Постанова № 58396884, 17.06.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

17.06.2016

Справа №2-а/489/89/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2016 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом мельника ОСОБА_1 (далі УПФУ) про зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

У березні 2016 р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, яким просив зобовязати відповідача нарахувати та виплатити пенсію за віком з урахуванням вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) із застосуванням усередненого показника заробітної плати для обчислення пенсії у 2016 р. у розмірі 3263,44 грн. починаючи з 01 березня 2016 р. та з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов обґрунтував, що 01 березня 2016 р. зернувся до УПФУ із заявою про перехід на пенсію за віком, а до того отримував пенсію за вислугу років на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон N 2262-XII). При призначенні пенсії за віком відповідач застосував для обрахунку його пенсії в формулі передбаченій в ч. 2 ст. 40 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати за 2007 р. в розмірі 1197,91 грн., який не може бути до нього застосовний. Оскільки пенсію за вислугу років він отримував на підставі іншого Закону, то вважає за потрібне застосувати до нього показник середнього заробітку за три роки, що передують року до звернення за призначенням пенсії. Оскільки відповідач відмовив у застосуванні бажаного ним показника, то звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник УПФУ просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач з 01 липня 1999 р. отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.6). Згідно атестату Головного управління ПФУ позивача було знято з обліку отримувачів пенсії згідно Закону N 2262-XII у звязку із переходом на пенсію за іншим законом (а.с.28).

Заяву про призначення пенсії за віком до УПФУ позивач подав 11 березня 2016 р. (а.с.27). Розпорядженням від 14 березня 2016 р. йому розраховано пенсію за віком (а.с.28 зворот).

Перед зверненням позивача із заявою про призначення пенсії за віком, УПФУ14 грудня 2015 р. надало йому розяснення, що показник середнього заробітку (доходу) врахований при обчисленні йому пенсії складає 1197,91 грн. за 2007 р..

Із застосуванням такого розміру показника середнього заробітку (доходу)відповідачем, суд не погоджується з огляду на правову позицію висловлену Верховним Судом України в постанові від 22 грудня 2015 р. в справі №2-а/199/138/14.

Частиною 1 ст. 1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 11 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст.7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону № 1058-ІV, призначається одна пенсія за її вибором.

У ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 3 ст. 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

В даній справі, як і в справі, що була предметом перегляд Верховного Суду України мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.

На підставі аналізу зазначених норм права Верховний Суд України дійшов висновку про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку, що розглядався, мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом заявнику було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше. Крім того, після набуття права пенсії за вислугу років позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином, відповідач повинен застосувати для обрахунку пенсії за віком позивача показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком. Тому позов слід задовольнити, але частково, оскільки право позивача слід відновити з дати звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 11 березня 2016 р., а також суд не вважає за потрібне зазначати відповідачу складові для нарахування пенсії конкретні показники обраховані позивачем, оскільки зміст спірних правовідносин не дає підстав для висновку, що стосовно цього є спір.

Позивачу також за рахунок коштів державного бюджету слід присудити суму сплаченого удового збору.

Керуючись ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з урахуванням вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11 березня 2016 р. з урахуванням раніше виплачених сум.

Присудити ОСОБА_2 за рахунок коштів державного бюджету 551, 20 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва.

Суддя Д.Г. Губницький