Постанова № 58396899, 13.06.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/205/16-а

Номер провадження 2-а/489/49/16

Постанова

Іменем України

13 червня 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі-відповідач або УПФУ) про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив

В січні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення УПФУ розмір пенсії позивачу зменшено і вирішено питання про стягнення надмірно виплачених сум з останнього. Вважає таке рішення незаконним.

Позивач просив суд визнати дії УПФУ в частині відмови в перерахунку пенсії за віком за період з 01.04.1996 по 31.12.1998 неправомірними та зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії за віком з урахуванням довідки про заробітну плату за роботу за сумісництвом з 01.04.1996 по грудень 1998.

02.02.2016 до суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій просив суд визнати протиправними дії УПФУ, скасувати рішення від 25.05.2015 №47/1 та зобов'язати УПФУ відновити з 01.04.2015 розмір пенсії позивачу та виплатити неналежно утриманні з 01.07.2015 кошти.

12.03.2016 до суду від представника відповідача надійшло заперечення. Зазначають, що рішення про утримання переплати позивача є правомірним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені ним в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Позивач знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримує пенсію.

Згідно розпорядження №163491 від 24.06.2015 позивач отримує пенсію за віком.

Рішенням від 25.05.2015 №47/1 вирішено утримати надміру виплачені пенсії позивачу у зв'язку з тим, що довідки від 03.01.2009 №11/694к та від 03.01.2009 №12/694к містять недостовірні дані.

22.06.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив розібратися в прийнятому вище рішенні та переглянути його.

06.07.2015 на вказану заяву відповідач надав відповідь.

Пенсійне забезпечення громадян України, порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Зі змісту вище наведених нори випливає, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. В жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування, яких не залежить від пенсіонера. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом. Як встановлено судом та не спростовано представником відповідача, жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсій в більшому розмірі, з боку позивача допущено не було, а отже й підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера, у суб'єкта владних повноважень не було.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 02 липня 2014 року (справа 6-91цс14) та від 22 січня 2014 року (справа 6-151цс13), які є обов'язковими для виконання судами всіх інстанцій.

Судом встановлено, що в ході перевірки УПФУ достовірності видачі довідок про заробітну плату виявилось, що в них відображено заробітну плату за січень-грудень 1995 року, а згідно інформації відповідача ПП "Гіацинт" не нараховувало фонд оплати праці за періоди з 01.01.1995 по 28.02.1995 та не сплачувало страхові внески.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності вини позивача чи зловживань з його боку при отриманні пенсії.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи не підтвердження відповідачем належними і допустимими доказами неправомірності виплат відображених в спірній довідці в результаті зловживань (недобросовісності) позивача в отриманні пенсії, рішення УПФ від 25.05.2015 № 47/1 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Проте, вимоги позивача щодо зобов'язання УПФУ відновити з 01.04.2015 розмір пенсії позивачу та виплатити неналежно утриманні з 01.07.2015 кошти задоволенню не підлягають, оскільки відповідач вказує, що ПП "Гіацинт" не сплачувало страхові внески.

Тобто вбачається розбіжності в даних для вирішення яких необхідно дослідження первинних документів. Однак вказані розбіжності не сприймаються судом як явно неправильні відомості, а такі, що підлягають встановленню відповідачем при перевірці правильності нарахування розміру пенсії.

Аналізуючи матеріали справи та наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що в різні періоди становлення пенсійної системи по різному вирішувалось законодавцем питання щодо обчислення розміру пенсій, зокрема це пов'язано із запровадженням системи персоніфікованого обліку для обчислення розмірів пенсій на підставі тривалості страхового стажу, сум заробітної плати і обов'язкових зборів (відрахувань і внесків). Так, згідно зі статтею 24 Закону № 1058 страховий стаж, набутий з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058, тобто на підставі записів, проведених у трудовій книжці, або на підставі інших документів, передбачених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Положення статті 43 Закону № 1058 застосовувались при здійсненні перерахунків пенсій, призначених до 01.01.2004 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

Таким чином, запровадження персоніфікованого обліку в системі обчислення пенсії, з однієї сторони, є безсумнівно позитивним проявом, що забезпечує систематизацію та комплексну обробку інформації щодо кожної особи, а з іншої сторони, негативним з'являються свого роду проблеми застосування ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": стає актуальним питання обґрунтування зловживань з боку пенсіонера, коли має місце несплата страхових внесків з боку страхувальника.

Врахування заробітної плати, з якої не сплачено внески, для визначення розміру пенсії, залежить від часу отримання заробітної плати та законодавства яке діяло на той час, оскільки в залежності від законодавства відповідальність за несплату страхових внесків ніс страхувальник (підприємство), згодом ця відповідальність була покладена і на працівника.

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "Реєстратор" зареєстровано з 14.03.1996, а в довідці про заробітну плату вказано, що позивач працювала з цьому підприємстві з 05.01.1996.

Тому суд вважає, що рішення відповідача підлягає скасуванню, а питання поновлення розміру пенсії має бути вирішено відповідачем з урахуванням первинних документів, які необхідно врахувати для визначення розміру пенсії.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 122, 160, 161, 163 КАС України, суд

постановив

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 25.05.2015 за № 47/1.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту її проголошення, а особою, яка не брала участь в судовому засіданні при проголошенні постанови протягом десяти днів з моменту її отримання.

Суддя В. В. Кокорєв