Ухвала суду № 58405368, 16.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Київ К/800/50270/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представників позивача Чепури І.В., Шепета Р.Л.,

представника відповідача Домарацької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 по справі № 806/2780/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест"

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.08.2011 № 0009832330, в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 520 852,80 грн. та зобов'язати Державну податкову інспекцію зарахувати суми передплати по ПДВ в розмірі 520 852,80 грн. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань достовірності нарахування ПДВ за травень та червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 19.08.2011 №1512/05-53/23-30/33529350 та прийнято оскаржуване позивачем в частині податкове повідомлення - рішення від 19.08.2011 № 0009832330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 1 583 042,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,00 грн.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки позивачем порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 та п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено ПДВ на загальну суму 1 583 042,00 грн. в т.ч. за травень 2011 року на 541 336,00 грн. та за червень 2011 року -1 041 706,00 грн.

Підставою для висновку податковим органом про заниження позивачем ПДВ в розмірі 1 583 042,00 грн. стало невизнання податкового кредиту за операціями із отримання електричної енергії від ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" у травні 2011 року на загальну суму 3 248 013,17 грн. в т.ч. ПДВ 541 335,53 грн., із отримання природного газу від ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" у червні 2011 року на суму 3 125 116,80 грн. в т.ч. ПДВ 520 852,80 грн. та за господарськими операціями з ТОВ "Приватна газопостачальна компанія" за червень 2011 року на загальну суму 3 125 116,80 грн. в т.ч. ПДВ 520 852,80 грн.

За висновком податкового органу господарські операції Товариства з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" (нарахування податкових зобов'язань за якими оскаржується позивачем) на момент перевірки документально не підтвердженні, а також відсутні вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, що не дає змоги з'ясувати їх реальність та повноту відображення в обліку платника. Крім того, контролюючий орган вказує на те, що в податкових накладних не зазначено походження газу.

Зазначені висновки покладені в основу мотивів касаційної скарги.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію державного податкового органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальне виконання договору поставки природного газу укладеного з контрагентом ТОВ "Аверс Плюс ЛТД", використання позивачем придбаного газу у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинних документів (договір, податкові накладні, платіжні документи, акт - прийому передачі).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назву, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів (послуг); податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник ПДВ; повна або скорочена назву, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів (послуг); опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість, обсяг; ціна постачання без врахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно - правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що походження товару не є обов'язковим реквізитом податкової накладної, а тому висновки контролюючого органу з даного приводу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкового правопорушення, а отже, з огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 520 852,80 грн.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 по справі № 806/2780/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко