Ухвала суду № 58405818, 16.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Київ К/800/38510/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Іваненко Я.Л.,

Мойсюка М.І.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: представника Міністерства оборони України Полтєва Є.О., представника відповідача Удовіченка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року у справі за позовом Військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату, Полтавської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства "Білухівка" про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року Військовий прокурор Полтавського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату, Полтавської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства "Білухівка" про зобов'язання останнього на підставі розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації "Про проведення (забезпечення) мобілізації людських і транспортних ресурсів на території області у 2015 році" №592 від 29.12.2014р. та нарядів Карлівсько-Машівського ОРВК поставити у належному для використання за призначенням стані КАМАЗ 55111, 1991 року випуску, реєстраційний номер ВІ 7003 ВМ до Карлівсько-Машівського ОРВК для потреб Збройних Сил України в особливий період.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2015р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство оборони України звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що додатком до розпорядження голови Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області «Про розрахунок розподілу лімітів вилучення техніки у підприємств, установ та організацій району для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань під час мобілізації» №03-дск від 16.06.2011р. встановлено ліміти техніки, що може бути вилучена, й, зокрема, для ПП"Білухівка" це 1 легковий автомобіль та 10 вантажних спеціальних автомобілів і автобусів.

24.12.2014р. ПП "Білухівка" подало Військовому комісару Карлівсько-Машівського ОРВК відомість про наявність та технічний стан транспортних засобів, а також про громадян, які працюють на підприємстві на цих засобах, станом на 08.12.2014р.

Головою Полтавської обласної державної адміністрації 29.12.2014р. видано розпорядження №592 "Про проведення (забезпечення) мобілізації людських і транспортних ресурсів на території області у 2015 році", яким, зокрема, зобов'язано голів районних державних адміністрацій спільно з військовими комісаріатами уточнити до 05.01.2015р. та видати розпорядження щодо забезпечення виконання заходів проведення мобілізації людських та транспортних ресурсів на території району (міста).

В подальшому, відповідно до зведеного наряду, підписаного в.о. голови Карлівської РДА та ТВО Військового комісара Карлівсько-Машівського ОРВК, ПП "Білухівка" було зобов'язано поставити у м.Охтирка, вул.Снайпера, Військова частина А0563 автомобіль - КАМАЗ 5511, у кількості 1 одиниці.

10.03.2015р. представником Карлівсько-Машівського ОРВК разом з головним інженером ПП "Білухівка" складено акт перевірки технічного стану транспортних засобів та їх готовності до передачі військовим формуванням на період мобілізації та у воєнний час, відповідно до якого технічний стан автомобіля КАМАЗ 5511 незадовільний.

Разом з тим, 05.03.2015р. ПП "Білухівка" було надіслано ТВО військового комісара Карлівсько-Машівського ОРВК лист за №27/1, у якому зазначено, що питання передачі визначеного у зведеному наряді автомобіля має бути вирішено на загальних зборах учасників ПП "Білухівка", проведення яких оголошено на 05.04.2015р. та до повістки денної яких включено питання щодо вказаного майна, а листом №34/1 від 10.04.2015р. ПП "Білухівка" повідомило Військового комісара Карлівського-Машівського ОРВК, що призначені на 05.04.2015р. загальні збори учасників не відбулися й про скликання повторних зборів його буде повідомлено додатково.

Вважаючи, що діями ПП "Білухівка" порушено інтереси держави в особі Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату та Полтавської обласної державної адміністрації, військовий прокурор Полтавського гарнізону звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки відсутнє рішення Карлівської райдержадміністрації, оформлене відповідним розпорядженням, про встановлення лімітів вилучення (відчуження) транспортних засобів за типами та марками для ПП "Білухівка" у мирний час, то, відповідно, відсутні підстави зобов'язання вказаного підприємства поставити до Карлівсько-Машівського ОРВК для потреб Збройних Сил України в особливий період саме КАМАЗ 55111, 1991 року випуску, реєстраційний номер ВІ 7003 ВМ.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015р. №15/2015 (далі - Указ №15/2015) оголошено часткову мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву (пункти 2 та 3).

Відповідно до п.8 Указу №15/2015 доручено місцевим органам виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування, із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності організувати і забезпечити в установленому порядку, зокрема виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі - Закон №3543).

За змістом ст.6 Закону №3543 військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. Порядок виконання військово-транспортного обов'язку визначається Кабінетом Міністрів України. Виконання військово-транспортного обов'язку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації. Обсяги транспортних засобів за типами та марками, які планується залучити під час мобілізації, для підприємств, установ та організацій усіх форм власності встановлюються згідно з Мобілізаційним планом України місцевими державними адміністраціями за поданням військових комісаріатів. Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється військовими комісаріатами на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлюються відповідними розпорядженнями.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1921 затверджено Положення про військово-транспортний обов'язок (далі - Положення №1921), відповідно до пунктів 2 та 5 якого військово-транспортний обов'язок встановлюється з метою забезпечення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (далі - військові формування) на період мобілізації та у воєнний час у транспортних засобах. Вилучення (відчуження) транспортних засобів здійснюється районними (міськими) військовими комісаріатами на підставі розпоряджень місцевих держадміністрацій в обсягах лімітів та відсоткових норм вилучення, затверджених Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються військовим формуванням на період мобілізації та у воєнний час.

Ліміти вилучення (відчуження) транспортних засобів за типами та марками (крім мотоциклів і гужового транспорту) для підприємств, установ, організацій, районів і міст встановлюються у мирний час відповідними місцевими держадміністраціями за поданням військових комісаріатів (п.11 Положення №1921).

Таким чином, вилучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється військовими комісаріатами саме на підставі відповідних розпоряджень місцевих державних адміністрацій із зазначенням лімітів вилучення (відчуження) транспортних засобів за типами та марками.

З огляду на викладене, відсутність такого розпорядження місцевої державної адміністрації свідчить про порушення встановленої Законом №3543 та Положенням №1921 процедури вилучення транспортного засобу.

Сам же по собі зведений наряд про вилучення транспортного засобу без відповідного розпорядження не є таким документом, що створює для підприємства обов'язок передачі визначеного в ньому транспортного засобу.

Разом з тим, військово-транспортний обов'язок відповідача за ним залишається і підлягає виконанню при умові дотримання належної процедури, наявність якої забезпечує дотримання законності.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачами не надано суду доказів в підтвердження того, що головою Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області на виконання розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації №592 від 29.12.2014р. "Про проведення (забезпечення) мобілізації людських і транспортних ресурсів на території області у 2015 році" видавалось розпорядження щодо забезпечення виконання заходів проведення мобілізації людських та транспортних ресурсів на території району (міста) із встановленням лімітів вилучення (відчуження) транспортних засобів за типами та марками для підприємств, установ, організацій, районів і міст у мирний час (зокрема, для ПП "Білухівка"), а також зважаючи, що наявне в матеріалах справи розпорядження голови Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області «Про розрахунок розподілу лімітів вилучення техніки у підприємств, установ та організацій району для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань під час мобілізації» №03-дск від 16.06.2011р., додатком до якого затверджено ліміти вилучаємих транспортних засобів для ПП "Білухівка" (1 легковий автомобіль та 10 вантажних спеціальних автомобілів і автобусів) всупереч приписів п.11 Положення №1921 не містить лімітів вилучення (відчуження) транспортних засобів за типами та марками, суди попередніх інстанції прийшли до правильного висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання ПП "Білухівка" поставити у належному для використання за призначенням стані саме КАМАЗ 55111, 1991 року випуску, реєстраційний номер ВІ 7003 ВМ до Карлівсько-Машівського ОРВК для потреб Збройних Сил України в особливий період, а отже й для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Іваненко Я.Л.

Мойсюк М.І.