Ухвала суду № 58405817, 25.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року м. Київ К/800/15785/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Цимбала С.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 по справі №1570/4826/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Алгрі» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Алгрі» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.05.2012 №0004232210 та від 31.05.2012 №0004222210.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби 18.03.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.04.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 129 Конституції України, статей 7, 70, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Алгрі» з питань документального підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максан-Транс», їх реальності та повноти відображення в обліку за січень-грудень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 138 та 198 Податкового кодексу України.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на безпідставному формуванні податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максан-Транс» з огляду на те, що не підтверджено поставки товарів контрагенту від його постачальників.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси Одеської області складено акт від 03.05.2012 №1376/221/30127112 та прийнято з урахуванням процедури адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 31.05.2012 №0004232210, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 145162,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 16554,00грн.; від 31.05.2012 №0004222210, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 170761,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00грн.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максан-Транс» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договором, податковими накладними, подорожніми листами вантажного транспорту, розрахунками автомобільних послуг, рахунками, актами виконаних робіт.

Крім того, контрагент позивач мав ліцензією на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, у його власності перебувають автотранспортні засоби, що підтверджено свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Натомість, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Алгрі» ознак неправомірних дій.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат від стану податкового обліку контрагентів його контрагента і фактичної сплати ними податку до бюджету.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача в обґрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Максан-Транс» мало господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Таверс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Строй КО», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна лайн», Товариством з обмеженою відповідальністю «Рангіроа», Приватним підприємством «Світ Бабулєс», які виходячи із даних актів перевірок інших податкових органів мають ознаки «податкової ями».

Так, контрагент позивача мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Таверс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Строй КО», які в свою чергу мали взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна лайн», Товариством з обмеженою відповідальністю «Рангіроа», Приватним підприємством «Світ Бабулєс».

Разом з тим, позивач не мав господарських взаємовідносин з наведеними суб'єктами господарювання, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Максан-Транс» придбавав послуги з перевезення вантажів, що надавалися контрагентом власним транспортом, що свідчить про відсутність взаємозв'язку операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максан-Транс» із іншими господарськими операціями контрагента.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максан-Транс».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 31.05.2012 №0004232210 та від 31.05.2012 №0004222210 є правильними.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 по справі №1570/4826/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв