Постанова № 58376278, 15.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа№ 910/20696/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

Помічник судді Білецький Л.І.,

від позивача - Швед Я.О., (довіреність №37 від 26.01.2016 року),

від відповідача - не з'явилися,

від третьої сторони - Шумінська Ю.Ю., довіреність №062/02/07-25 від 04.01.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 року

у справі №910/20696/15 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ

третя особа Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

про виселення з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про виселення з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором №516 від 20.07.2012 року, а саме безпідставним зайняттям відповідачем об'єкту оренди, після закінчення терміну дії договору оренди, просить суд виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4. з орендованого майна та зобов'язати демонтувати тимчасові споруди (МАФ).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2015 року у справі №910/20696/15 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2015 року рішення господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2016 року позов задоволено; суд вирішив виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 з орендованого майна, а саме: з частини переходу загальною площею 21,8 кв.м, що знаходиться за адресою станція метро "Харківська" (вестибюль №1); зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію, що знаходиться в частині переходу, загальною площею 21,8 кв. м, за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль № 1); стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 436 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 року у справі №910/20696/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, що позивач не довів своє право на звернення із позовом до суду з вимогою про виселення відповідача та про невірно обраний позивачем спосіб судового захисту.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.05.2016.

18.05.2016 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

24.05.2016 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю представника у великій кількості судових справ.

В судове засіданні 25.05.2016 року з`явились представник позивач та третьої особи, представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року розгляд справи відкладено на 15.06.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2016 року надав суду пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 року у справі № 910/20696/15 без змін. Представник третьої особи також заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача вдруге не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача та третьої особи не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

20.07.2012 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (яке в подальшому перейменовано на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» було укладено договір № 516 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 03.07.2012 року №122 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроекрт", тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) орендаря) за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль №1), для торгівлі непродовольчими товарами. (а.с. 22-27).

18.12.2013 року сторонами також було укладено договір № 1 про внесення змін до Договору №516 від 20.07.2012 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди доповнити договір оренди (а.с. 32).

Відповідно до п. 2.1. договору об'єктом оренди є частина переходу визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрометротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 21,8 кв.м., згідно з викопіюванням схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 2.3. договору опис технічного стану об'єкта оренди та дата його передачі орендарю, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1 до договору).

У п. 2.4 Договору визначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу в оренду частину переходу на станції метро "Харківська", загальною площею 21,8 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 20.07.2012 року. (а.с. 29).

У разі припинення дії цього Договору орендар звільняє орендовану частину приміщень переходу станції метро «Харківська» в термін, визначений п. 4.15 цього договору від своїх огороджуючи конструкцій. (п. 8.5.6. Договору).

У п. 9.1. Договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 12.05.2012 року до 10.05.2015 року.

Згідно п. 9.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його закінчення строку його чинності проти одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено.

Судом першої інстанції встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що 29.04.2015 року Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направив відповідачу лист, у якому зазначив, що термін дії договору закінчується 10.05.2015 року та не буде продовжуватись на новий термін і повідомив про необхідність повернути орендоване майно орендодавцю за актом приймання-передачі, який орендар отримав 06.05.2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 184-186).

Також, в матеріалах справи міститься копія листа №419-ПДД від 26.05.2015 року про закінчення терміну дії договору, відмову від його продовження та вимогою звільнити об'єкт оренди від огороджуючих конструкцій й повернути орендарю за актом приймання-передачі, який направлений на адресу відповідача, що підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а саме фіскальним чеком (а.с. 35).

Таким чином договір оренди від 20.07.2012 року № 516 припинився, оскільки протягом місяця після закінчення терміну дії договору орендодавець заперечив проти його продовження.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлюється, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Також в п. 7.6 договору оренди сторони визначили, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону „Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону України, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

В п. 4.15 договору сторони погодили, що орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству.

Доказів повернення Відповідачем орендованого майна за актом приймання-передачі станом на час розгляду справи по суті, суду не надано.

В зв'язку з тим, що відповідач користується майном після закінчення терміну дії договору, то колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем не виконується свій обов'язок про звільнення приміщення, визначений ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 7.6 договору оренди від 20.07.2012 року №516, а тому позов про виселення орендаря з орендованого майна, а саме:

(частина переходу) загальною площею 21,8 кв.м., що знаходиться за адресою: станція метро "Харківська", (вестибюль №1), є обґрунтованим і був правомірно задоволений місцевим господарським судом.

При цьому щодо посилань скаржника на відсутність у позивача прав самостійно приймати рішення про передачу або відмову у передачі в оренду комунального майна слід зазначити таке.

Об'єкт Договору оренди №516, що знаходиться на балансі Позивача та закріплений за ним на праві господарського відання, а право Позивача здавати вказане майно в оренду передбачено п. 5.6. Статуту Позивача (а.с. 45).

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Пунктом 5.2 Статуту Підприємства, текст якого міститься на офіційному сайті Підприємства (http://www.metro.kiev.ua/en/node/357), передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, враховуючи, що майно, передача якого в оренду є предметом договору, закріплене за позивачем на праві господарського відання, а згідно з п. 3.2 Статуту Підприємства предметом його діяльності є, зокрема, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам, саме підприємство має достатній обсяг повноважень як повідомляти орендаря про припинення дії договору, так і звертися до суду з позовом про витребування майна після закінчення строку його дії (аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2016 року за №910/24717/15).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

А тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача, демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що знаходиться в частині переходу, загальною площею 21, 8 кв.м. за адресою: станція метро „Харківська" (вестибюль №1).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що апелянт не надав суду достатніх в розумінні статті 33, 34 ГПК України доказів, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 року у справі № 910/20696/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 року у справі № 910/20696/15 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 року у справі №910/20696/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 року у справі №910/20696/15 залишити без змін.

3. Справу №910/20696/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз