Рішення № 58432169, 13.06.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2016 р. Справа № 921/192/16-г/16

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О. розглянувши справу

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", вул. 22 Січня, 7а, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800

до відповідача: Приватного малого підприємства "Імпульс", вул. Промислова, 7, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область,47728

за участю представників:

позивача: Щербатюк О.В. - представник, довіреність №02/10 від 02.10.2015р.

відповідача: не з'явився.

Суть справи.

Хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань, які знаходяться в матеріалах справи.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" звернулось із позовом до Приватного малого підприємства "Імпульс" про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг №ТР-35/2014 в сумі 129 045 грн. 60 коп., з яких: 76650 грн. сума основного боргу; 48143 грн. 10 коп. - втрати від інфляції; 4252 грн. 50 коп. - проценти за користування коштами.

В судове засідання представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

13.06.2016 року від позивача надійшлиЗаперечення № без номера від 12.06.2016 року (вх. №11869 від 13.06.2016 року).

В судове засідання представник відповідача не з'явився.

13.06.2016 року від відповідача надійшло Клопотання № без номера від 13.06.2016 року про зупинення провадження у справі №921/192/16-г/16, в якому відповідач зазначає наступне:

- у провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/329/16-г/5 за позовом ПМП «Імпульс» до СГТОВ «Терра» про тлумачення умов Договору про надання послуг №ТР-35/2014 від 12 травня 2014 року в частині порядку оплати за надані послуги, який підписано між Приватним малим підприємством «Імпульс» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Терра»;

- предметом позову у справі №921/329/16-г/5 є тлумачення умов Договору про надання послуг №ТР-35/2014 від 12 травня 2014 року в частині порядку оплати за надані послуги стягнення заборгованості за яким є предметом позову у справі Господарського суду Тернопільської області у справі №921/192/16-г/16;

- результат розгляду справи №921/329/16-г/5 прямо та безпосередньо впливає на встановлення дійсної волі сторін по договору про надання послуг №ТР-35/2014 від 12 травня 2014 року (в частині порядку оплати за надані послуги), стягнення заборгованості за яким є предметом позову у справі №921/192/16-г/16;

- ПМП «Імпульс» вважає, що розгляд Господарським судом Тернопільської області справи №921/192/16-г/16 є неможливим до вирішення по суті пов'язаної з нею справи №921/329/16-г/5;

- Господарський суд Тернопільської області у справі №921/192/16-г/16 не може тлумачити умови договору про надання послуг №ТР-35/2014 від 12 травня 2014 року в частині порядку оплати за надані послуги, оскільки:

- такий спір не є предметом позову по справі №921/192/16-г/16, а суд не може вийти за межі позовних вимог;

- у провадженні Господарського суду Тернопільської області є справа №921/329/16-г/5 про тлумачення у мов договору про надання послуг №ТР-35/2014 від 12 травня 2014 року в частині порядку оплати за надані послуги;

- просить суд зупинити провадження у справі №921/192/16-г/16 до моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/329/16-г/5 за позовом ПМП «Імпульс» до СГТОВ «Терра» про тлумачення умов Договору про надання послуг №ТР-35/2014 від 12 травня 2014 року в частині порядку оплати за надані послуги, який підписано

між Приватним малим підприємством "Імпульс" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Терра".

Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, вважає, що в даному клопотанні слід відмовити, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відтак, підставою для зупинення провадження у справі є як пов'язаність даної справи з іншою, що розглядається судом, так і неможливість вирішення даної справи до розгляду іншої справи через неможливість самостійно в межах предмету та підстав позову встановити істотні обставини справи, що є предметом встановлення у іншій, пов'язаній, справі.

Однак, відповідачем не наведено достатніх доказів на обґрунтування неможливості вирішення справи № 921/192/16-г/16 до розгляду справи № 921/329/16-г/5.

Суд вважає, що результати розгляду справи № 921/329/16-г/5 не впливатимуть на встановлення істотних обставин справи №921/192/16-г/16.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

А відтак, розгляд справи №921/192/16-г/16 є можливим без розгляду справи № 921/329/16-г/5, а тому, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі № 921/192/16-г/16, до моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 921/329/16-г/5.

Крім того, відповідач будь-яких додаткових документів суду не надав, а тому згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України. Також роз'яснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12 травня 2014 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Терра", надалі - "Виконавець", з однієї сторони та Приватним малим підприємством "Імпульс", надалі "Замовник", з іншої сторони, було укладено договір про надання послуг № ТР-35/2014, згідно п.1.1. р.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором "Виконавець" зобов'язується за завданням "Замовника" протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги у рослинництві (надалі іменуються - "послуги") :

- надання послуг у рослинництві із використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу, а саме

- посів сої.

У відповідності до п. 1.2 р. 1 договору запланована загальна площа посіву сої складає 255,5 га;

У п. 1.3 р. 1 договору визначається, що вартість посіву сої складає 300 грн./га, в т. ч. ПДВ, а "Замовник" зобов'язується оплачувати надані послуги.

Згідно п. 3.1 р. 3 договору вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання та фіксується в актах по наданих послугах.

У відповідності до п. 3.2 р. 3 за надання передбачених договором послуг "Замовник" виплачує "Виконавцю" суму, згідно виставленого рахунку за надані послуги протягом 5 робочих днів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок "Виконавця".

Як визначається в п. 3.4 р. 3 договору по завершенню робіт за договором "Замовник" зобов'язаний повністю розрахуватися з "Виконавцем" протягом 5-ти банківських днів після підписання останнього акту про надані послуги.

Згідно п. 6.1 р. 6 договору про надання послуг №ТР-35/2014 від 12.05.2014 р. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується 31.12.2014 р.

Як зазначається в п. 6.3 р. 6 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У листі № без номера від 19.04.2016 року (вх. № 9117 від 22.04.2016 року) позивач зазначив, зокрема, що до договору про надання послуг №ТР-35/2014 від 12.05.2014 р. жодні додаткові угоди не укладалися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг №ТР-35/2014 від 12.05.2014 р., що підтверджується:

- Актом №ТР-0000042 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.05.2014 року , згідно якого позивачем було надані послуги з посіву сої 120 га на загальну суму 36000 грн;

- Актом №ТР-0000043 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2014 року , згідно якого позивачем було надані послуги з посіву сої 135,5 га на загальну суму 40650 грн.

Всього позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 70650 грн.

Відповідач прийняв надані йому позивачем послуги без претензій та заперечень, що підтверджується підписом його повноважного представника та відтиском печатки відповідача на вказаних Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) (належним чином засвідчені копії Актів знаходяться в матеріалах справи).

У листі № без номера від 19.04.2016 року (вх. № 9117 від 22.04.2016 року) позивач зазначив, зокрема, що:

- рахунки на оплату за виконані роботи згідно договору про надання послуг №ТР-35/2014 від 12.05.2014 р. (рахунки-фактури № ТР-000023 від 15.05.2014 р. та № ТР-000024 від 16.05.2014 р.) виставлялися ПМП "Імпульс" в день складення (підписання) сторонами відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) і цього ж дня разом із вказаними актами надання послуг направлялися (вручалися) відповідачу;

- останнім днем строку виконання ПМП "Імпульс" свого зобов'язання по оплаті наданих послуг (п'ятим банківським днем після підписання останнього акту про надані послуги - акту № ТР-0000043 від 16.05.2014 р. ) було 23.05.2014 р.

25.04.2016 року від відповідача надійшов Відзив № без номера від 25.04.2016 року на позовну заяву, в якому він зазначив, зокрема, наступне:

- відповідно до п. 3.2 договору № ТР-35/2014, за надання передбачених договором послуг Замовник виплачує Виконавцю суму згідно виставленого рахунку за надані послуги протягом 5 робочих днів шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Виконавця;

- позивачем не було виставлено рахунку до оплати, як це передбачено п. 3.2 договору;

- таким чином у відповідача не виник обов'язок оплати послуг, оскільки сторони погодили саме такий порядок розрахунків (оплата після виставлення рахунку);

- стверджує, що акти здачі-прийняття робіт не відповідають вимогам, які ставляться до порядку оформлення первинних документів;

- зазначає, що відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" реквізит первинного документу "місце складання" повинен відповідати місцю фактичного здійснення господарської операції, проте у складених позивачем актах зазначено місце складання - с.Качанівка, Підволочиського району, однак об'єкт замовника знаходиться в с.Острів, Тернопільського району.

11.05.2016 року від позивача надійшли Заперечення № без номера від 10.05.2016 року на відзив ПМП "Імпульс" на позовну заяву, в яких зазначено, зокрема, наступне:

- ПМП «Імпульс» у своєму відзиві на позовну заяву вказує про те, що «Позивачем не було виставлено рахунку до оплати, як це передбачено п. 3.2 договору»;

- однак, таке твердження Відповідача не відповідає фактичним обставинам справи. Так, рахунки на оплату за виконані роботи, згідно договору про надання послуг № ТР-35/2014 від 12.05.2014 р. (рахунки-фактури № ТР-000023 від 15.05.2014 р. та № ТР-000024 від 16.05.2014 р. додаються), виставлялися ПМП «Імпульс» в день складення (підписання) сторонами відповідних актів здачі- прийняття робіт (надання послуг) і цього ж дня разом із вказаними актами надання послуг направлялися (вручалися) відповідачу;

- зазначає, що у вищевказаному пункті Договору вказано, що строк виконання Відповідачем свого грошового зобов'язання може обчислюватися згідно «виставленого рахунку». Однак, як у даному пункті, так і в Договорі в цілому взагалі не вказано, що строк виконання Відповідачем свого грошового зобов'язання по згаданому Договорі повинен обчислюватися з дня «одержання» рахунку ПМП «Імпульс». Водночас згідно п. 3.4. Договору ТР-35/2014, по завершенню робіт за Договором, Замовник зобов'язаний повністю розрахуватися з Виконавцем протягом 5-ти банківських днів після підписання останнього акту про надані послуги;

- відповідно до п. 3.2 Договору № ТР-35/2014, здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформляється Актом приймання- передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг;

- з приводу посилання Відповідача у відзиві на те, що «такий реквізит первинного документу, як «місце складання», повинен відповідати місцю фактичного здійснення госпоперації і в Актах здачі-прийняття робіт № ТР- 0000042 від 15.05.2014 р. та № ТР-0000043 від 16.05.2014 р. не зазначену дату складання» слід вказати наступне:

- згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення;

- жодних обмежень ні у цьому Законі, ні в інших нормативно-правових актів з приводу того, що місце складання первинного документу повинно відповідати місцю фактичного здійснення господарської операції, немає;

- у вищевказаних Актах здачі-прийняття робіт № ТР-0000042 від 15.05.2014 р. та № ТР-0000043 від 16.05.2014 р. зазначено дату їх складання - 15 травня 2014 р. та 16 травня 2014 р. відповідно;

-таким чином, Акти здачі-прийняття робіт № ТР-0000042 від 15.05.2014 р. та № ТР-0000043 від 16.05.2014 р. складені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять усі реквізити первинного бухгалтерського документа, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними та допустимими доказами здійснення господарської операції.

В судовому засіданні 23.05.2016 року представником відповідача було подано Письмові пояснення № без номера від 23.05.2016 року, в яких зазначено, зокрема, наступне:

- відповідно до п. 3.2 договору № ТР-35/2014, за надання передбачених договором послуг "Замовник" виплачує "Виконавцю" суму, згідно виставленого рахунку за надані послуги протягом 5 робочих днів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок "Виконавця".

- натомість п. 3.4 договору, на який посилається позивач, не містить вказівки про порядок оплати;

- таким чином, повинен враховуватися пункт 3.2 у якому визначено порядок оплати;

- суперечності між п. 3.2 та п. 3.4 договору свідчать, що договір № ТР-35/2014 є неукладений; сторони не досягли згоди щодо порядку розрахунків по договору.

13.06.2016 року від позивача надійшли Заперечення № без номера від 12.06.2016 року на письмові пояснення представника відповідача ПМП "Імпульс" від 23.05.2016 р., в яких зазначається, зокрема, наступне:

- представник ПМП "Імпульс" у своїх письмових поясненнях від 23.05.2016 р. вказує про те, що Договір про надання послуг № ТР-35/2014 від 12.05.2014 р. містить умови щодо оплати, які суперечать одні одним, а тому цей договір є неукладеним;

- однак, таке твердження відповідача не відповідає фактичним обставинам справи;

- відповідно до п. 3.2 Договору № ТР-35/2014, здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформляється Актом приймання - передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг (Сторонами встановлено мінімальний строк оплати наданих послуг), а згідно п. 3.4. Договору № ТР-35/2014, по завершенню робіт за Договором, Замовник зобов'язаний повністю розрахуватися з Виконавцем протягом 5-ти банківських днів після підписання останнього акту про надані послуги (цим пунктом Договору Сторонами встановлено максимальний строк оплати наданих послуг);

- умови договору про надання послуг № ТР-35/2014 від 12.05.2014р. щодо порядку здійснення оплати (розділ 3 Договору) по своєму змістовому навантаженні не є такими, що позбавляють можливості сторін їх виконувати. Більше того, їх послідовність свідчить про те, що вони (сторони) у такий спосіб узгодили порядок виконання грошових зобов'язань. При цьому, п. 3.4. зазначеного договору цілком конкретно та однозначно визначає спосіб та порядок кінцевого розрахунку - 5 банківських днів після підписання останнього акту про надані послуги, а відтак підстав рахувати договір про надання послуг №ТР-35/2014 таким, що неукладений не має;

- факт надання послуг згідно з умовами договору №ТР-35/2014 від 12.05.2014 р. підтверджено СГ ТОВ "Терра" наступними доказами: актом № ТР-0000042 від 15.05.2014 p. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 36 000 грн. та актом № ТР-0000043 від 16.05.2014 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 40 650 грн. (підписані представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток без зауважень);

- фактичні дії сторін (позивача - надання послуг, відповідача - прийняття послуг) свідчать про те, що договір №ТР-35/2014 від 12.05.2014 року був укладений.

- визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 25.06.2011 №3-58гс11 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України у справі №7/221-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Дніпронафта» до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-виробнича фірма «Резерв», треті особи: комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий альянс «Манхеттен» про визнання недійсним рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно);

- також представник ПМП «Імпульс» як у своїх поясненнях вказує про те, що у Позивача відсутнє право вимагати у Відповідача виконання зобов'язань по сплаті послуг, оскільки ним не виставлено рахунку до оплати;

- фактично відповідач вказує на своє право відстрочення виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг через прострочення останнім його зобов'язання виписати та передати рахунок на оплату;

-вказане право передбачене ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора;

- проте, ч. 1 вказаної статті Кодексу надає поняття прострочення кредитора. Так, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку;

- отже, слід встановити, чи виникли у Відповідача труднощі в виконанні ним свого зобов'язання з оплати наданих послуг внаслідок ненадання йому позивачем обумовленого договором рахунку на його оплату;

- як вбачається з матеріалів справи, відповідач мав у своєму розпорядженні всі необхідні реквізити для здійснення платежу за послуги і відсутність рахунку не заважала йому це зробити;

- відсутні правові підстави вважати, що мало місце таке прострочення позивача як кредитора в розумінні норм ст. 613 Цивільного кодексу України, до виконання якого відповідач в порядку ч. 2 ст.613 Цивільного кодексу України мав право відстрочити своє зобов'язання з оплати товару та виконаних позивачем робіт;

- разом з тим рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти;

- правову позицію, що невиставлення рахунку не можна вважати простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а також що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, висловив Верховний Суд України в постанові від 29.09.2009 у справі №37/405;

- наявність у позивача договірного зобов'язання виписати рахунок відповідачу як умови оплати останнім отриманого товару та робіт не може братися до уваги при вирішенні спору про стягнення суми боргу, оскільки факт відсутності такого документу в даному випадку не заважав відповідачу виконати своє грошове зобов'язання за договором.

Суд, критично оцінює твердження, викладені відповідачем у Відзиві № без номера від 25.04.2016 року на позовну заяву та у Письмових поясненнях № без номера від 23.05.2016 року, з огляду на наступне.

Пунктом 3.4 договору про надання послуг №ТР-35/2014 від 12.05.2014 року сторони дійшли згоди, що по завершенню робіт за договором "Замовник" зобов'язаний повністю розрахуватися з "Виконавцем" протягом 5-ти банківських днів після підписання останнього акту про надані послуги.

Відповідач, укладаючи вказаний договір, про що свідчить підпис його повноваженого представника та відтиск печатки відповідача на даному договорі, погодився на умови, в тому числі і щодо порядку оплати за послуги, які будуть надаватися йому позивачем за договором.

Крім того, даний договір містить предмет договору (п. 1.1), ціну (п. 1.3), строк дії (п. 6.1, п. 6.2).

Вказаний договір № ТР-35/2014 від 12.05.2014 року підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін, що свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а, відтак договір є укладеним.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ч.2 ст.180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року №11, «сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення,…»

Згідно ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, повноважний представник відповідача підписав також Акт №ТР-0000042 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.05.2014 року, згідно якого позивач надав йому послуги на суму 36000 грн та Акт №ТР-0000043 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2014 року, згідно якого позивач надав йому послуги на суму 40650 грн. без жодних зауважень та заперечень.

Вказані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) завірені також печаткою відповідача.

Оскільки останній Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) укладений сторонами 16.05.2014 року, а, відтак, обов'язок по оплаті за надані послуги виник у відповідача 24.05.2014 року.

Суд також критично оцінює твердження відповідача про те, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відповідають вимогам, які ставляться до порядку оформлення первинних документів.

У відповідності до п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, з наступними змінами та доповненнями, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

У п. 2.4 даного Положення передбачено, що Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких

складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний

підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У Листі Міністерства фінансів України №31-08420-07-25/21247 від 26.08.2011 року зазначається, зокрема, що при наведенні інформації про місце складання первинного документа зазначається населений пункт, у якому його складено; якщо первинний документ оформляється за межами населеного пункту, в місці, в якому здійснено господарську операцію, слід зазначати відповідну адміністративно-територіальну одиницю.

Оцінивши в якості доказів по справі: Акт №ТР-0000042 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.05.2014 року на суму 36000 грн. та Акт №ТР-0000043 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2014 року на суму 40650 грн., суд вважає, що дані первинні документи містять усі необхідні реквізити, в тому числі дати (15.05.2014 р. та 16.05.2014 р., відповідно) та зазначення місця складання: с. Качанівка, Підволочиський район.

А, відтак, вказані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідають вимогам, передбаченим чинними нормативно-правовими актами України.

Також умовами договору №ТР-35/2014 не вказано конкретно де саме повинен проводитися посів сої (місце здійснення господарської операції).

Твердження відповідача щодо того, що договір №ТР-35/2014 є неукладеним не приймається до уваги з огляду на те, що визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 25.06.2011 №3-58гс11.

Фактичні дії сторін (позивача - надання послуг, відповідача - підписання актів здачі-прийняття робіт) свідчать про те, що договір № ТР-35/2014 від 12 травня 2014 року є укладеним.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач порушив свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги за договором про надання послуг № ТР-35/2014 від 12.05.2014 року.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначається ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про оплату відповідачем за надані йому послуги, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача - 76650 грн. боргу підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем, у відповідності зі ст.ст.33, 34 ГПК України, належними і допустимими доказами .

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач просить суд стягнути з відповідача 4252 грн. 50 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за період з 24.05.2014 року по 28.03.2016 року, при цьому посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перерахувавши суму 3% річних за період з 24.05.2014 року по 28.03.2016 року суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 4252 грн. 50 коп - 3% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству (розрахунок 3% річних, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 48143 грн. 10 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за період з 01.06.2014 року по 28.03.2016 року.

Перерахувавши суму інфляційних втрат за період: червень 2014 року - березень 2016 року суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 48136 грн. 20 коп. інфляційних втрат, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству (розрахунок інфляційних втрат, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

В частині стягнення 6 грн. 90 коп. інфляційних втрат слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд:

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Імпульс", вул. Промислова, 7, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 22603087 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", вул. 22 Січня, 7а, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915955:

- 76650 грн. сума основного боргу;

- 48136 грн. 20 коп. - втрати від інфляції;

- 4252 грн. 50 коп. - 3% річних;

- 1935 грн. 60 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. В решті позову відмовити.

4..Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 21 червня 2016 року.

Суддя С.О. Хома