договору встановлено порядок повернення кредиту, який містить детальний розпис сум повернення кредитних коштів та їх порядок сплати.

Представник відповідача ПАТ «КБ «НАДРА» апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа: ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в момент вчинення спірного кредитного договору не були додержані вимоги ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вказаний договір підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки такого висновку суд дійшов не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони стверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

В силу вимог ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно з ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно з роз'ясненнями викладеними у п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до роз'яснень, які викладені в п.п.7, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Судом встановлено, що 26.11.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «НАДРА» укладено договір «Автопакет» №19/АМБ/99/2007-840.

Відповідно до умов п.1.1, 1.2 договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 45652 долари США на строк до 26.11.2014 року із сплатою відсотків за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки 1,075% на місяць. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Ціль кредиту - на придбання автотранспорту та витрати, пов'язані з державною реєстрацією автотранспортного засобу у МРЕВ при УДАІ УМВС України в м. Києві.

В забезпечення виконання умов даного договору предметом застави є автомобіль марки Mitsubishi, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором «Автопакет» в якості поручителя залучено ОСОБА_3

В п.2.2 договору сторони погодили, що виконання зобов'язань по поверненю коштів, отриманих в рамках кредиту/кредитної лінії та сплати передбачених цим договором платежів: позичальник повертає та сплачує банку передбачені п.1.1.3.1 цього договору відсотки безготівковим перерахування або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок у порядку передбаченому п.2.2.3 цього договору, шляхом сплати суми мінімального необхідного платежу, розмір якого складає 819,13 доларів США.

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що якщо протягом дії цього договору позичальник несвоєчасно та/чи неповністю вніс черговий мінімальний платіж та чи інші платежі, банк приймає виконання позичальником своїх зобов'язань по договору в наступному порядку: прострочені відсотки за користування кредитом; пені та штрафи, прострочена сума кредиту; сума кредиту.

Згідно з п.п.5.1, 5.2 договору у разі прострочення позичальником сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту/кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

У разі порушення позичальником вимог п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1 цього договору, за кожен випадок.

Отже, вбачається, що умовами спірного договору були передбачені розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту, розмір платежів та їх періодичність.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 19.12.2007 року по 20.01.2014 року ОСОБА_2 виконував умови спірного договору, що підтверджується розрахунком ПАТ «КБ «НАДРА» від 05.02.2016 року.

Правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Висновок суду першої інстанції про те, що вказаний договір є недійсним, оскільки при його укладенні відповідачем були допущені порушення п.2 ч.2 та п.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: споживача не було проінформовано кредитодавцем про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; про тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту; про варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів їх частоту та обсяги; не зазначено про необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; не повідомлено детальний розпис загальної вартості кредиту; неповідомлення споживача банком про річну відсоткову ставку за кредитом; відсутність графіку та порядку оплати кредитної заборгованості за споживчим кредитом; відсутність істотної умови кредитного договору - рахунку сплати відсотків або внесення готівкових коштів є помилковим виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе встановлену ст.ст.15 і 23 цього Закону відповідальність, тобто вказані порушення є підставою для розірвання договору та/або відшкодування збитків та не є правовою підставою для визнання договору недійсним.

При цьому, позивачем не заявлялися позовні вимоги про розірвання договору.

Таким чином колегія суддів вважає, що вказаний оспорюваний правочин відповідає вимогам ст.ст.626, 627, 638 ЦК України оскільки він укладений між сторонами за їх взаємною згодою та відповідно до вимог чинного законодавства, при його укладенні сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов, про що свідчать підписи сторін у кредитному договорі, а тому даний договір є справедливим.

Крім того позивач не скористався свої правом на відкликання згоди на укладення договору споживчого кредиту відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не просив змінити або роз'яснити окремі положення оспорюваного кредитного договору.

Як вбачається із заяви позивача ОСОБА_2 №65574 від 27.10.2015 року адресованої ПАТ «КБ «НАДРА» (а.с.23), ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16.03.2016 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, а також останній вказував, що ним 10.06.2015 року було подано до банку заяву щодо добровільного врегулювання проблемної заборгованості, шляхом продажу заставного авто.

Тобто позивач виконував умови договору та проводив сплату коштів, але не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості від 05.02.2016 року (а.с.40-42), проте звернувся позивач з даним позовом до суду лише після звернення банку до суду з позовом до нього про стягнення боргу за вказаним договором.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним згідно з ст.ст.203, 215 ЦК України, внаслідок порушення відповідачем вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того доводи позивача щодо не відкриття банком банківського рахунку для зарахування на нього сум наданих кредитних ресурсів, що є введенням відповідача в оману щодо надання кредитних ресурсів в іноземній валюті колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки як вбачається з гарантійного листа ПАТ «КБ «НАДРА» №3088 від 22.11.2007 року останній повідомив ТОВ «Ніко-Україна» про прийняте рішення банком про видачу кредиту ОСОБА_2 для придбання автомобіля в сумі 45652 доларів США. Банк гарантував перерахування кредитних коштів на протязі п'яти днів після підписання договору купівлі - продажу автомобіля між позичальником і продавцем, оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відповідно до законодавства України та договору страхування автомобіля.

Відповідачем на виконання умов кредитного договору було перераховано ТОВ «Ніко-Україна» оплату за придбаний автомобіль, що підтверджується рахунком фактурою №0711-08015/2 від 22.11.2007 року та меморіальним ордером №1 від 26.11.2007 року, а позивач отримав у власність автомобіль марки Mitsubishi, модель Pajero, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. А тому правових підстав для визнання правочину недійсним за ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з позивача ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1378 грн.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» 1378 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді