Ухвала суду № 58404622, 14.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

14.06.2016 р.Справа № 580/272/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 29.02.2016р. за заявою ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору по справі № 580/272/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

26 лютого 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1Б.) звернувся до суду з позовом до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача - відмову розглянути заяву ОСОБА_1 та надання інформації такими, що порушили право позивача на розгляд звернень та отримання інформації;

- зобовязати відповідача третій раз розглянути заяву позивача №71 від 03.08.2015 року згідно вимог Закону України "Про звернення громадян" та ст. 40 Конституції України.

26 лютого 2016 року ОСОБА_1 до суду першої інстанції подано заяву про звільнення від сплати судового збору за подання позову по даній справі у звязку зі скрутним майновим станом.

29 лютого 2016 року ухвалою Лебединського районного суду Сумської області в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору в дохід держави за позовом до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними - відмовлено.

Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору при подачі позову до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними до ухвалення судового рішення у справі.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю та прийняти нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору при розгляді справи в суді першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно зясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги процесуального права, що призвели до частково необґрунтованого винесення оскаржуваної ухвали. Вважає, що суд, приймаючи рішення про відстрочення сплати судового збору всупереч ст.11 КАС України вийшов за межі його вимог, викладених в заяві №62 від 26.02.2016р., оскільки мав звільнити позивача від сплати судового збору або обґрунтовано відмовити у задоволенні цієї вимоги та залишити заяву без руху.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26.02.2016р. позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області-Шкурка ОСОБА_3 про визнання дій протиправними , зобовязання надати відповідь на заяву.

Разом з позовом позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначено, що у позивача відсутні кошти на сплату судового збору, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. На підтвердження чого надано довідку з центру зайнятості, довідку про отримання субсидії та довідку про склад сімї (а.с.5-7).

29 лютого 2016 року ухвалою Лебединського районного суду Сумської області відстрочено сплату судового збору за подання до суду позову до ухвалення судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними.

Приймаючи рішення про відстрочення сплати судового збору та відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримує дохід, розмір якого дозволяє відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: „В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрат складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір (тут і далі, в редакції, що є чинною на час подання апеляційної скарги).

Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України Про судовий збір встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як вбачається зі змісту заяви про звільнення від сплати судового збору, заявник посилається на скрутне матеріальне становище як на підставу для звільнення від сплати судового збору.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано довідку про надання субсидії, довідку №1178 від 09.02.2016р. Лебединського міськрайонного центру зайнятості, а також довідку Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області від 16.02.2016 року №216 про склад сімї (а.с. 6-7).

З наданих позивачем доказів слідує, що позивач з 15.09.2015р. має статус безробітного і отримує щомісячну допомогу по безробіттю в сумі 544грн. Інші доходи у позивача відсутні.

Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не приділив належної уваги наданим доказам на підтвердження тих обставин, на які посилається позивач в заяві, не дослідив належним чином чи не перешкоджає майновий/фінансовий стан позивача сплаті ним судового збору за подання позову у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до ч.2. ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогії закону), а за відсутності закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Як вбачається із заяви про звільнення від сплати судового збору, позивач просив суд саме звільнити його від сплати судового збору, через відсутність коштів на сплату у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Жодних заяв (клопотань) про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі позивачем надано не було. Доказів того, що протягом розгляду справи у нього зявиться фінансова можливість сплатити судовий збір також не встановлено.

Отже, вирішуючи заяву позивача про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції повинен був прийняти рішення або про задоволення заяви і звільнити від сплати судового збору, або відмови в задоволенні такої заяви.

Натомість суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, відстрочив таку сплату до ухвалення рішення по справі.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у звільненні від сплати судового збору необґрунтованим, а рішення про відстрочення сплати судового збору передчасним, оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано вищезазначених положень діючого законодавства та судової практики, чим допущено порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно статті 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при винесенні ухвали були порушені норми процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 29.02.2016р. по справі № 580/272/16-а - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними направити до Лебединського районного суду Сумської області для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2016 р.