Рішення № 58384518, 15.06.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/2808/16-ц

Провадження №2/265/1261/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Азаровій А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача з вимогою стягнути з ОСОБА_2 понесені нею витрати з оплати житлово-комунальних послуг, посилаючись на те, що їй на праві власності належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1. Натомість відповідачу належить інша 1/2 частка вказаної квартири. Посилається на те, що вказана квартира складається із трьох житлових кімнат. Вказувала, що у вказаній квартирі зареєстрований відповідач разом із своїми неповнолітніми дітьми, який однак не сплачує витрати за комунальні платежі відповідно до належно йому частки АДРЕСА_2. Зважаючи на те, що вона самостійно несе усі витрати по утриманню спірної квартири, то просила суд стягнути з ОСОБА_2 витрати, які нележало сплачувати йому. Також вказувала, що вона у спірній квартирі не мешкає та не зареєстрована. Зазначала при цьому, що вона протягом 2015-2016 років витратила на оплату послуг ТОВ «Азовгаз» 948,58 грн., на послуги КП «Комунальник» 208,56 грн., які на її думку в повному обсязі повинні бути стягнуті з відповідача, який прописаний у АДРЕСА_3. Також зазначала, що вона витрати на послуги ПП «Ваш Двір» 1382,58 грн., на послуги КП «Маріупольтепломережа» 3256,97 грн., які на думку позивачки підлягаю поділу порівну між співвласниками такої квартири. На підставі переліченого просила суд стягнути на її користь витрати по комунальним платежам в розмірі 3476,94 грн. з відповідача разом із судовими витратами.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримала заявлені нею позовні вимоги, які просила суд задовольнити. Вказувала, що вона намагалась у добровільному порядку вирішити питання із ОСОБА_2 щодо витрат за користування комунальними послугами АДРЕСА_4, однак відповідач не бажає приймати участь у витратах по утриманню квартири. Оскільки особовий рахунок на спірну квартиру не поділено, а вона несе витрати за послуги, якими не користується, то просила суд задовольнити позов. Вказувала, що з грудня 2015 року у спірній квартирі не проживає ніхто. Не заперечувала, що до грудня 2015 року у к. 56 по вул. Азовстальській 166 в м. Маріуполі мешкав син позивачки. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не зявився у судове засідання повторно, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у суді.

Представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_3, заперечуючи проти задоволення предявленого до відповідача позову, вказувала, що у АДРЕСА_3 ані ОСОБА_2, ані члени його родини не мешкають, якому навіть немає доступу до вказаного житла. Натомість син ОСОБА_1 та інші особи зі згоди позивачки фактично мешкають у спірній квартирі, користуючись комунальними послугами. Таким чином витрати за послуги з вивезення відходів та з газопостачання повинні бути поділені порівну між сторонами. Просила суд відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які зявились, вивчивши письмові докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Суд за матеріалами справи встановив, що АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності сторонам по 1/2 частки кожному, що підтверджується відносно ОСОБА_1 свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26 грудня 2007 року (1/3 частки) та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15 жовтня 2015 року (1/6 частки), право власності якої було зареєстровано, та відносно ОСОБА_2 свідоцтвом на право власності на житло від 23 січня 1995 року (1/3 частки) та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 березня 2016 року (1/6 частки), право власності якого також було зареєстровано (а. с. 4, 5, 6, 31-33).

Таким чином сторони по справі є співвласниками належної їм на праві спільної часткової власності квартири, тому повинні брати участь у витратах на утримання АДРЕСА_2 в рівних частках.

Відповідно до наданих суду квитанцій за 2015-2016 роки за житлово-комунальні послуги вбачається, що ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «Азовгаз» 948,58 грн., на користь КП «Комунальник» - 208,56 грн., на користь ПП «Ваш Двір» - 1382,58 грн., на користь ККП Маріупольтепломережа» - 3256,97 грн., що загалом складає 5796,69 грн. (а. с. 7-21).

Оскільки між сторонами по справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не було встановлено угоди з оплати комунальних платежів за користування спірною квартирою, що належить їм на праві спільної часткової власності, то наявний спір повинен бути вирішений судом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг відносяться: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

На підставі ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У платіжному документі зазначаються поточні та попередні показання засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

За ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (із подальшими змінами) вбачається, що власник квартири зобов'язаний, крім іншого, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; а також сплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

На підставі п. 10 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків» мешканці квартири, в яких проживає два і більше співвласники, розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. За умови відсутності покімнатного обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється:

за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар);

за газ - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, житловому приміщені у гуртожитку, та осіб, які проживають у квартирі, житловому приміщені у гуртожитку більше ніж місяць.

З довідки житлової організації вбачається, що у квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані ОСОБА_2 та його діти: ОСОБА_4, 2005 р. н., та ОСОБА_5, 2009 р. н., що також підтверджується копією паспорту відповідача та відомостями Лівобережної райадміністрації Маріупольської міської ради (а. с. 22, 23-24, 34).

При цьому за даними паспорту позивачки вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 25-16).

Натомість в судовому засіданні сторони визнавали факт того, що у АДРЕСА_2 фактично не мешкає ані ОСОБА_2 та його діти, ані ОСОБА_1, яка натомість визнавала в суді факт проживання у вказаній квартирі певний час протягом спірного періоду часу свого сина, що також підтверджується обставинами, встановленими рішенням суду від 11 грудня 2015 року (а. с. 46-47).

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачка, як співвласник АДРЕСА_2, якій належить 1/2 частки вказаної нерухомості, обґрунтовано звернулась до суду із вимогою про стягнення на її користь частини витрат, понесених нею в рахунок сплати комунальних платежів за цю квартиру.

Однак на підставі наведеного суд спростовує доводи ОСОБА_1 на необхідність стягнення з відповідача усіх витрат з газопостачання та послуг по вивезенню твердих побутових відходів, бо у спірному житлі фактично ніхто із зареєстрованих осіб не проживає, а співвласники несуть зобов'язання брати участь у таких витратах порівну.

З урахуванням переліченого суд вважає можливим вирішити існуючий спір шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки половини витрат по утриманню АДРЕСА_6, понесених ОСОБА_1 протягом 2015-2016 років, тобто відповідно до належної сторонам по справі частки у праві спільної часткової власності на зазначене житло, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повинні сплачувати на користь комунальних установ по утриманню належних їм часток спірної квартири щомісячно 1/2 частку таких витрат.

На підставі переліченого заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частки витрат за житлово-комунальні послуги в розмірі 2898,35 грн. (948,58 + 208,56 + 1382,58 + 3256,97 = 5796,69) / 2 = 2898,35)).

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відповідно до частки задоволених судом вимог підлягає стягненню витрати останньої по зверненню до суду із вказаним позовом в сумі 459,48 грн. (2898,35 / 3476,94 х 551,20 = 459,48).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_2, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати по оплаті житлово-комунальних послуг в сумі 2898 (дві тисячі вісімсот девяносто вісім) грн. 35 коп.

В задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 459,48 грн.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя