Рішення № 58391386, 13.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11602/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1150/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.,

секретаря Капущак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В травні 2014 року представник Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позов тим, що 24.02.2011 року між сторонами було укладено договір №А33ІСС9FUW0036, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 10 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 05.05.2014 року відповідач має заборгованість 63 924, 76 грн., яка складається з : 6 115, 34 грн. заборгованості за кредитом; 7,54 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 3 391, 73 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 50 889, 92 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, штрафу (фіксованої частини) - 500 грн., штрафу (процентної складової) 3 020, 23 грн. Просив стягнути з відповідача 63 924, 76 грн. заборгованості за кредитним договором №А33ІСС9FUW0036 від 24.02.2011 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 квітня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість в розмірі 63 924, 76 грн. за кредитним договором №А33ІСС9FUW0036 від 24.02.2011 року, а також 639, 25 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправомірність та необгрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначила, що її та її предстатвника суд не повідомив належним чином про призначене судове засідання, яке відбулося за відсутності її сторони, тому вона була позбавлена можливості заявити про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» задоволити частково, зменшити розмір пені (50 889, 92 грн.), комісії (7 391, 73 грн.), штрафу (фіксована частина 500 грн.) та штрафу (процентна складова 3 020,23 грн.) до 0 грн.

У судове засідання учасники судового розгляду не з'явилися, хоча повідомлені про день, місце та час судового розгляду в установленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили. Вважаючи, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обгрунтованою, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст. 61 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконала умови кредитного договору від 24.02.1011 року, в звязку з чим виникла заборгованість в розмірі 63 924,76 грн. Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не було представлено. Клопотань про застосування строку позовної давності та про зменшення розміру пені відповідач та її представник не заявляли.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором та наявність заборгованості, однак суд під час розгляду справи допустив порушення норм процесуального права, не повідомивши належним чином відповідача та її представника про день місце та час розгляду справи, з чим апелянт пов'язує обмеження її у можливості подати заяву про зменшення розміру пені, а також не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Судом встановлено, що відповідно до заяви позичальника №А33ІСС9FUW0036 від 24.02.2011 року, між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» надав строковий кредит ОСОБА_2 у сумі 10 000 грн. на строк 36 місяців з 24.02.2011 року по 23.02.2014 року включно, на споживчі цілі, включно у розмірі 0.00 грн. на сплату страхового платежу, зі сплатою за користування кредитом 0,01% на місяць. Дата останнього погашення заборгованості має бути не пізнішою ніж 23.02.2014 року. Для виконання зобовязань Банк відкрив позичальнику рахунок 29092061415847 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді ті іншим платежам.(а.с.6).

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач порушувала строки сплати кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Станом на 05.05.2014 року позивачем проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором № А33ІСС9FUW0036 від 24.02.2011 року, відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача за кредитними зобов'язаннями в сумі 63 924,76 грн., а саме: 6 115, 34 грн. - заборгованість за кредитом; 7,54 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3 391, 73 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 50 889, 92 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, - 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3 020, 23 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-5).

Із матеріалів справи вбачається, що у судових засіданнях брав участь представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що представник відповідача повідомлявся судом про судове засідання, призначене на 13.04.2016 року, у якому розгляд справи був закінчений. Крім того, сама відповідач ОСОБА_2 також не була повідомлена про день місце та час розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція, яка направлялася їй судом була повернута за закінченням терміну зберігання (а.с.94).

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов'язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у його постанові від 3 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), який, в силу ст.360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, суд може з власної ініціативи застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків.

Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобовязання (разом із нарахованою комісією), суд не застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, яка підлягала застосуванню та не навів підстав, з яких вона не була застосована.

Із матеріалів справи встановлено, що розмір збитків банку складає 9 514, 61 грн. (заборгованість по кредиту, процентах і комісії), а розмір неустойки складає 54 410, 14 гривень (пеня, штараф (процентна складова), штраф (фіксована частина)).

Таким чином, суд мав підстави для застосування положень ч. 1 ст. 551 ЦК України.

Оскільки закон фактично пов»язує розмір пені із розміром збитків, зауважуючи, що вана підлягає зменшенню у разі значного перевищення розміру збитків, то доводи апелянта про зменшення пені до 0 гривень не заслуговують на увагу.

Враховуючи, що розмір заборгованості за кредитним договором розрахований станом 05.05.2014 року, розмір збитків банку складає 9 514, 61 грн., тому колегія суддів вважає, що розмір пені може бути зменшено до 15 000 гривень.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції зміні в частині задоволення позову у повному обсязі та стягненому розмірі пені.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 квітня 2016 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» пені, задовольнивши позов частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №А33ІСС9FUW0036 від 24.02.2011 року, яка утворилася станом на 05 травня 2014 року і складається із 6 115, 34 грн. заборгованості за кредитом; 7,54 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 3 391, 73 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 15 000, 00 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 штрафу (фіксованої частини), 3 020, 23 грн. штрафу (процентної складової), а всього 28 034,84 грн. (двадцять вісім тисяч тридцять чотири гривні вісімдесят чотири копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_4

ОСОБА_5